5. Комплексне використання методів педагогічних досліджень.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості.

Запорукою успішного розповсюдження результатів педагогічних досліджень є творча співдружність вчителів та працівників педагогічної науки, зацікавленість вчителів у читанні науково-педагогічної літератури, бажання брати участь в експериментальній роботі.

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність педагогічного дослідження?

2. Чим відрізняються фундаментальні дослідження від прикладних?

3. Що є методологією педагогіки?

4. Для чого вчителю початкових класів слід знати методи науково-педагогічних досліджень?

5. Назвіть вимоги до спостереження.

6. Розкрийте можливості методів опитування у педагогічних дослідженнях і покажіть їх переваги й недоліки.

7. Вкажіть на взаємозв’язки анкетування, інтерв’ю та бесіди з іншими методами педагогічних досліджень.

8. У чому полягає сутність методу "педагогічного консиліуму"?

9. Чому необхідно комплексно використовувати методи педагогічних досліджень?

Тема 6: розвиток, виховання і формування особистості.

Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Кожен, хто бажає до них приєднатися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням.

А.Дістервег

ПЛАН

1. Поняття розвитку і формування особистості.

2. Рушійні сили і закономірності розвитку особистості.

3. Роль спадковості й середовища в розвитку і формуванні особистості.

4. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.

5. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості.

6. Педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку.

7. Індивідуальні особливості і їх врахування в процесі виховання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дубасенюк О.А., Іванченко А.В. Практикум з педагогіки. – Київ, 1996. – С.73-91.

2. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001. – С.53-88.

3. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – Київ, 1988. – 272 с.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – Київ, 1988. – 304 с.

5. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – 2-е вид., випр. і доп. – Вінниця, 2003. – С.26-41.

6. Фіцула М.М. Педагогіка. – Київ, 2000. – С.45-60.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В.О.Сухомлинський про розвиток, виховання і формування особистості молодшого школяра.

1. Поняття розвитку і формування особистості.

Людина народжується як індивід (окремий представник людського роду), як суб’єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню.

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.

Особистість більш значима тоді, коли її діяльність має неповторний характер, тобто тоді, коли вона є індивідуальністю. Індивідуальність відрізняє одну людину, одну особистість від іншої, зумовлює специфічний стиль її діяльності й поведінки, оригінальність її психічного складу.

Головною метою школи є процес гармонійного розвитку особистості та її індивідуальності.

Розвиток людини (за М.М. Фіцулою)– процес становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, простого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей науки і практичної діяльності. Його не слід розглядати лише з кількісного боку. Розвиток полягає передусім в якісних змінах психічної діяльності, в переходах від її нижчих щаблів до вищих, у виникненні нових рис пам’яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо, у формуванні нових якостей особистості.

Розвиток особистості (за Н.Є.Мойсеюк) – взаємопов’язаний процес кількісних і якісних змін, що відбуваються під час анатомо-фізіологічного дозрівання людини, становлення її світогляду, моральних поглядів, переконань, емоційно-почуттєвої сфери.

Напрями розвитку людини:

- анатомо-фізіологічний (ріст, розвиток нервової системи, внутрішніх органів);

- психічний (розумовий розвиток, формування психічних рис особистості);

- соціальний (набуття соціальний якостей, які необхідні для життя в суспільстві).

Поняття "розвиток особистості" та "формування особистості" дуже близькі, їх нерідко вживають як синоніми.

Формування особистості – становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Виділяють три види розвитку і формування особистості: стихійне, цілеспрямоване, саморозвиток і самоформування.

Важливими факторами розвитку і формування особистості є виховання, спадковість і середовище.