Тема: фінансування підприємства за рахунок запозичених ресурсів

Банківський кредит — є формою кредиту, за якою банки надають грошові кошти підприємству в позику. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Вексельний кредит — банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново сплачує його пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя знижку. Ця банківська операція називається врахуванням, або дисконтом. Банки можуть виконувати доручення векселетримачів, перебирати відповідальність за пред'явлення векселів у термін, зазначений у ньому, платникові та одержання належних платежів. За такі операції банк отримує комісійну винагороду.

Види позикового капіталу: комерційний кредит; фінансовий банківський кредит та фінансовий кредит, отриманий від інших установ та підприємств; емісія облігацій підприємства; внутрішня кредиторська заборгованість за розрахунками.

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина комп’ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видачу і захист від несанкціонованого доступу. Держатель Державного реєстру — Міністерство юстиції України, що забезпечує функціонування Державного реєстру, надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність.

Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відіграють такі функції: фінансування та підтримання ліквідності позичальника; перевірки платоспроможності замовника; гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

Ефективна ставка процента — ставка процента, що визначається діленням суми річного процента та дисконту (або різниці річного процента та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) та вартості її погашення.

Застава — засіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначені умовами договору застави терміни.

Комерційний кредит — форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Комерційний кредит погашають шляхом: сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків та інших обов’язкових платежів тощо.

Облігації підприємства — класичний інструмент залучення суб’єктами підприємництва позичкового капіталу на довгостроковий період. Випуск облігацій, як правило, розрахований не на якихось конкретних капіталодавців, а на ринок капіталів у цілому. Облігація це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску. Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Позиковий капітал (зобов’язання) — грошовий капітал чи майно, що надається у позику на умовах повернення і плати у формі процента. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Рефінансування дебіторської заборгованості — специфічна форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в більш ліквідні форми оборотних активів, насамперед у грошові кошти. Рефінансування дебіторської заборгованості здійснюється шляхом факторингу, форфетингу, обліку комерційних векселів.

Факторинг — господарська операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Фінансовий кредит — позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Фінансовий стан позичальника оцінюють за допомогою коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом, зокрема це: коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності; коефіцієнт автономності.

Форфетинг — спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає у купівлі в експортера експортних вимог комерційним банком чи спеціалізованою компанією з виключенням права регресу (зворотної вимоги).

Франчайзинг — фінансово-кредитна операція, пов'язана із забезпеченням прибуткової діяльності суб'єкта підприємництва. Така операція передбачає діяльність підприємства під маркою чи фірмовою назвою великого та відомого підприємства (фірми). Плата за франшизу буває прямою - у формі певної грошової суми (паушальні платежі, роялті) і непрямою - у формі зобов'язання купувати або продавати ті товари чи послуги, щодо яких власник ліцензії має комерційний інтерес.