2. Фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Наукові дослідження, в тому числі й педагогічні, прийнято розділяти на фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування.

Вони розкривають закономірності педагогічного процесу, вибудовують загальнотеоретичні концепції, методологію, аналізують історію освіти і педагогіки. Вони спрямовані на розширення наукових знань, вказують шляхи наукового пошуку, створюють базу для прикладних досліджень.

Метою фундаментальних досліджень є одержання і теоретична систематизація об’єктивного знання про дійсність.

Фундаментальні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію педагогічних наук України. Тематика фундаментальних досліджень може бути такою:

- теоретичні основи процесу навчання в школі (початковій, неповній середній, середній);

- соціально-педагогічні основи наступності навчання (дошкільного та початкового, середнього);

- соціально-педагогічні основи диференціації загальної середньої освіти.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов’язані з практикою.

Вони вирішують окремі теоретичні і практичні задачі, пов’язані з методами навчання, виховання, змістом освіти, питанням школознавства, підготовки вчителів. Кінцевою метою прикладної науки є припис для будь-якої корисної діяльності, тобто точний, дійовий рецепт. Природно, що прикладні дослідження розгортаються на базі фундаментальних.

Прикладні дослідження здійснюють науково-методичні центри вищої середньої освіти Міністерства освіти і науки України. Стимулом для розробки прикладного дослідження слугують залишені у спадок від минулого, а також і нові недоліки, які хвилюють багатьох педагогів, наприклад:

- пониження у школярів інтересу до учіння;

- переважно монологічний характер роботи на уроці;

- недооцінка емоційно-ціннісного аспекту в процесі проведення уроку.

3. Методологія педагогіки.

Успішний розвиток педагогічної науки знаходиться у прямій залежності від розробки її методології.

Методологія науки – (від грецьк. methodos і logos) – вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.

Методологічна засада педагогіки – наукове підґрунтя пояснення основних педагогічних явищ і розкриття їх закономірностей.

Методологічна основа є багаторівневою системою, яку утворюють:

1.Філософська методологія, що виражає світоглядну інтерпретацію результатів наукової діяльності, форм і методів наукового мислення у відображенні картини світу.

Українська національна педагогіка передусім спирається на праці українських філософів Г.Сковороди, П.Юркевича, О.Потебні, філософські ідеї Т.Шевченка, І.Франка та ін. Певну цінність мають ідеї української народної філософії: нескінченність світу, природа як матір – її треба любити, земля – наша годувальниця, хліб – усьому голова, кожна людина має жити по праці, свобода – найбільша цінність для людини та ін.

2.Опора на загальнонаукові принципи, форми, підходи до відображення дійсності (системний підхід, моделювання, статистична картина світу).

3.Конкретна наукова методологія (сукупність методів, форм, принципів дослідження в конкретній науці).

4.Дисциплінарна методологія, що стосується частини науки (дидактика).

5.Методологія міждисциплінарних досліджень.

Зазначені рівні методології утворюють систему, причому філософський рівень є змістовою основою будь-якого методологічного знання.

Компонентами методологічних рівнів є:

- загальні закони філософії;

- закони логіки;

- закономірності психології;

- закономірності педагогіки;

- методи дослідження;

- вчення класиків педагогіки.

У педагогіці, як і в інших науках, методологія – організуючий початок досліджень. Кожен педагог "пристає" до одного з напрямів філософії, тому тлумачення педагогічних явищ і подій буде відповідати цьому напряму (матеріалізм, екзистенціалізм, неотомізм, націоналізм тощо).