МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ 1 НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Дослідження окремих властивостей характеру людини за її почерком та підписом

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до практичної роботи з дисципліни психолого-педагогічного циклу

спеціальності "Соціологія"

а також для студентів інженерно-технічних

та економічних спеціальностей

Затверджено

на засіданні кафедри

інженерно-педагогічної підготовки.

Протокол № 8 від 14.03. 2003 р.

Львів-2003

Дослідження окремих властивостей характеру людини за її почерком та підписом:

Методичні вказівки до практичної роботи і дисциплін психолого-педагогічного циклу спеціальності "Соціологія", а також для студентів інженерно-технічних та економічних спеціальностей / Укл.: Л.Д. Кизименко, Ю.Є. Чуйко. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка". 2003. -- 24 с.

Укладачі Кизименко Л.Д.. д-р біол. наук, проф.,

Чуйко Ю.Є., асист.

Відповідальний за випуск Кизименко Л.Д., д-р біол. наук, проф.

Рецензенти Романець З.О., канд. психол. наук, доц.

Лизинський О.Ю., д-р техн. наук, проф.

Дослідження окремих властивостей характеру людини за її почерком та підписом

Мета: розкрити зміст поняття графологія, ознайомити ч історією її походження та розвитку, перевагами і недоліками графологічних методів досліджень та основними сферами їх застосування. Надати навички графологічного аналізу почерку та підпису з наступним їх психологічним інтерпретуванням.

Історичні відомості

Графологія (від гр. grapho - пишу, logos - вчення) - вчення про почерк як різновид виразних рухів, які відображають психологічні властивості та психічні стани людини, яка пише.

Історія графології нараховує більше як гри століття. Хоча припущення про зв'язок почерку з індивідуальними особливостями життя висловлювалися ще в античності (Арістотель, Теофраст та ін.), а інтерес до її окремих боків виявляли ще і такі відомі особистості, як Нерон і Конфуцій, перша докладна робота, що досліджує зв'язок почерку й особистості, була написана італійським лікарем Камілло Бальді (1622).

Батьком сучасної графології прийнято вважати абата Жана Іполита Мішона (1807 - 1881). Мішон збирав і каталогізовував специфічні особливості почерку і намагався встановити строгі відповідності між ними й особистісними якостями. Знаменитий учень Мішона Крепье-Жамен відмовився від вчення про «фіксовані знаки» з однозначними незмінними кореляціями на користь більш гнучкої системи «переважних особливостей».

На початку XX ст. центр графологічних досліджень перемістився з Франції у Німеччину. Вільгельм Прейер, професор фізіології з Пени, знайшов, що пацієнти, які втратили руки через травму, при писанні за допомогою рота чи пальців ніг виводять букви так само, як раніше писали рукою: отже, «почерк руки» виявився насправді «почерком мозку».

До подібного висновку прийшов Георг Мейер, психіатр, який стверджував, що «сила» почерку визначається психомоторного енергією. Інші графологи цього періоду - швейцарський лікар і письменник Макс Пулвер, який пов'язав аналіз почерку із символізмом несвідомого, та психолог і філософ Людвіг Клагес, який став провідним авторитетом у цій області.

Протягом XX ст. графологія займає все більш помітне місце в європейській науці як інструмент психологічного тестування. Найбільш сильні позиції вона має в Німеччині, де викладається в ряді університетів.

У Росії з 20-х років XX ст. в цьому напрямку успішно працював графолог-експерт Д.М. Зуєв-Інсаров. який написав безліч статей із графології і монографію «Почерк і особистість».

У Сполучених Штатах Америки інтенсивне вивчення почерку і виразних рухів руки при писанні почали в 1939 р. Гордон Олпорт і Філіп Верном у Гарвардській психологічній клініці. Вони вважали, що рухам індивіда властива внутрішня сталість. Якщо людина схильна до ригідного, загальмованого поводження, це виявляється в її почерку так само, як у позах, ході, виразі обличчя і жестах. У 1942 p. Tea Левінсон і Джозеф Зубін зробили спробу надати графології об'єктивного характеру, використовуючи докладні таблиці для виявлення графічних особливостей, названих ними «напругою і розслабленням».