Предмет, объект и задачи макроэкономики.
Економічна система – це певний спосіб організації національної економіки.
Об'єктом макроекономіки є економічна система на рівні національного господарства.
Суб'єктом економіки є будь-яка окрема самостійно діюча в економіці одиниця. Відносини між суб'єктами, зв'язки між ними завжди упорядковані, організовані, скоординовані тим або іншим чином. У національній економіці економічними суб'єктами є домогосподарства, фірми і держава.
Предметом макроекономіки є функціонування механізмів економічної системи.
Функції макроекономіки:
1. Пізнавальна – пояснює закономірності розвитку національної економіки, причинно-наслідкові зв'язки в економіці, явища економічного життя суспільства, дає розуміння загальних цілей і завдань економічного розвитку.
2. Прикладна – макроекономіка може дати практичні поради і рекомендації для проведення ефективної економічної політики.
3. Методологічна – інші науки можуть використовувати для своїх цілей макроекономічні результати вивчення функціонування національної економіки.
Макроекономіка, вирішуючи проблеми національної економіки, переслідує конкретні, найбільш важливі цілі:
1. Ріст національного виробництва, забезпечення населення товарами і послугами.
2. Зниження безробіття, підвищення рівня зайнятості.
3. Забезпечення стабільного рівня цін і мінімальної інфляції.
4. Забезпечення активного платіжного балансу.
Задачі:
формування уявлення про нац. економіку як систему, що розвивається;
вивчення різноманітних моделей макроекономічної динаміки;
формування уявлення и уміння аналізувати соц.-економ. Процеси у масштабах нац. економіки.
Основні макроекономічні поняття.
Ресурсна концепція предмета макроекономіки.
Соціологічна концепція предмета макроекономіки. ↑
Методи макроекономіки, цілі макроекономіки.
Методи макроекономіки – це сукупність засобів, прийомів вивчення предмета даної науки, тобто конкретний набір інструментів.
1. Метод наукової абстракції виявляється у створенні економічних теорій окремих економічних процесів, із використанням економічних законів, категорій і принципів функціонування національної економіки. Він поєднує в собі два основних прийоми – індукцію і дедукцію. Індукція – це побудова теорії виходячи з фактів. Дедукція – це одержання певних фактів виходячи з теорії.
2. Системний метод – визначає взаємозв'язок і взаємоположення окремих складових національної економіки, а також її структуру.
3. Діалектичний метод – означає єдність кількісного і якісного аналізів, розвиток явищ і процесів, подолання протиріч. Є загальним методом пізнання економічного життя суспільства. Будь-яке явище розглядається з різних боків, із виділенням причини і наслідку, кореляційної залежності.
Макроекономіка, вирішуючи проблеми національної економіки, переслідує конкретні, найбільш важливі цілі:
1. Ріст національного виробництва, забезпечення населення товарами і послугами.
2. Зниження безробіття, підвищення рівня зайнятості.
3. Забезпечення стабільного рівня цін і мінімальної інфляції.
4. Забезпечення активного платіжного балансу.
Макроекономічні моделі.
У макроекономіці широко використовуються економічні моделі – це спрощений опис різноманітних економічних процесів, що відбуваються в економічному житті суспільства.
Для побудови макроекономічної моделі необхідно використовувати ряд найбільш істотних чинників, придатних для макроаналізу конкретної економічної проблеми на певний період часу.
Моделі можуть бути графічні, табличні й економіко-математичні. Проте, головне в них - спроможність відображати реальну економічну дійсність.
При побудові моделі використовуються екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні) перемінні.
Екзогенні перемінні – це вихідні дані, одержані до побудови моделі.
Ендогенні перемінні – це дані, одержані всередині моделі в ході розв'язання певної задачі.
Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку. Позитивна макроекономіка – аналізує реальне функціонування економічної системи. Нормативна макроекономіка – визначає, які чинники бажані, а які негативні, тобто має рекомендаційний характер.
Ціль і сутність снр.
У кожній країні за певний період часу створюється певна кількість товарів і послуг. Для виміру сумарного обсягу виробленої продукції використовується система національних рахунків.
СНР – це комплекс таблиць у формі бухгалтерських рахунків, що відображають процес виробництва, розподілу, перерозподілу і кінцевого використання національного продукту і прибутку.
Методологія СНР була запозичена з практики бухгалтерського обліку і побудована на принципах подвійного запису і бухгалтерських балансів. У СНР відображені, з одного боку, наявні ресурси, а з іншого боку – їхнє використання.
Макроекономічні показники виконують ту ж роль індикаторів економічного життя на рівні господарського комплексу країни, яку відіграють мікроекономічні показники в масштабі одиничного відтворення. Вони є інформаційною базою для аналізу стану економіки і прийняття рішень щодо її перспектив.
За структурою СНР складається з трьох взаємозалежних частин.
Перша дає можливість зіставити інвестиції і заощадження і дає кількісну оцінку створення, розподілу і кінцевого використання національного доходу.
Друга призначена для аналізу створення і розподілу продукту між галузями.
Третя відображає рух фінансових активів у вигляді покупок і продажів на грошовому ринку.
У СНР виділяють три види операцій:
- операції з матеріальними благами і послугами;
- операції по розподілу прибутків між економічними секторами;
- фінансові операції, включаючи операції з цінними паперами, валютою.
СНР покликана виконувати такі функції:
- акумулювати базисні дані для порівняння макроекономічної звітності, аналізу поточної макроекономічної ситуації й обґрунтування прогнозів;
- надавати інформацію для порівняння результатів діяльності і стану економік різноманітних країн світу;
- надавати дані для визначення економічної стратегії і реалізації поточної політики регіонів, міжнародних економічних співтовариств;
простежувати рух вартості вироблених товарів і послуг, а також доданої вартості від їх створення до використання.