8.4. Податкове право в сучасних умовах та податкова політика України
Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій зобов'язано мати відповідні засоби, що концентруються в бюджеті. Через доходи і витрати центрального уряду і місцевої влади (бюджетну систему) здійснюється пряме державне регулювання економіки.
Формування соціально орієнтованої економіки – це, у першу чергу, економічна задача. Одночасно важливу роль у її рішенні грає правове регулювання економіки. Правове регулювання по правових нормах не тільки стабілізує економічні відносини, але і сприяє їх розвитку й удосконаленню. Відхилення від правових норм чи їхня недосконалість приводить до кризових явищ на початку в економіці, а потім у політиці.
Податкові відносини розвиваються під впливом цілого комплексу законів. У зв'язку з цим розвиток одержала ідея про податкове право як про самостійну область науки.
Податкове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в області оподатковування.
Джерелом податкового права виступають податкові закони й інші нормативні акти – правила, розпорядження, інструкції. У Додатку відбитий діючий порядок вступу в силу правових актів України.
Відносини в області податків можуть існувати тільки у формі правовідносин. Податкові правовідносини – відносини, що виникають при сплаті податків підприємствами, громадянами, де сторони беруть участь як носії прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства.
Суб'єктами податкових відносин є:
податкова адміністрація,
юридичні і фізичні особи.
Різниця між оподатковуванням громадян і юридичних осіб складається в механізмі оподатковування і в стягуванні не внесених у термін податків.
Об'єкти податкового права можна об'єднати в одне визначення – матеріальні блага юридичних і фізичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки. Виникнення податкових правовідносин можливо тільки при наявності податкового закону, під яким розуміється правовий акт вищого органа законодавчої влади, що зобов'язує юридичних і фізичних осіб сплачувати в бюджет платежі у виді податків у визначеному розмірі й у встановлений термін.
Положення податкового права служить відправним моментом у здійсненні податкової політики, під якою розуміють комплекс правових дій органів влади і управління в сфері встановлення і стягування податків.
В Україні і практиків, і вчених у майбутньому чекає ще велика спільна робота з твердження сучасних принципів податкової політики. Суть їх у такому:
Рівень податкової ставки повинний установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, то для них повинні встановлюватися диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинний бути прогресивним. Цей принцип дотримується далеко не завжди. Однак ідея необхідності обкладання податками доходів і майна по прогресивних ставках заслуговує на увагу.
Оподатковування доходів повинне носити однократний характер. Багаторазове обкладання доходу капіталу неприпустимо. Прикладом здійснення цього принципу служить заміна податку з обороту податком на додаткову вартість, де знову створений чистий продукт обкладається податком один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру його проходження по виробничому ланцюжку аж до кінцевого продукту, обкладається тільки один раз. У цьому одна з переваг податку на додаткову вартість.
Сплата податків повинна носити обов'язковий характер. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів і санкцій, суспільна думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата чи несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платнику, чим своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.
Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки. Наприклад, не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти по податку на додаткову вартість і податку на прибуток у тім вигляді, у якому вони існують сьогодні. Розрахунки по цих видах податків заплутані і незручні як для платників податків, так і для контролюючих органів.
Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптуємою до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб. Один з важливих аспектів цього положення - практика надання різних пільг. Основа пільгового оподаткування повинне бути економічне обґрунтування і найдокладніші розрахунки.
Податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.
Відомо, що податкова політика має значний вплив на соціальні процеси, що відбуваються в державі. Щодо такого впливу в суспільстві актуальним є вивчення кінцевого податкового тягаря.
Рішення цієї проблеми вимагає застосування всіх сучасних засобів економічного аналізу з метою розробки наукового підходу до визначення можливостей кожного конкретного суб'єкта – платника податків.
Платниками податків є суб'єкти сфери виробництва і сфери споживання, тому необхідні детальні дослідження щодо їхнього поводження в умовах ринку.
Основу податкової системи складають податки підприємств: із прибутку і на додану вартість, базові ставки яких відповідно складають 30 і 20%.
Для нинішньої податкової системи характерна значна частка соціальних податків, що обчислюються у відсотках від заробітної плати і відносяться на собівартість продукції (фонди: пенсійної, страховий, зайнятості, страхування від нещасливих випадків). Податок на заробітну плату для фінансування соціальних програм сьогодні складає 40%, а з огляду на фонд ЧАЕС, нарахування по якій цілком скасовані з 1999р., він складає 52%. Такий податок є найвищим у світі, що зв'язано зі значними соціальними витратами за рахунок бюджету.
Таким чином, якщо враховувати кількість податків і їхні базові ставки, то дійсно відчувається значне податкове навантаження.
Крім податків на доходи одними з основних у податковій системі вважаються непрямі податки, представлені, у першу чергу, податком на додаткову вартість, акцизним збором.
Податок на додаткову вартість по нарахованих сумах за три роки має тенденцію до зниження. Так, у 1999 році в Державний бюджет України надійшло ПДВ 8302,7 млн. грн., тоді як у 1997 і 1998 роках відповідно 8456,0 млн. грн. і 8756,4 млн. грн.
Гострою залишається проблема сплати податків, зростає податкова заборгованість, значною залишається кількість податкових пільг.
Світова податкова практика виробила цілий комплекс принципів в галузі встановлення пільгового оподатковування. Основними серед них є такі:
застосування податкових пільг не повинне носити виборчого характеру в залежності від форми власності, виду діяльності, суб'єктивної оцінки їхньої важливості окремими групами;
податкові пільги по їх внутрішній природі носять чисто адміністративно-командний характер застосування;
інвестиційні податкові кредити надаються винятково групам платників, що забезпечують виконання інвестиційних програм загальнодержавного значення;
застосування податкових пільг не повинне наносити збитку ні доходам бюджету, ні корпоративному й особистому економічному інтересам;
порядок формування пільгового податкового портфеля визначається на загальнодержавному рівні, затверджується в законодавчому порядку центральною владою;
на місцевому рівні застосування пільг укладається в рамки, обумовлені верховним законодавством.
У постанові Верховної Ради України «Про податкову політику в Україні і мірах щодо удосконалення податкового законодавства» від 12 травня 1999 року відзначено, що податкова політика в Україні характеризується безсистемністю, нестабільністю, необґрунтовано високим і нерівномірним податковим тиском на суб'єктів господарської діяльності, сприяє створенню умов для розширення тіньового сектора економіки, порушенням податкового законодавства.
Досконалість податкового законодавства – ще не достатня умова для того, щоб податкова політика була ефективною. Уся система оподатковування діє в соціально-економічному середовищі і має зв'язок з нею через законодавчі акти. Податкова політика буде вважатися ефективною при наявності двох умов:
фінансово забезпечується виконання функцій держави;
виконуються основні принципи оподатковування.
В умовах глобального економічного і
фінансового спаду ситуація, що склалася
в економіці України, розцінюється
Верховною Радою України як критична.
Без коректування податкової політики
неможливо перебороти кризу і перейти
до економічного росту.
Контрольні запитання:
Що таке податки?
Які основні елементи податку виділяють?
У чому полягає сутність поділу податків на загальнодержавні й місцеві?
На чому базується побудова податкової системи?
Охарактеризуйте податкове право України.