7.5. Характеристика основних напрямків витрат державного бюджету

Витрати на фінансування народного господарства.

Витрати, які проводяться державою в сфері матеріального виробництва, житлово-комунальному господарстві і побутовому обслуговуванні населення, відносяться до витрат на фінансування народного господарства.

Бюджетні кошти надаються міністерствам, відомствам і підприємствам на витрати по розширенню виробництва (капітальні вкладення), на забезпечення простого відтворювання (державні дотації, покриття різниці в цехах), на операційна і інші витрати.

Витрати на фінансування народного господарства плануються:

1. по міністерствах, відомствах і підприємствах,

2. за цільовим призначенням.

Основна частина бюджетних коштів виділяється пріоритетним галузям народного господарства, до яких відносяться паливна промисловість, енергетика, сільське господарство і транспорт.

Частина витрат в процесі їх планування і фінансування виділяється в спеціальні групи. Поява таких витрат, як правило, пов'язана з розробкою державних цільових програм. Найбільш великою групою таких витрат є витрати на фінансування конверсії військового виробництва і відтворювання мінерально-сировинної бази.

З точки зору цільового використання бюджетних коштів найбільше значення для розвитку економіки мають витрати на фінансування капітальних вкладень. Бюджетне фінансування розповсюджується на капітальні вкладення, що здійснюється в державному секторі економіки.

Другою за значенням і першою за розміром статтею витрат бюджету на фінансування народного господарства є виплати різних видів дотацій підприємствам. У сучасній бюджетній практиці використовується два види дотацій:

А) дотації на продукцію, які реалізуються по державним регульованим цінам.

Б) дотації підприємствам для покриття їх збитків.

Нарівні з безоплатним бюджетним фінансуванням в цей час почало розвиватися кредитування підприємств за допомогою видачі бюджетних позик.

До недавніх пір витрати бюджету на фінансування народного господарства були найбільш великими витратами в структурі всіх витрат. Однак останнім часом ця частина витрат різко знизилася.

Використання бюджетних коштів підприємствами викликає потребу забезпечення таких завдань:

• фінансувати пріоритетні заходи, пов'язані з швидкими розвитку ключових галузей економіки,

• забезпечити реалізацію цільових комплексних програм,

• створювати фінансові можливості для вдосконалення виробничої і соціально-побутової інфраструктури.

Скорочення об'єму бюджетного фінансування витрат по народному господарству зв'язано з такими заходами:

1. поступовим припиненням дотаціювання підприємств в зв'язку з введенням повної майнової відповідальності суб'єктів господарювання по виконанню взятих зобов'язань перед партнерами і державою;

2. зведенням до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень і розумного акціонування об'єктів, які будуються;

3. скасуванням колишніх дотацій на відшкодування різниці в цінах до значного числа продовольчих і промислових товарів у зв'язку з лібералізацією цін;

4. послідовною реалізацією програми приватизації державної власності і різким скороченням сфери державної економіки;

5. жорсткою економією у витрачанні бюджетних коштів, яка досягається як шляхом виключення з складу витрат будь-яких витрат, безпосередньо не пов'язаних зі стабілізацією економіки і створенням умов для її розвитку, так і завдяки контролю за раціональним використанням виділених бюджетних асигнувань.

Тенденції до скорочення бюджетних витрат на народне господарство можуть завершитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. І в умовах ринку залишаться такі витрати, які вимагають обов'язкового залучення державних коштів, оскільки:

по-перше, продовжує функціонувати ( хоч і в менших розмірах ) державний сектор економіки, який вимагає розробки і реалізацій державних інвестиційних програм, відповідно до яких і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат,

по-друге, для стабілізації економіки і розвитку підприємництва необхідна фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій, бюджетних кредитів.

Витрати на фінансування соціально-культурної сфери.

На фінансування соціально-культурних заходів щорічно спрямовується значна частина бюджетних коштів. Вони дозволяють державі розвивати систему народної освіти, фінансування культури, задовольняти мінімальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їх соціального забезпечення.

Ці витрати поділяються на такі основні групи:

• народна освіта і професійна підготовка кадрів,

• культура, мистецтво і засоби масової інформації,

• охорона здоров'я,

• фізична культура і спорт,

• соціальне забезпечення ( включаючи кошти, що передаються в пенсійний фонд )

Витрати на соціально-культурні заходи визначаються на основі принципів кошторисного порядку планування. Фінансуються ці витрати по конкретних заходах і видах витрат.

Складовим елементом планування і фінансування витрат соціально-культурних заходів є грошова норма витрат, що виражена в певній сумі грошових коштів, міра задоволення конкретної потреби.

Застосовуються різноманітні види грошових норм:

1) норми, засновані на натуральних показниках використання матеріальних цінностей. Це норми витрат на живлення, придбання медикаментів, інвентарю, форменого одягу і т.д. Такі норми являють собою грошове вираження матеріальних норм;

2) норми, що засновані на узагальнених індивідуальних виплатах заробітної плати, пенсій, стипендій;

3) норми побудовані дослідно-синтетичним способом на основі узагальнення показників витрати коштів в минулі періоди і з урахуванням бюджетних можливостей.

На основі бюджетних норм складається кошторис витрат, який є фінансовим планом установ соціально-культурної сфери.

Однією з найважливіших проблем сьогодення в області соціально-культурних витрат є знаходження розумного балансу між соціальними запитами громадян, відображеними в прийнятих соціальних програмах, і джерелами їх фінансування.

У бюджеті передбачаються асигнування на компенсацію втрат населення від зростання цін в умовах їх лібералізації.

З бюджету фінансуються комплексні цільові програми по поліпшенню умов життя людей похилого віку і інвалідів, з охорони сім'ї, материнства і дитинства і т.п. Витрати бюджету на виплату соціальної допомоги - одна з форм матеріальної підтримки найбідніших верств населення.

По мірі побудови основ ринкової економіки перелік бюджетних витрат, направлених на забезпечення соціального захисту громадян, буде розширяться, їх розмір - збільшуватися, створюючи умови для повної реалізації соціальної функції держави.

Витрати на управління.

Витрати на управління, будучи матеріально-фінансовою базою діяльності державних органів, дозволяють їм здійснювати керівництво економікою.

Витрати на управління включають в себе наступні види витрат:

• на утримання правоохоронних органів, судів і органів прокуратури. Здійснюються для забезпечення суспільної безпеки.

• на утримання органів державної влади. Виступають як фінансова база діяльності Верховної Ради, адміністрації президента,

• на утримання органів державної влади. Включають витрати уряду, міністерств і відомств, виконавчих органів місцевого самоврядування, дипломатичних установ і ін. відомств.

• на проведення виборів і референдумів. Включають в себе всі витрати на вибори народних депутатів, Президента, народного судді і проведення референдумів;

• інші витрати, які проходять по інших розділах бюджетних витрат.

Бюджетні витрати на управління є частиною загального фонду управління, які формуються також і в децентралізованому порядку шляхом включення витрат на управління в собівартість продукції ( робіт, послуг) підприємств і організацій.

Витрати на оборону.

Військові витрати досить дорого обходяться платнику податків - ще не давно на них використовувалося від 25 до 30 % валового національного продукту.

Основне місце у витратах на оборону займають:

• закупівля озброєння і військової техніки,

• витрати на поточне утримання армії і флоту,

• фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт,

• військове будівництво,

• пенсії військовослужбовцям,

• інші витрати.

Витрати на оборону хоч і є необхідними, носять непродуктивний характер, до того ж держава прагне створити шляхом проведення миролюбної зовнішньої політики такі умови, при яких виявляється можливість скорочувати такі витрати.

Об'єм витрат на оборону залежить передусім від міри реальної загрози військового нападу. При сприятливому міжнародному стані вони скорочуються. На величину бюджетних витрат на оборону можуть впливати рівень розвитку економіки, її фінансові можливості. Сьогодні в Україні спостерігається скорочення військових витрат, в зв'язку з конверсією військового виробництва, скороченням армії і озброєнь.

Витрати на забезпечення державних резервів.

У державному бюджеті України передбачене формування таких резервних фондів:

1. Резервний фонд Кабінету міністрів,

2. Спеціальний резерв коштів Кабінету міністрів для виконання робіт (підлога ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф).

3. Фонди непередбачених витрат Ради міністрів Республіки Крим, місцевих Рада ( Рад ) В 1997 року ухвалений Закон України « Про державний матеріальний резерв ».

Під державним резервом розуміється запас матеріальних цінностей, які створюються в об'ємі, що постійно підтримується.

До складу державного резерву входять:

• мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розширення виробництва військової і іншої промислової продукції, ремонту військової техніки і майна в особливий період, розширення у військовий час робіт по відновленню залізничних і автомобільних доріг, морських і річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо і -нафтопродуктів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги,

• запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави,

• запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Призначення державного резерву:

1) забезпечення потреб України в особливий період;

2. надання державної допомоги окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою мобілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорцій між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку;

3. надання гуманітарної допомоги;

4. забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Фінансування витрат на зміст і розвиток системи державного резерву проводиться за рахунок:

• коштів державного бюджету України,

  • коштів, отриманих від реалізації матеріальних цінностей державного резерву або їх позики,

• додаткової фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій системи державного резерву,

• коштів, отриманих внаслідок застосування фінансових санкцій.

Постачання матеріальних цінностей в державний резерв і розміщення замовлень на їх постачання на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на основі замовлень на постачання продукції для державних потреб з подальшою компенсацією всіх витрат.

Для забезпечення виконання встановлених об'ємів накопичення запасів державного резерву може проводитися їх закупівля, в тому числі на конкурсній основі з урахуванням якості і придатності для тривалого зберігання, через прямі зв'язки з підприємствами або через товарні біржі і інші господарюючі структури, а також по імпорту.

Державним замовником на постачання матеріальних цінностей державного резерву є центральний орган виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом. Державними замовниками на постачання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву є також інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, уповноважені на це Кабінетом міністрів України.

Збереження запасів державного резерву здійснюється на спеціально призначених для цього підприємствах, організаціях, частина запасів може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, посередницько - збутових і інших підприємствах незалежно від форм власності.

Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відпустка матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється:

• в зв'язку з їх оновленням і заміною,

• в порядку тимчасової позики,

• в порядку розбронювання,

• для надання гуманітарної допомоги,

• для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій,

• у разі настання особливого періоду.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте класифікацію та основні напрямки витрат державного бюджету.

2. Які методи регулювання доходів бюджету в умовах ринкової економіки?

3. Що таке бюджетний дефіцит і продефіцит?

4. Що входить до складу державного резерву?

5. У чому сутність виконання бюджету?