1. Історія виникнення професії вчителя.

Професію вчителя називають вічною. Передача накопиченого попередніми поколіннями досвіду дітям у дородовій громаді була «вплетена» у трудову діяльність. Діти, з раннього віку, включаючись у неї, засвоювали знання про способи діяльності (полювання, збирання та ін.), опановували різні уміння і навички. Старші члени громади бути хоронителями вогню і доглядати за дітьми. Пізніше, у міру ускладнення процесів свідомого виготовлення знарядь праці, що спричинило необхідність спеціальної передачі трудових умінь і навичок старійшини роду — самі шановні і навчені досвідом — утворили професію учителя.

За багатовікову історію людство накопичило колосальний досвід. Суспільство відбирає з нього найбільш цінне і необхідне для засвоєння молодим поколінням і транслює його молоді через особу вчителя.

Вчитель - людина, яка має спеціальну підготовку і професійно займається педагогічною діяльністю.

У давнину вчителями виступали в основному жреці. Таким чином, інститут учительства злився із соціальним інститутом релігії і був йому повністю підпорядкований. Оскільки жреці складали привілейовану касту, то соціальний статус учительства був надзвичайно високим.

У державах Древньої Греції вчителями були найбільш розумні, талановиті вільнонаймані громадяни. - дидаскали чи педотриби. Нерідко вони самі утримували приватні школи.

У Древньому римі вчитель вперше став державним службовцем, що призначається самим імператором. Вчителями призначалися державні чиновники, що добре знали науки, але головне, що багато подорожували і, отже, бачили. Знали мови, культуру і звичаї різних народів. Незабаром виповниться два тисячоліття відтоді, як римським імператор і сенат (у І ст.. н.е.) почали видавати платню першому "штатному"' вчителеві ораторів Марку Фабіо Квінтіліану, що засвідчило появу вчительської професії. Поряд з цим праця вчителя часто була найманою і навіть рабською.

В епоху середньовіччя вчитель повинен був обов'язково бути духовною особою. Освіта поступово перетворювалася на безсловесну служницю релігії.

Пізніше починає формуватися інститут найманого світського вчительства. При дворах аристократів соціальний статус учителя прирівнюється до положення обслуговуючого персоналу.

У період феодалізму професія вчителя вперше набуває масовості, зростає кількість приватних учителів. З'явився перший досвід спеціальної державної педагогічної освіти. У зв'язку з цим держава чітко формулює свої вимоги до вчителя у певних законодавчих актах.

У Древній Русі вчителів називали майстрами, підкреслюючи цим повагу до особистості наставника підростаючого покоління.

У період розвитку капіталізму вперше з'являється інститут жіночого вчительства. Сьогодні у час розбудови нашого демократичного суспільства в Україні підготовка вчителів та інших педагогічних працівників ведеться в педагогічних училищах і технікумах, педагогічних інститутах і університетах.

Основоположник наукової педагогіки великий слов'янський педагог Я.А.Коменський, що жив більш 300 років тому, писав, що вчителям «ввірена чудова посада, вище якої нічого не може бути під сонцем».

Великий російський педагог К. Д. Ушинський так оцінив професію вчителя: «Справа вчителя, скромна по зовнішності, — одна з найбільших справ історії».

Професія вчителя вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей.

До плеяди саме таких вчителів належать видатні просвітителі різних епох: Ян Амос Коменський, Йоган Генріх Песталоцці, Костянтин Дмитрович Ушинський, Антон Семенович Макаренко, Василь Олександрович Сухомлинський, Шалва Олександрович Амонашвілі та ін.