8.2. Поняття й основні характеристики податкових систем

Кожна держава повинна мати у своєму розпорядженні засоби, що концентруються в бюджеті для забезпечення виконання своїх функцій. У цьому зв'язку податки виступають найважливішим і впливовим інструментом регулювання економічних відносин і інтересів держави, підприємств і громадян.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння, сукупність яких і дають узагальнене поняття «податкова система».

З одного боку, податкова система являє собою сукупність податків, зборів, платежів і виступає як діючий механізм законодавчо закріплених важелів по акумулюванню доходів держави.

З іншого боку, податкова система містить у собі досить широкий спектр процесуальних відносин по встановленню, зміні, скасуванню податків, забезпеченню їхньої сплати, організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Сутність, роль, структура податкової системи визначаються соціально-економічним ладом держави і покликана забезпечувати фінансовими ресурсами велику частину витрат держави.

Побудова податкової системи підлегла інтересам держави, а також інтересам окремих галузей господарювання, інтересам окремих соціальних груп населення.

Умовами оподатковування, що характеризують податкову систему в цілому, є:

• порядок встановлення і введення в дію податків;

• види податків, тобто закріплення усіх видів стягнутих податків і зборів законодавчо;

• права й обов'язки платників податків

• порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів. З огляду на визначену самостійність бюджетів різних рівнів, виділяють 2 рівні регулювання податкових потоків:

• верхній рівень – складає основу надходження в Державний бюджет;

• нижній рівень – формує надходження в місцеві бюджети.

• Співвідношення між ними установлюється відповідно до податкового законодавства і Закону України «Про Державний бюджет на … рік»;

• відповідальність учасників податкових відносин.

Таким чином, у сучасних умовах виділяється 3 політико-урядових фактори, що визначають податкову систему:

1. сформовані в країні пропорції в розподілі функцій між центральними і місцевими органами державної влади і управління;

2. частка податків серед джерел доходу бюджету;

3. ступінь контролю держави за органами місцевої влади.

Податкова система відбиває специфічні умови держави. В усьому світі немає держав з абсолютно однаковими податковими системами, тому що вони формувалися і розвивалися в різні історичні періоди, у різних економічних умовах.

Виходячи з міжнародної практики оподатковування, податкова система - це сукупність податків, зборів і інших платежів у бюджет і державні цільові фонди, платників податків і органів, що здійснюють контроль за правильністю числення, повнотою і своєчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

Необхідно пам'ятати, що податкова система держави є не тільки джерелом покриття основних витрат держави, але і способом розподілу національного доходу країни.

8.3. Податкова система України

Податкова система України в економічному змісті визначається як урегульована нормами права сукупність податків, що стягуються на території України, а також форм і методів їх побудови.

Сучасна вітчизняна система оподатковування формувалася протягом 90-х рр. за допомогою пристосування радянської податкової структури до нових умов господарювання, уведення того чи іншого виду податку, здатного, на думку реформаторів, швидко поповнити доходи бюджету. Таким чином, податкова система України пройшла визначений період свого становлення і зараз перебуває на етапі удосконалювання.

За період реформування економіки в країні з 1991р. були прийняті з урахуванням внесених доповнень і змін Закони України «Про систему оподатковування» від 25 червня 1991 року, від 4 лютого 1994 року, від 18 лютого 1997 року (де знайшли своє відображення основні зміни, викликані проведенням економічних реформ у державі).

У вітчизняній фінансовій науці часто використовуються такі терміни: «податкова система» і «система оподатковування». У статті 2 вище зазначеного Закону дається таке визначення: «Сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, стягнуті у встановленому Законами України порядку, складають систему оподатковування.

На основі даного визначення виділяються дві складові системи оподатковування: перша - сукупність податків, а друга – порядок стягування податків відповідно до законодавства.

Термін податкова система можна охарактеризувати, як сукупність податків, установлених законодавчою владою, стягнуті виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків.

З урахуванням даного визначення виділяються вже три складові:

1. сукупність податків, установлених законодавчою владою;

2. виконавча влада;

3. методи і принципи побудови податків.

приведені визначення можуть уживатися при характеристиці податкової системи у вузькому змісті, тобто як системи податків.

Згідно Закону України «Про систему оподатковування» із усіма змінами і доповненнями в Україні стягуються податки, збори, обов'язкові відрахування і платежі.

Об'єднання податків у систему передбачає їх розподіл на:

• загальнодержавні податки і збори

• місцеві податки і збори

До загальнодержавних податків і інших обов'язкових відрахувань відносять такі відрахування:

1. Податок на прибуток.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Податок на додаткову вартість.

4. Акцизний збір.

5. Мито.

6. Державний збір.

7. Податок на землю.

8. Податок із власників транспортних засобів.

9. Податок на промисел.

10. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

11. Збір за забруднення навколишнього середовища.

12. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування.

13. Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування.

14. Плата за торговий патент і деякі види підприємницької діяльності й ін.

Плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишньої природи середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються в рамках розмірів граничних ставок, встановлених законами України.

До місцевих податків відносяться:

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язковим відрахуванням) відносяться:

1. Готельний збір.

2. Ринковий збір.

3. Курортний збір.

4. Збір за паркування автомобіля.

5. Збір за видачу ордера на квартиру.

6. Збір за право використання місцевої символіки.

7. Збір за проведення аукціонів, конкурсного розпродажу, лотерей.

8. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

9. Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що виїжджає за кордон.

10. Збір із власників собак і ін.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм стягування і порядок їхньої сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку й у рамках граничних ставок, установлених законами України; крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що направляється за кордон, який встановлюється обласними радами.

Суми місцевих податків і зборів зараховуються в місцеві бюджети згідно порядку, установленого місцевими радами, якщо інше не передбачається законами України.

У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, що є основною статтею доходів місцевих бюджетів західних країн. У більшості розвинутих країн місцеві податки складають 5-30% усіх податкових надходжень у місцеві бюджети. Наприклад, у Японії - 35%, у Великобританії - 37%, Німеччини - 46%, Франції - 67%, США - 66% доходів органів місцевого самоврядування.

Досвід застосування місцевих податків і зборів в Україні свідчить про поки ще незначну їх роль у формуванні місцевих фінансів. На думку більшості економістів, податкові доходи на території України формуються нерівномірно.

У цілому система податків в Україні включає дві підсистеми:

1. Підсистема оподатковування юридичних осіб.

2. Підсистема оподатковування фізичних осіб.