4. Характеристика методів науково-педагогічного дослідження.

Суспільство зацікавлене в тому, щоб в будь-якій галузі навчально-виховної діяльності досягти найкращих результатів, воно зацікавлене в максимальній інтенсифікації педагогічного процесу. Це зумовлює життєву потребу в педагогічних пошуках і дослідженнях найраціональніших умов вирішення конкретних завдань з виховання, освіти і навчання підростаючого покоління і дорослих. Для цього потрібно використовувати систему методи науково-педагогічного дослідження.

Методи – це способи діяльності, шлях дослідження.

Методи науково-педагогічного дослідження (за Дубасенюк О.А.) – це способи, за допомогою яких вивчаються різноманітні сторони виховання, освіти та навчання.

Методи науково-педагогічного дослідження (за Фіцулою М.М.) – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.

Методами науково-педагогічних досліджень в першу чергу користуються науковці. Але знання основних методів педагогічного дослідження необхідні і кожному творчо працюючому вчителю, який повинен знати і вміти застосовувати ці методи як для

- вивчення досвіду інших вчителів;

- організації перевірки на науковій основі своїх педагогічних знахідок і відкритій в інших умовах;

- вивчення вікових і індивідуальних особливостей учнів.

У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

1.Емпіричні методи – педагогічне спостереження, опитування (бесіда, анкетування, психолого-педагогічне тестування), вивчення шкільної документації та учнівських робіт, аналіз результатів діяльності учня, оцінювання (рейтинг, консиліум), узагальнення незалежних характеристик, метод соціометрії.

2.Теоретичні методи – аналіз, синтез, узагальнення, моделювання.

3.Експериментальні методи – педагогічний експеримент.

4.Методи обробки результатів дослідження.

Розглянемо кожен метод окремо.

Метод педагогічного спостереження – це спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах.

Об’єктами спостереження можуть бути уроки в певних класах і з певних предметів, позакласна виховна робота, діяльність учителя, поведінка учнів тощо.

У процесі спостереження дослідник в міру можливості повно фіксує ті факти, явища, ситуації, які він спостерігає, робить записи в щоденнику своїх спостережень, або заповнює заздалегідь складені картки тощо (див. додаток).

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних заходів, різних видів діяльності учнів.

Розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите.

Пряме спостереження – вид спостереження, під час якого дослідник безпосередньо бере участь у досліджуваному процесі. Цей вид спостереження здебільшого використовують під час вивчення дітей у процесі їх навчання й виховання.

Опосередковане спостереження – вид спостереження, що не передбачає безпосередньої участі дослідника у процесі, який вивчають.

Відкрите спостереження ведеться в тому ж приміщенні де навчаються (виховуються) діти.

Закрите спостереження відбувається в спеціальних класах, в яких спостереження ведеться через піддзеркальну стінку. Таке спостереження ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра.

Головні вимоги до спостереження:

- чіткість і ясність спостереження;

- визначеність його об’єкту;

- достатня кількість зафіксованих фактів;

- своєчасність;

- об’єктивність;

- економність запису;

- ретельна обробка зібраного матеріалу.

Методика спостереження передбачає:

- вибір об’єкта та місця спостереження;

- побудова програми спостереження;

- проведення спостереження;

- обробка зібраних даних.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів. Небагато дають спостереження й для висновків про мотиви дій і вчинків школярів. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими методами дослідження, зокрема з методами опитування.

В останні роки великого поширення в педагогічних дослідженнях набули методи опитування, до них належать бесіда, анкетування, тестування.

Бесіда – це усне опитування, це джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Спеціально організовані, добре підготовлені, цілеспрямовані бесіди з педагогами, батьками, учнями, з різними людьми, що мають відношення до справи виховання і навчання допомагають часто зібрати такі данні, які можуть бути непомічені при застосуванні інших методів.

Вимоги до бесіди:

- наявність плану;

- продуманість основних та додаткових запитань;

- створення сприятливої атмосфери для відвертого обміну думками;

- врахування індивідуальних особливостей співбесідника;

- виявлення педагогічного такту;

- чітке запротоколювання бесіди.

Різновид бесіди – інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає уточнюючих запитань. Результати інтерв’ю залежать від продуманості запитань та врахування індивідуальних особливостей респондентів (несміливий, балакучий, жартівник, самовпевнений тощо).

Якщо потрібно опитати велику кількість людей за короткий час, то використовують такий метод опитування, як анкетування. Застосування цього методу пов’язане в більшості випадків з необхідністю зібрати матеріал у масовій кількості. Проте користуватися цим методом слід дуже обережно, оскільки відповіді на запитання часто носять суб’єктивний характер, і тому не відбивають адекватно досліджуваних явищ.

За характером анкети поділяються на:

- відкриті – передбачають довільну відповідь на поставлене запитання;

- закриті – до поставлених запитань пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;

- напіввідкриті – крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й власну думку;

- полярні – потребують вибору однієї з полярних відповідей типу "так" чи "ні", "добре" чи "погано" та ін (див. додаток).

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог:

- запитання повинні бути чіткими;

- використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: "Чи хотіли б ви, щоб Ваша дочка стала вчителькою?" (пряме), "Як ви ставитеся до професії вчителя?" (непряме);

- у формулюванні запитань слід уникати підказок;

- попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до змісту анкети.

Метод психолого-педагогічного тестування – це випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, ребусів, кросвордів, задач-шарад, запитань.

Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів (див. додаток).

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові об’єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок.

Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.

Ефективність цього методу залежить від уміння дослідника знаходити в документах навчально-виховного закладу та продуктах діяльності вихованців головне, типове, характерне, глибоко аналізувати матеріали і бачити за ними реальні факти й справжні дії живих людей, насамперед педагогів та учнів. Так, під час вивчення учнівських зошитів можна одержати різного роду матеріал про систему роботи вчителя, про співвідношення класної і домашньої роботи та ін.

Метод аналізу результатів діяльності учня – аналіз результатів різних видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Відповіді на уроках характеризують його пам’ять, мислення, уяву, погляди, переконання.

Чимало відомостей про загальний розвиток учня, культуру його мовлення, мислення, інтереси, ідейну спрямованість тощо дає твір. Учитель пропонує тематику, яка розкриває ставлення учня до себе, свого оточення, навколишньої дійсності ("Моє улюблене заняття", "Недоліки мого характеру", "Ким я буду в майбутньому").

Почерпнуті з творів відомості потребують перевірки іншими методами, оскільки учні в них нерідко відображають не власні погляди і переконання, намагаючись підвести їх під загальноприйняті норми моралі.

Наступна група методів емпіричного рівня є методи оцінювання. До них належать рейтинг і консиліум.

Рейтинг – це метод оцінювання окремих сторін діяльності компетентними суддями (експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність – знання сутності проблеми; креативність – здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму – наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Педагогічний консиліум передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою і за єдиними ознаками, колективне оцінювання тих чи інших якостей особистості, виявлення причин тих чи інших рис особистості, колективну розробку засобів подолання виявлених недоліків.

Метод узагальнення незалежних характеристик – узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Метод соціометрії – вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології).

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину.

Тепер висвітлимо теоретичні методи. Вони відіграють винятково важливу роль у науковому пізнанні педагогічних явищ. За допомогою аналізу, синтезу та узагальнення здійснюється вивчення проблеми в науково-педагогічній літературі, визначаються ті аспекти, які вже висвітлені в наукових працях. Також за допомогою цих методів вивчаються результати експериментальних даних.

Метод моделювання – створення й дослідження моделей.

Наукова модель – це уявно чи матеріально реалізована система, яка відображає предмет дослідження.

Звичайно, модель не може бути тотожною реально існуючому педагогічному факту (явищу). Будь-яка модель передбачає спрощення і схематизацію досліджуваних явищ. Вона дає змогу досліднику зосередити увагу на найістотніших для досліджуваних явищ ознаках і властивостях.

Моделі поділяються на два види: матеріальні та ідеальні. Матеріальні втілюються у певному матеріалі: дереві, металі тощо. Ідеальні фіксуються за допомогою креслення, схем, програм тощо.

Перейдемо до наступної групи.

Педагогічний експеримент посідає дедалі важливіше місце в педагогічних дослідженнях. Метод педагогічного експерименту – науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах. Він забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.

Основне призначення експерименту – перевірка наукових передбачень (гіпотез). Цей метод вимагає значної попередньої підготовки дослідника.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту:

- констатуючий – вивчаються наявні педагогічні явища;

- уточнюючий – перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми;

- формуючий (творчий) – конструюються нові педагогічні явища.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати педагогічні явища в приблизно таких самих умовах.

Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання методів спостереження, бесіди, анкетування тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Після проведення експерименту отримують певні результати, які обробляються за допомогою математичних методів.