2. Порядок надання банківської гарантії:

1 Етап. Принципал подає до банку заяву про надання гарантії:

• Місцезнаходження замовника;

• Адреса;

• Валюта;

• Сума;

• Назва бенефіціара та його місцезнаходження;

• Умови гарантії;

• Строк дії гарантії (дата, до якої буде діяти);

2 Етап. Аналіз фінансового стану = додатково подаються:

+ кошти договору;

+ реєстрація свідоцтва НБУ про залучення кредиту в іноз. Валюті від кредитора нерезидента;

+ копія установчих документів;

+ фінансові звіти за ост. Періоди;

+ інформація щодо юридичних осіб.

3 Етап. Перевірка достовірності документів, рівня зобов’язання гарантії, прийняття рішення щодо надання/ відмови у гарантійних послугах.

4 Етап. Оригінал гарантії разом із супровідним листом спрямовується безпосередньо представнику бенефіціара або принципалу для передання її бенефіціару.

Реквізити гарантійного листа:

• Назва;

• Номер;

• Дата імісце складання;

• Сума;

• Номер та назва договору, під який надається гарантія;

• Назва і код бенефіціара;

• Строк дії гарантії;

• Умови, за яких гарантія може бути реалізована;

• Умови зміни певних положень;

• Підпис, печатка.

Гарантія вважається дійсною з моменту її видачі.

Випадки припинення дії гарантії:

1 – виконання гарантом своїх зобов’язань

2 – закінчення терміну дії гарантії;

3 – порушення умов;

4 – у випадку розформування Ю.О. – бенефіціара;

5 – добровільна відмова бенефіціара – подає заяву.

Фактори від яких залежить в-ть гарантії:

• Рівень ризиковості;

• Платоспроможність та надійність боржника;

• Термін дії гарантії;

• Витрати на супроводження зобов’язальної послуги;

• Чи є гарантія забезпечена заставним майном.

Порядок сплати коштів у разі настання гарант. випадку:

1. Банк-гарант приймає від бенефіціара вимогу про сплату коштів;

2. Перевіряє її достовірність;

3. Надсилає копію принципалу;

4. Сплачує кошти;

5. Банк бенефіціара зараховує її на рахунок та списує гарантію із позабалансового рахунку.

3. Правове регулювання гарантійних операцій банку

Оскільки надання банківських гарантій не є однією з основних операцій, які здійснюють банки, то вони не регламентуються окремими законами чи нормативно-правовими актами. Законодавчо дані операції регламентуються в основному уніфікованими правилами, або ж виходячи з: кредитних операцій, умов надання кредитів, формування резервів під кредитні операції, виконання зобов’язань, прав та обов’язків сторін угоди тощо.

Вперше основні правила для гарантій було видано Міжнародною торгівельною палатою в Парижі - “Уніфіковані правила по договірних гарантіях" (УПДГ) - в серпні 1978 р. (публікація МТП № 325). З 1 січня 1994 року вступила в силу нова редакція УПДГ. (публікація МТП № 458).

Незалежні гарантії підпадають під “Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу” (УПГ), редакція 1992р., публікація МТП № 458.

Також надання гарантій регламентується, але не прямо, Цивільним кодексом України (від 16.01.03) та Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків № 279 від 06.07.2000.

За Цивільним кодексом України (ЦКУ) якщо гарантія видана не кредитодавцеві, а кредитоодержувачеві для забезпечення виконання останнім кредитних зобов’язань згідно з угодою, укладеною між ними, то її можна розцінювати за певних умов як гарантію на користь третьої особи (кредитодавця). Також кодекс регламентує укладання договору між банком та принципалом, який є підставою для покладання відповідальності за невиконання позичальником зобов’язання за кредитним договором.

Що стосується стягнення банком-гарантом коштів з рахунку боржника у разі невиконання ним своїх зобов’язань, то без згоди власника рахунку згідно з ЦКУ та ЗУ “Про підприємництва в Україні" кошти з нього можуть стягуватись у випадках, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Оскільки надання банківської гарантії є кредитною операцією, то під неї необхідне формування резерву (Положення №279). Банкам, які не виконують вимог про порядок формування резервів, не рекомендовано видавати банківські гарантії аж до повного їх формування.

Як було зазначено вище, незалежні гарантії підпадають під “Уніфіковані правила для гарантій на першу вимогу”. В даному випадку, наприклад, для визначення гарантії, яка підлягає оплаті за пред’явленою вимогою, необхідно, щоб гарантія не містила ніяких інших умов можливого платежу, крім умови надання письмової вимоги й додаткових документів, які зазначені в тексті гарантії. Оскільки відповідальність за гарантією зазначена окремо від основної угоди (принцип незалежності). Гарант не зобов’язаний перевіряти, чи виконали бенефіціар та принципал свої договірні зобов’язання.