Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
фінансове правоOffice Word.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
41.5 Кб
Скачать

Фінансове право зарубіжних країн.

  1. Поняття та підходи до визначення фінансової системи:

Фінансова система та фінанси використовуються як індикатор національної економіки, збільшення добробуту, обмеження негативних моментів в економічному зростанні. Чим розвиненіші ринкові відносини, тим складніші та різноманітніші зв'язки в державі, тим складніша і фінансова система.

Фінансова система виникла з появою держави і нерозривно пов'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава збирає та використовує засоби для утримання свого апарату, а також направляє їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою та підприємствами, організаціями, державою і населенням, між підприємствами й всередині них.

З іншого боку, фінансова система — це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками. Ця система містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників, фірми,які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють діяльність усіх цих установ.

У державах з ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у деяких державах можуть істотно відрізнятися. У країнах з перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що їхні окремі ланки перебувають у стадії формування. Це стосується, в основному,фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Головна функція фінансової системи полягає в задоволенні потреб людей, включаючи всі основні життєві потреби в їжі, одязі й житлі. Суб'єкти економічної діяльності (фірми, органи державної влади всіх рівнів) існують для того, щоб сприяти виконанню цієї основної функції.

Таким чином, фінансова система, яка забезпечує фінансування економіки (об'єкт фінансової економіки), — це сукупність установ, інструментів і механізмів, за допомогою яких саме ці фінансові можливості державного сектору та фінансових установ здатні задовольнити фінансові потреби підприємств і населення. Фінансова система — це система форм і методів утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів держави та підприємств.

Сучасна фінансова система має глобальний характер. Взаємозалежність фінансових ринків та посередників здійснюється через всеосяжну міжнародну телекомунікаційну мережу, завдяки якій перекази платежів та торгівля цінними паперами відбуваються практично цілодобово. Таким чином, якщо велика корпорація, розташована, скажімо, у Німеччині, вирішує фінансувати новий проект, то вона розглядає будь-які інвестиційні можливості, включаючи, наприклад, випуск і продаж акцій на Лондонській та Нью-Йоркській фондових біржах чи одержання позики в якому-небудь японському пенсійному фонді. Причому в останньому випадку позика може бути видана як у німецьких марках, так і в японських ієнах або у доларах США.

  1. Структурна будова та класифікація фінансових систем зарубіжних країн:

Розділяння фінансової системи на окремі ланки — явище об'єктивне, обумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати. У розвинутих зарубіжних країнах державна фінансова система включає такі ланки фінансових відносин:

  • державний бюджет;

  • територіальні фінанси;

  • державний кредит та кредити місцевих органів влади, а у федеративних державах — і кредити членів федерації;

  • спеціальні фонди;

  • фінанси суб'єктів господарювання.

Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процес відтворення, має свої, властиві йому функції. Так, фінанси підприємств обслуговують матеріальне виробництво. Вони беруть участь у створенні ВВП, що розподіляється усередині підприємств та галузей господарства. Через державний бюджет мобілізуються ресурси в основний централізований фонд держави і відбувається їх перерозподіл між галузями господарства, економічними регіонами, окремими соціальними групами населення.

Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економічна категорія сформувалися на кілька сторіч раніше, але поступово бюджетні відносини стали головними у фінансових.

Структура державної фінансової системи (бюджетної системи)залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних(єдиних,) державах бюджетна система містить дві ланки: державний бюджет та численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів,сільських округів та. ін.). У федеративних державах бюджетна система складається з трьох ланок: державного чи федерального бюджету або бюджету центрального уряду; бюджетів членів федерації (штатів у США, провінцій у Канаді, ландів — земель у Німеччині, кантонів у Швейцарії та. ін.); місцевих бюджетів.

Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи на різноманіття та численність місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бути згруповані у певні системи.

Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центрального уряду, бюджети ленів та бюджети комун. У Великій Британії: центральний бюджет, бюджети графств та бюджети округів. У Японії:центральний бюджет, бюджети префектур та бюджети муніципалітетів. Трирівнева система бюджетів сформована в Норвегії,Фінляндії. У країнах Східної Європи, наприклад у Польщі, також три бюджетних рівні: бюджет центрального уряду, бюджети воєводств та бюджети гімн.

Чотирирівнева система бюджетів, наприклад, функціонує у Франції: бюджет центрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів та бюджети комун. Чотири рівні в системі бюджетів ФРН: бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу та бюджет громади. У США чотири основних рівні системи бюджетів: центральний, штатний, графський та муніципальний, а також ряд додаткових, зв'язаних з функціонуванням цільових адміністративних утворень, наприклад шкільних та інших округів.

Місцеві бюджети в унітарних державах своїми доходами та видатками не входять до державного бюджету, у федеративних — до бюджетів членів федерації, а останні не включаються у державний федеральний бюджет.