2. Соціальна цінність праці вчителя.

У чому ж полягають особливості праці вчителя?

Специфіка ж педагогічної професії визначається призначенням вчителя в суспільстві

На сучасного вчителя суверенна українська держава покладає відповідальність втілити в життя основні принципи освіти (Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття): доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освіти; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм; пріоритетність загальнолюдських цінностей над політичними і класовими інтересами; органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями; незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах; єдність і наступність; безперервність і різноманітність освіти та ін.

Л.М. Толстой писав, що для того, щоб виховати людину придатну для майбутнього треба виховувати її, маючи на увазі ідеально виховану людину, — тільки тоді вихованець буде гідним членом того покоління, у якому йому доведеться жити.

Сказане цілком відповідає сьогоднішній меті та завданням виховання. Ті, хто сідає сьогодні за парти, будуть вершити долі країни в XXI столітті. Вчитель повинен пам'ятати, що в його класі — майбутнє

Специфіка педагогічної професії визначається призначенням учителя в суспільстві.

1. Вчитель - посередник між суспільством і молодою людиною, яка постійно вдосконалюється. Він повинен передати дітям усе найкраще від попередніх поколінь і застерегти від суспільних недоліків і хвороб. Учитель формує у молодого покоління не тільки знання, але й певний світогляд.

2. Професія вчителя - одна із наймасовіших у країні. Масовість професії сама по собі говорить про її значущість.

3. Вчитель - це людина, спрямована в майбутнє. Його діяльність орієнтована на формування людини, чия активність розгорнеться завтра, в інших умовах, які передбачити і спрогнозувати треба вже сьогодні.

4. Учитель управляє найбільш складним процесом - процесом творення особистості. Складність цього процесу визначається постійними змінами в особистості вихованця. З цього приводу не можна підходити з однаковою міркою до одного учня в різний час. У руках педагога немає вимірювальних приладів, як у багатьох інших спеціалістів. Головне в його роботі - керування

виникаючими у процесі навчання і виховання відношеннями

5.Суспільство покладає на вчителя особливу відповідальність. Учителю довіряється дитина в той час, коли вона найбільш податлива до впливу. Учитель допомагає учням оволодівати знаннями, вміннями і навичками, сприяє формуванню ідеалів та життєвих установок дитини, тобто в його руках доля всього життя людини.

Платон писав, що якщо чоботар і погано виконуватиме свої обов'язки, то держава від цього не дуже постраждає, - в країні громадяни будуть тільки трохи гірше одягнені: але якщо вихователь дітей погано виконуватиме свої обов'язки, то в країні з'являться цілі покоління невігласів і нерозумних людей.

Визначимо головні соціальні функції, які має виконувати сучасний учитель в українському суспільстві:

1. Презентаційна функція, що полягає у наданні вихованцям адекватно представленого навчального матеріалу, необхідного для їх соціалізації у вигляді певної знакової системи, прийнятної у соціумі. Ця функція по суті абстрагована від конкретних форм навчання, бо орієнтована на сам факт викладання навчального матеріалу.

2. Соціалізаційна - подання необхідної допомоги учням у процесі їх соціалізації.

3. Посередницька - посередництво між суспільством та дитиною у засвоєнні нею корисної соціальної інформації.

4. Інсентивна - полягає у тому, щоб викликати в учнів інтерес до представленої їм соціокультурної інформації. її реалізація пов'язана з постановкою питань, оцінюванням відповідей та міркувань учнів.

5. Корекційна - доповнює соціалізуючу функцію у контексті виправлення та співставлення результатів засвоєння соціокультурної інформації.

6. Діагностична - полягає у своєчасній діагностиці рівня соціалізації особистості учня, темпів формування його "Я-концепції" тощо.