
- •Загальні основи педагогіки
- •Тема 1. Вчитель, його соціальні функції. Історія виникнення професії вчителя.
- •Література
- •1. Історія виникнення професії вчителя.
- •Соціальна цінність праці вчителя.
- •Основні категорії та поняття професійної діяльності вчителя.
- •4.Професійні якості вчителя.
- •- Відповідальність;
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2: предмет і завдання педагогіки. Лише ідею, а не техніку і талант, може повідомляти
- •Література
- •1. Волкова н.В.Педагогіка: посібник. – к., 2001. – с. 9-18.
- •2. Галузяк в.М., Сметанський м.І., Шахов в.І. Педагогіка: навч. Посібн. - Вінниця, 2001. - с.6-8.
- •1. Педагогіка як наука, її становлення та розвиток.
- •3. Основні проблеми, що розробляє педагогіка.
- •4.Функції педагогічної науки.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3: Виникнення та становлення педагогіки. Природа завжди породжує закони більш
- •Література
- •ПИтання для СамостійнОї роботИ
- •1. Походження виховання.
- •6.1. Реформаторська педагогіка зарубіжних країн.
- •6.2. Розвиток педагогічної думки в Росії.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4: загальні педагогічні поняття. Педагогіка та інші науки.
- •Література
- •1. Основні категорії педагогіки: виховання, самовиховання, навчання, освіта, самоосвіта, розвиток.
- •2. Система педагогічних наук.
- •3. Взаємозв'язок педагогіки а іншими науками.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5: логіка і методика педагогічних досліджень.
- •1. Наукові дослідження – шлях до розв’язання проблем педагогіки.
- •2. Фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
- •3. Методологія педагогіки.
- •4. Характеристика методів науково-педагогічного дослідження.
- •5. Комплексне використання методів педагогічних досліджень.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6: розвиток, виховання і формування особистості.
- •1. Поняття розвитку і формування особистості.
- •2. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.
- •3. Роль спадковості й середовища в розвитку і формуванні особистості.
- •4. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- •5. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.
- •6. Педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку.
- •7. Індивідуальні особливості і їх врахування в процесі виховання.
- •Питання для самоперевірки
5. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.
Анатомо-фізіологічний, психічний і соціальний розвиток особистості здійснюється в діяльності.
Діяльність (за М.М.Фіцулою) – спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дійсність зміни.
Важливість діяльності в житті людини визначається в працях видатних педагогів:
Я.А.Коменського: "Хто, будучи навіть дорослим, уміє говорити лише одними словами, а не справами, той людиною вважатися не має права";
Г.Гегеля: "Що людина робить, такою вона і є".
Основними компонентами діяльності є:
1.Суб’єкт з його потребами.
2.Мета, відповідно до якої предмет перетворюється на об’єкт, на який спрямовано діяльність.
3.Засіб реалізації мети.
4.Результат діяльності.
У роки навчання школяр бере участь в ігровій, навчальній, трудовій, художній, спортивній та громадській діяльності, які забезпечують його всебічний розвиток.
Найголовнішими видами діяльності є гра, навчання і праця. Гру вважають провідним видом діяльності для маленької дитини, хоча важливою вона є й для школярів, нерідко граються і дорослі. Навчання характерне для школяра, але навчаються також дорослі люди. Праця – вид діяльності, яку здійснюють дорослі, але працювати можуть і школярі. Тому поділ видів діяльності за принципом, що маленькі діти граються, школярі – навчаються, а дорослі – працюють, певною мірою відносний. Можна погодитися лише з твердженням, що на кожному віковому етапі домінує певний вид діяльності.
Особливим видом діяльності є спілкування. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів:
- особистість-особистість;
- особистість-група;
- особистість-колектив;
- група-група;
- група-колектив.
Педагогічна діяльність нероздільно пов’язана зі спілкуванням. Видатні педагоги, аналізуючи діяльність учителя, особливо багато уваги приділяли його вмінню впливати на дітей. Так, неодноразово висловлювався з цього приводу В.О.Сухомлинський. Він різко критикував "пустослів’я" у школі. "Нехай кожне слово, промовлене у школі, дає плід, а не залишається пустоцвітом". "Слово вчителя – насамперед знаряддя людяності, чуйності, толерантності. Будьте обачні щоб слово не стало батогом, торкаючись ніжного тіла, залишаючи на все життя грубі рубці..." (В.О.Сухомлинський "Як виховати справжню людину).
Взаємодія вчителя й учня може здійснюватися як на суб’єкт-об’єктному (монологічне спілкування), так і на суб’єкт-суб’єктному (діалогічне спілкування вчителя і учня як двох рівноправних особистостей) рівнях. Тільки за умов діалогу в учня виникають особистісні сенси, засвоюються загальнолюдські цінності. В умовах діалогу можна здійснювати проблемне навчання, вчитель має змогу різнобічно вивчати учня, а учень – вчителя.
Щирим словом учитель може зняти емоційну напругу учнів, викликати інтерес до різних видів діяльності тощо.
Діяльність може бути активною і пасивною. Робота, що виконується без бажання не забезпечує високих результатів розвитку. Ефективний розвиток відбувається лише у процесі активної, емоційно забарвленої діяльності, в яку людина вкладає всю душу, повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Активність виявляється у рухах, пізнанні навколишньої дійсності, у спілкуванні, впливі на оточення й на саму себе. Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності є потреби. Завдання педагога – відкрити вихованцям багатоманіття корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стримуючи від шкідливих.
Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини. Тому змалку слід підтримувати дитячу цікавість, відповідати на запитання дитини, розвивати в неї інтерес до знань. В.Сухомлинський з цього приводу писав: "Лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитичного існування".
Активність особистості в трудовій діяльності сприяє її фізичному й інтелектуальному розвитку, готує до майбутнього професійного самовизначення.
Активність дитини у спілкуванні дає їй змогу набути морального досвіду поведінки, визначити своє місце в колективі, вчить її підкорятися і керувати іншими.