26. Взаємозв'язок інфляції і безробіття

Порівняння конкретних даних про зміну інфляції і безробіття призвело до розуміння взаємозв'язку між цими економічними явищами. Уявлення про співвідношення норми безробіття і рівня інфляції дає крива Філіпса. Вона показує обернену взаємозалежність, чим вищий темп інфляції, тим нижча частка безробітних. У короткостроковому періоді держава маніпулює сукупним попитом для вибору певної комбінації показників безробіття й інфляції на кривій.

рівень

цін, %

Безробіття, %

Рисунок 3.4 – Крива Філіпса у короткостроковому періоді

У довгостроковому періоді крива Філіпса набуває іншого вигляду. Припустимо, що економіка знаходиться в положенні А, що показує рівень безробіття при відсутності інфляції й інфляційних очікувань, тобто в положенні природного рівня безробіття. Уряд намагається скоротити безробіття нижче цього рівня за допомогою політики розширення попиту. Працюючі за наймом не очікують інфляції і сприймуть зростання номінальної заробітної плати як підвищення її реальної купівельної спроможності. Багато хто в такій ситуації почне шукати роботу. Підприємці також сприймають підвищення цін як ознаку підвищення купівельної спроможності, тому вони бажають більше виробляти і більше приймати на роботу. Активність в економіці внаслідок цього зростає і безробіття скорочується. У результаті економіка переміщується уздовж кривої Філіпса до точки В. Тут інфляція вища, а безробіття нижче, ніж початкове. Підвищення інфляції породжує інфляційні очікування і підвищені вимоги до заробітної плати, крива Філіпса зміщується вгору, тобто економіка потрапляє в точку С. Інфляція зростає знову. Знову посилюються інфляційні очікування найманих робітників і підвищуються їхні вимоги до заробітної плати. Крива Філіпса продовжує переміщатися вгору. Таким чином, може виникнути інфляційна спіраль. У довгостроковому періоді підприємці і працюючі за наймом можуть пристосуватися до інфляції і стануть цілком враховувати її в розрахунках та вимогах заробітної плати, вони почнуть приймати ті ж самі рішення щодо виробництва і зайнятості, що і до початку процесу інфляції. Тоді економіка повернеться до початкового рівня безробіття, але тепер уже на більш високому рівні інфляції. Вона переходить у точку Д на кривій. Крива Філіпса в довгостроковому періоді набирає форми вертикальної лінії на рівні природної норми безробіття.

рівень

цін, %

Д 3

С

2

В

А 1 Безробіття, %

Рисунок 3.5 – Крива Філіпса у довгостроковому періоді

27. Характеристика споживання, заощадження, інвестування.

Споживчі витрати населення – головна складова ВНП, що розраховується за витратами на покупку. Тому для з'ясовування поведінки сукупного попиту необхідно зрозуміти основні складові, які визначають витрати на поточне споживання. Сукупний прибуток після сплати податків розпадається на споживання й особисті заощадження, одночасно необхідно враховувати споживчі витрати і чинники, що впливають на заощадження. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим більшу кількість матеріальних благ споживає населення. Кейнсіанці вважають, що розподіл прибутку на споживання і заощадження залежить від переваг споживача. Основний психологічний закон, що характеризує поведінку людей. Саме психологічний чинник відображається в середній схильності до споживання і середній схильності до заощадження.

Споживання – це кількість товарів і послуг, що придбані і спожиті протягом певного періоду часу.

Середня схильність до споживання (АРС) – це виражена у відсотках частина загального прибутку, що йде на споживання.

АРС = С / Y, де С – частина розпоряджуваного прибутку, використана на придбання товарів і послуг; Y – загальна сума розпоряджуваного прибутку.

Гранична схильність до споживання (МРС) виражається відношенням приросту споживання до приросту прибутку, що його і викликав.

МРС = Δ С / Δ Y

Гранична схильність до споживання показує, яка частина додаткового прибутку іде на збільшення споживання.

Заощадження – це частина особистого розпоряджуваного прибутку, призначена для задоволення потреб у майбутньому.

Заощадження мають такі форми: накопичення готівки; внески в банки; придбання облігацій позик; сертифікати; акції; страхові поліси. Заощадження залежить від об'єктивного чинника – від розміру прибутку, а також від суб'єктивного чинника, яким є схильність людини до заощадження.

Середня схильність до заощадження (АРS) визначається як відношення заощадженої частини національного доходу до всього національного доходу.

АРS = S / Y, де S – частина розпоряджуваного прибутку, що направляється на заощадження.

Гранична схильність до заощадження виражається відношенням зміни в заощадженнях до зміни прибутків, що його викликала.

МРS = Δ S / Δ Y

Якщо сукупний прибуток розпадається на споживання і заощадження, то сума приросту споживання і приросту заощадження завжди дорівнює приросту прибутку. У цих умовах сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює одиниці: МРS + МРС = 1.

Чинники, що впливають на споживання і заощадження. Основним чинником, що впливає на рівні споживання і заощадження, є прибуток. По мірі зростання прибутку збільшується і споживання, і заощадження. При цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – тенденцію до зростання.

Крім прибутку, впливають також і інші чинники:

1. Зростання податків – скорочує споживання і заощадження.

2. Підвищення цін – по-різному впливає на споживання і заощадження в залежності від груп населення.

3. Зростання відрахувань на соціальне страхування – може викликати скорочення заощаджень.

4. Ажіотажний попит – викликає різке зростання споживання.

5. Зростання пропозиції на ринку – сприяє скороченню заощаджень.

6. Нерухоме майно і фінансові кошти, якими володіють домашні господарства, – чим більше накопичене багатство, тим більший розмір споживання і менший розмір заощаджень при будь-якому рівні поточного прибутку.

7. Очікування населення – якщо вони пов'язані з майбутніми цінами, грошовими прибутками і наявністю товарів, то можуть зробити істотний вплив на поточні витрати і заощадження. Очікування підвищення цін і дефіциту товарів ведуть до підвищення поточних витрат і зниження заощаджень.

8. Споживча заборгованість – викликає у домогосподарств бажання направляти поточний прибуток або на споживання, або на заощадження. Якщо заборгованість висока, то споживачі змушені скорочувати поточне споживання, щоб знизити заборгованість.