- •Загальні основи педагогіки
- •Тема 1. Вчитель, його соціальні функції. Історія виникнення професії вчителя.
- •Література
- •1. Історія виникнення професії вчителя.
- •Соціальна цінність праці вчителя.
- •Основні категорії та поняття професійної діяльності вчителя.
- •4.Професійні якості вчителя.
- •- Відповідальність;
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2: предмет і завдання педагогіки. Лише ідею, а не техніку і талант, може повідомляти
- •Література
- •1. Волкова н.В.Педагогіка: посібник. – к., 2001. – с. 9-18.
- •2. Галузяк в.М., Сметанський м.І., Шахов в.І. Педагогіка: навч. Посібн. - Вінниця, 2001. - с.6-8.
- •1. Педагогіка як наука, її становлення та розвиток.
- •3. Основні проблеми, що розробляє педагогіка.
- •4.Функції педагогічної науки.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3: Виникнення та становлення педагогіки. Природа завжди породжує закони більш
- •Література
- •ПИтання для СамостійнОї роботИ
- •1. Походження виховання.
- •6.1. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн.
- •6.2. Розвиток педагогічної думки в Росії.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4: загальні педагогічні поняття. Педагогіка та інші науки.
- •Література
- •1. Основні категорії педагогіки: виховання, самовиховання, навчання, освіта, самоосвіта, розвиток.
- •2. Система педагогічних наук.
- •3. Взаємозв'язок педагогіки а іншими науками.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5: логіка і методика педагогічних досліджень.
- •1. Наукові дослідження – шлях до розв’язання проблем педагогіки.
- •2. Фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
- •3. Методологія педагогіки.
- •4. Характеристика методів науково-педагогічного дослідження.
- •5. Комплексне використання методів педагогічних досліджень.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6: розвиток, виховання і формування особистості.
- •1. Поняття розвитку і формування особистості.
- •2. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.
- •3. Роль спадковості й середовища в розвитку і формуванні особистості.
- •4. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- •5. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.
- •6. Педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку.
- •7. Індивідуальні особливості і їх врахування в процесі виховання.
- •Питання для самоперевірки
6.1. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн.
Становлення педагогіки як науки бере початок в період домонополістичного капіталізму. Початок цій науці було закладено видатним чеським мислителем, педагогом Яном Амосом Коменським (1592-1670) в його видатному творі “Велика дидактика”(1632).
Розвиток освіти й виховання у європейських країнах у ХУІІ-ХУІІІ відбувається під значним впливом ідей Відродження та Реформації. У цей час на педагогічному небосхилі з’являються нові імена видатних педагогів.
Помітне місце серед них посідають англійський філософ, психолог, педагог Джон Локк (1632-1704), французький філософ Клод-Адріан Гельвецій (1715-1771), швейцарський педагог Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827), німецький педагог-демократ Фрідріх-Вільгельм-Адольф Дістервег (1790-1866), прихильник ідей Песталоцці, німецький філософ, психолог і педагог Йоган-Фрідріх Гербарт (1776-1844), англійський соціал-утопіст, письменник, громадський діяч, педагог Роберт Оуен (1771-1858).
Серед розмаїття педагогічних концепцій, які з’явились в кінці ХІХ на початку ХХ ст. однією найзагальніших слід вважати концепцію “педагогіки вільного виховання”. Ця теорія набула великого поширення в Європі завдяки діяльності Єлени Кей (1849-1926) – шведської письменниці та громадського діяча, яка висунула ідею самонавчання і самовиховання дітей (вихователі тільки допомагають в цьому, не нав’язуючи своїх думок і вимог). В основі навчання і виховання мають бути лише інтереси дитини, її самостійність.
Німецький прихильник теорії вільного виховання Генріх Шаррельман (1871-1940) поставив перед школою завдання розвивати творчі сили кожної дитини, давати вихід дитячій фантазії через самостійний розвиток. Провідну роль у навчанні він відводив “переживанням “ дітей, здобуттю ними власного досвіду.
Відомий італійський педагог Марія Монтессорі (1870-1952) пропагувала теорію вільного виховання. Вона вважала головним завданням виховання дітей створення такого оточення, яке б давало їм тільки поживу для самовиховання. Вперше в історії педагогіки запровадила систематичні антропологічні обстеження дітей. На її думку , школи повинні бути лабораторіями вивчення психічної діяльності дітей.
Ернст Мейман (1862-1915) – німецький педагог і психолог запровадив експериментальну педагогіку. Він вважав педагогіку експериментальною наукою, цариною діяльності якої є дослідження:
фізичного й технічного розвитку учнівської молоді, її мислення, сприймання відчуття та ін.;
навчально-виховного процесу школи;
індивідуальних особливостей учнів, їх інтелектуальних здібностей, обдаровань;
дослідження праці вчителя під час навчання;
аналіз праці учнів з окремих предметів.
Головним представником і засновником педагогіки прагматизму (педагогіки дії), поширеної у США та Англії, був американський філософ і педагог Джон Дьюї (1859-1952). “Сутність прагматизму – істинне все те, що дає користь. Значущість користі оцінюється почуттям власного задоволення”. Ідеал Дьюї – “хороше життя”.
На початку ХХ ст. у Німеччині та в інших країнах набув популярності педагогічний напрям педагогіки, “громадянського виховання” і “трудової школи”. Відомим його представником був німецький педагог Георг Кершенштейнер (1854-1932). На його думку, головне завдання школи – “громадянське виховання”, тобто виховання людей у дусі беззастережної слухняності, відданості існуючій державі.
Популярним напрямом реформістської педагогіки цього періоду була теорія “нового виховання” і “нових шкіл”. Представниками теорії були Сесіл Редді (1858-1992), англійський педагог і швейцарський Адольф Форр’єр (1879-1960).