51. Моделі економічного зростання

При регулюванні економічного зростання використовують такі основні моделі:

1. Неокейнсіанська модель Домара – Харода.

2. Неокласична модель Солоу.

3. Теорія інвестицій.

Модель Домара і модель Харода розглядаються разом, проте, незважаючи на їхню подібність, вони розрізняються.

Модель Домара досліджує роль інвестицій у збільшенні сукупного попиту й у збільшенні виробничих потужностей сукупної пропозиції у часі. При цьому у моделі передбачається забезпечення повної зайнятості у довгостроковому періоді. Модель Домара виходить із таких передумов:

1. У моделі представлений тільки збалансований ринок благ.

2. Технологія виробництва представлена виробничою функцією.

3. Відсутня взаємозамінність чинників виробництва.

4. Ціни на ринку негнучкі, що призводить до надлишкової пропозиції на ринку праці.

5. Середня продуктивність капіталу постійна, вибуття капіталу відсутнє.

6. Випуск продукції залежить тільки від капіталу.

Оскільки економічна система знаходиться у рівновазі при повній зайнятості, то для збереження рівноваги сукупний попит повинен зростати тим же темпом, що і виробничий потенціал. Тому для підтримки рівноваги і повної зайнятості на ринку благ потрібно постійно збільшувати обсяг інвестицій певним заданим темпом.

Модель Харода відображає функціональні зв'язки в економіці і психологічні мотиви поведінки підприємців. У даній моделі надано також тільки ринок благ. Але є ряд особливостей:

1. У модель включена ендогенна функція інвестицій, на відміну від екзогенне заданих інвестицій у Домара.

2. Розмір капіталоємності постійний.

3. Поведінка підприємців залежить від їхніх очікувань щодо попиту на товари і послуги.

У моделі введені поняття "гарантований" і "природний" темп зростання капіталу.

Гарантований передбачає повне використання виробничих потужностей, розвиток економіки по рівноважній траєкторії і виправданість очікувань підприємців щодо сукупного попиту.

Природний темп зростання капіталу – забезпечує повну зайнятість при збільшенні пропозиції праці, тобто природний темп зростання дорівнює збільшенню трудових ресурсів.

Якщо природний темп зростання національного доходу відстає від гарантованого, то очікування підприємців щодо темпів зростання не виправдуються, тому що нестача трудових ресурсів викликає скорочення інвестицій і економічна кон'юнктура буде характеризуватися депресією.

Якщо природний темп зростання національного доходу перевищує гарантований, то надлишок трудових ресурсів буде стимулювати зростання інвестицій, викликаючи піднесення, і фактичний темп приросту національного доходу перевищить очікуваний.

Динамічна рівновага у даних моделях економічного зростання хитка. Тому виникає необхідність державного регулювання економіки методами кредитно-грошової політики.

Модель економічного росту Солоу – це модель, яка визначає механізм впливу заощаджень, збільшення трудових ресурсів і НТП на рівень життя населення і його динаміку. Вона призначена для дослідження рівноважних траєкторій економічного зростання. У даній моделі подані тільки домогосподарства і фірми.

На відміну від попередньої моделі, передбачається взаємозамінність таких чинників виробництва, як праця і капітал. Модель побудована на таких передумовах:

1. Досконала конкуренція на ринку чинників виробництва і повна зайнятість.

2. Гнучкість цін на ринку благ.

3. Постійна віддача від масштабу.

4. Спадаюча продуктивність капіталу.

5. Постійна норма вибуття капіталу.