7.4. Суть і класифікація державних витрат

Державні витрати - це частина фінансових відносин, зумовлених використанням централізованих і децентралізованих доходів держави.

Специфіка державних витрат полягає в забезпеченні потреб державної сфери діяльності. Тому зміст і характер державних витрат безпосередньо пов'язані з функціями держави:

• економічної,

• соціальної,

• управлінської,

• військової ( оборонної ).

Державні витрати складаються з:

- прямих витрат держави, здійснюваних через систему бюджетних і позабюджетних фондів,

- витрат державних підприємств, організацій, установ.

І ті, і інші витрати здійснюються в цілях розширення виробництва ( шляхом фінансування капіталовкладень і оборотних коштів ), утворення суспільних фондів соціального призначення і задоволення інших потреб держави.

Державні витрати включають в себе витрати:

• на розвиток народного господарства,

• на соціально-культурні заходи,

• на управління,

• на оборону,

• на формування державних резервів.

Поступово ростуть державні витрати на соціально-культурні заходи. Необхідність забезпечення основних соціальних прав трудящих, потребу в державному регулюванні соціальних процесів викликають зростання відповідних державних витрат і розширення їх складу.

У останні роки істотно зростає роль місцевих фінансів в покритті витрат по розширенню і вдосконаленню соціально-побутової інфраструктури, утримання установ освіти і охорони здоров'я, фінансуванню місцевого будівництва.

Важливу економічну і соціальну роль в фінансуванні вказаних заходів грають децентралізовані витрати, здійснювані безпосередньо державними підприємствами, об'єднаннями, організаціями.

Витрати державних підприємств охоплюють два види витрат: по-перше, пов'язаних з господарською діяльністю підприємств, по-друге, зумовлених соціальними потребами трудових колективів і окремих працівників.

Держава несе також витрати на утримання управлінських структур. При цьому витрати, пов'язані з виконанням державним апаратом управління його функцій, здійснюються за рахунок державного бюджету; управлінські витрати, що виробляються державними підприємствами, організаціями, установами, проводяться за рахунок їх фінансових ресурсів.

Останнім часом істотні зміни зазнають військові витрати, зумовлені виконанням оборонної функції держави. Внаслідок миролюбної зовнішньої політики України військова функція поступово буде грати підлеглу роль. І як наслідок цього в економіці країни набирають силу процеси конверсії оборонних галузей, зниження державних витрат на утримання оборонних об'єктів, скорочуються бюджетні асигнування на утримання збройних сил.

Організаційна побудова даної системи базується на певних принципах:

1. Цільовий напрям коштів - означає, що державні витрати здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрачання, передбачених в фінансових планах. Держава встановлює пріоритетність тих або інших потреб, регламентуючи порядок їх задоволення виходячи з економічної політики і ресурсів, які є в наявності.

2. Безповоротність витрачання державних ресурсів означає, що кошти, використані на фінансування народного господарства, соціальні і інші цілі, не потребують обов'язкового відшкодування. Цей режим витрачання фінансових ресурсів відрізняється, наприклад, від використання кредитних коштів. Однак принцип безповоротності не означає можливість неефективного використання державних ресурсів. Для цього використовується система державного контролю.

3. Дотримання режиму економії - система форм і методів послідовної мінімізації витрат відносно результату, який утримується. Цей принцип не завжди пов'язаний із скороченням витрат, але обов'язково передбачає найбільш доцільне їх здійснення.

Фінансування державних витрат здійснюється у 3 основних формах:

• самофінансування - використовується для покриття витрат державних підприємств за рахунок їх власних фінансових ресурсів,

• бюджетне фінансування - застосовується для забезпечення витрат, які мають загальнодержавне значення,

• кредитне забезпечення - застосовується, з одного боку, державними підприємствами, які одержують банківські позики для покриття своїх витрат, а з іншого боку, державними структурами різного рівня управління, які вдаються до запозичення грошових коштів на фінансовому ринку в формі державного кредиту.

Основне місце в системі державних витрат займають витрати державного бюджету.

У зв'язку з різноманіттям бюджетних витрат вони класифікуються по певних ознаках:

1. По ролі у відтворюванні:

• розвитком матеріального виробництва,

• утриманням невиробничої сфери.

2. За суспільним призначенням:

• на народне господарство,

• на соціально-культурні заходи,

• на оборону,

• на управління.

3. По галузях виробництва і видах діяльності:

• промисловості,

• торгівлі,

• сільського господарства,

• інших галузей

4. За цільовим призначенням:

• капітальні вкладення,

• дотації,

• операційні витрати,

• витрати на зарплату та ін.

Одночасно з економічною класифікацією витрат державного бюджету використовується і організаційне їх угрупування, в основі чого лежить розподіл асигнувань по:

- цільовим програмам, тобто з вказівкою конкретних одержувачів бюджетних коштів,

• рівням управління, тобто державного і місцевого рівня.