Питання для самоперевірки

1. Визначте основні періоди розвитку педагогічної думки.

2. Дайте порівняльну оцінку систем виховання у державах Стародавньої Греції.

3. Покажіть зародження елементів педагогічної теорії у працях стародавніх римських та грецьких філософів.

4. У чому полягають особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя.

5. Охарактеризуйте ідеї представників гуманістичної педагогіки епохи Відродження.

6. Дайте оцінку розвитку педагогічної думки в Росії в ХУІІІ-ХХст.

7. Розкажіть про розвиток освіти та педагогічної думки в Україні в ХУІІІ-ХХст.

Тема 4: загальні педагогічні поняття. Педагогіка та інші науки.

Педагогіка – наука,

що вивчає процеси виховання, навчання

і розвитку особистості

Н.Волкова

Педагогіка – не наука, а мистецтво,

найпоширеніше, найскладніше, найвище, й

найнеобхідніше з усіх мистецтв.

К.Ушинський

ПЛАН

1. Основні категорії педагогіки: виховання, самовиховання, навчання, освіта, самоосвіта, розвиток

2. Система педагогічних наук.

3. Взаємозв'язок педагогіки з іншими науками.

Література

1. Введение в научное исследование по педагогике /Под ред. В.И. Журавлёва. -М., 1988. – 232 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. -К.: Либідь, 1997. – 373 с.

3. Державна національна програма "Освіта: Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994.

4. Закон України "Про Освіту" //Голос України. - 1996.- 25 квітня. - С.1-3.

5. Педагогика /Под ред. В.А.Сластенина. - М., 1997. - С. 72-92.

6. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс: Учебник: В 2-х кн. — .: Изд. центр ВЛАДОС, 1999. - Кн.1. "Общие основы". - 576 с

7. Практикум з педагогіки / За заг. ред О.А.Дубасенюк, І.Іванченка. – Житомир, 2003. – С.12-25.

8.Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. -С. 9-25.

1. Основні категорії педагогіки: виховання, самовиховання, навчання, освіта, самоосвіта, розвиток.

Свою назву педагогіка одержала від грецьких слів "paida - пайдос"-дитина і "gogos- аго"- вести. Прямий переклад слова "пайдагогос" означає "провідник дитини". Педагогами у Давній Греції називали рабів, які супроводжували до школи дитину свого володаря. Викладав у школі нерідко також раб. Чому? За часів розквіту Римської імперії" Греція була перетворена на римську колонію. Тому багато давньогрецьких філософів, музикантів, вчених потрапили у полон і їх було вивезено до Риму. Ці раби супроводжували дітей заможних римлян до школи, прислуговували їм, навчали. Їх уперше почали називати педагогами. Так виникла назва професії і утворився термін "педагогіка".

Треба зазначити, що на сучасному етапі розвитку педагогічних знань історична назва науки вступає у суперечності з сучасним розумінням сутності педагогічних процесів. Тому у світовому педагогічному лексиконі все частіше використовуються нові терміни, а саме: "андрагогіка" ("андрос" - чоловік, "аго" - вести); "антропогогіка" ("антропос" - людина, "аго" - вести), а у США взагалі загальновизнаною є назва "філософія освіти".

Треба зазначити, що до цього часу триває давня дискусія: "Чим вважати педагогіку - наукою чи мистецтвом? " Щоб надати аргументовану відповідь на це запитання, наводимо ряд критеріїв, які дозволяють визначену галузь знань називати наукою, а саме

- чітко визначено предмет вивчення;

- наявні об'єктивні методи дослідження явищ і процесів;

- зафіксовані об'єктивні зв'язки (закони і закономірності) між явищами і процесами, що становлять предмет вивчення; г) виявлені закони і закономірності дають можливість передбачати (прогнозувати) розвиток подій у майбутньому. Вивчаючи основи педагогіки у вищому навчальному педагогічному закладі майбутні вчителі поступово переконуються, що всі ці вимоги стосовно педагогіки виконуються.

Педагогіка - наука про закономірності, принципи, форми і методи виховання, освіти і навчання людини на всіх етапах її вікового розвитку.

Вона є організованим впливом на світогляд і поведінку людей, аналізує і розкриває об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує його сутнісні зв'язки, причинно-наслідкові залежності.

Як і кожна наука, педагогіка має свій поняттєвий апарат. Основні поняття науки визначаються предметом дослідження. Серед всього комплексу понять завжди можна виділити провідні, найзагальніші поняття, навколо яких будується вся система знань науки і які відображають основні найсуттєвіші сторони, властивості і зв'язки педагогічних явищ. Такі поняття називають категоріями науки. Категорії пронизують все наукове знання і пов'язують його у цілісну систему. Базовими категоріями педагогіки більшість дослідників називають:

- виховання,

- освіту,

- розвиток,

- навчання,

- самовиховання,

- самоосвіту.

Значення цих категорій у теоретичній і практичній педагогіці важко переоцінити. Вони:

- цементують все педагогічне знання;

- визнані і використовуються як теоретиками, так і практиками у всьому світі;

- складалися впродовж віків, поступово вигострюючись, входили у свідомість і досвід фахівців різних рівнів кваліфікації". Ними користуються всі категорії дорослих у сфері міжособового спілкування: і батьки, і представники громадськості, і самі учні. Знання цих категорій дозволяє глибше зрозуміти педагогіку як науку, хоча за ступенем абстрагування й узагальнення педагогіка впевнено посідає місце поряд з філософією.

Cеред основних педагогічних категорій значну роль відіграє поняття "виховання", яке органічно поєднано з процесами навчання, освіти і розвитку. Виховання - поняття найбільш загальне та універсальне. Воно, як процес, спрямовується на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, що означає набуття певної суми знань з різних галузей науки. Традиційно освіта тлумачиться як складова частина виховання. Навчання ж відображає процесуальний бік освіти, у межах якої взаємодіють учитель і учень. Звичайно, виховання, освіта і навчання дуже тісно взаємопов'язані між собою, хоч кожне з них має свою специфіку, свої особливості. Ці погляди можна проілюструвати за допомогою так званої "педагогічної матрьошки", ідея якої належить російській дослідниці В.С.Безруковій. Категорії "виховання", "освіта", "навчання" співвідносяться за принципом "матрьошки": маленька матрьошка - це навчання, середня - освіта, велика – виховання - Уявити кожну з них окремо та описати можливо, але неможливо зрозуміти сутність однієї, не розглянувши інших, - об'єкт зникає. Внутрішня автономна побудова забезпечує збереження єдиної природної цілісності.

Проілюструвати названу залежність можна і за допомогою логічної схеми співвідношення педагогічних понять. За основу беремо традиційний підхід до визначення змісту та обсягу визначених понять, а саме:

"виховання", у широкому його розумінні, є найбільш загальним поняттям, що охоплює всі сфери процесу формування особистості;

"освіта" - відноситься до виховання як частина до цілого; проте ця категорія не є достатньо конкретною, щоб користуватися нею у повсякденній діяльності;

"навчання" є ядром освіти, головним шляхом її набуття,

Наукові знання завжди становлять певну систему понять. Найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості і зв'язки явищ об'єктивного світу, назива­ються категоріями.

Виховання.

Виховання - соціальне явище. З'являється з появою людського суспільства.

Основним призначенням виховання є забезпечення життєвої нас­тупності між старшим і молодших поколінням. Головне в цій наступності - засвоєння і дальший розвиток нови­ми поколіннями суспільно-трудового досвіду, підготовка їх до участі в суспільному виробництві.

Виховання - об'єктивне явище суспільного буття. Воно не придумане людьми, а властиве суспільству як постійна і доконечна функ­ція. Тому воно не може бути скасоване, припинене чи замінене чимось іншим, без нього немислима сама людина як суспільна істота.

Виховна діяльність, як і будь-яка інша, має свідомий характер. Але оскільки свідомість людей визначається реальними умовами їх­нього існування, суспільним буттям, то й виховання не є чисто до­вільним процесом, який може здійснюватись, а може й не здійснюватися.

Справу виховання людини вивчають різні суспільні науки - кожна в аспекті свого предмета. Педагогіка досліджує виховання як педагогічний процес. Тому він розглядається як система способів впливу на вихованців, як складний і багатогранний комплекс виховних впливів.

Серед них розрізняють:

1. Цілеспрямовані і планомірні впливи, що здійснюються: навчально-виховними закладами всіх типів, сім'єю, громадськістю та держав­ними установами.

2. Цілеспрямовані, але не організовані розрізненні педагогічні впли­ви читання літератури, відвідування бібліотек, театрів, музеїв, стадіонів, слухання радіо, перегляд ТБ тощо).

Принципово важлива є й інша сторона справи: педагогічний процес не може бути ізольованим від виховуючого впливу середовища (часто стихійного).

Організована система виховання й існує для того, щоб спряму­вати розвиток людей по правильному шляху, формувати у них активну життєву позицію.

Виховання - це процес і результат цілеспрямованого впливу на розвиток особистості, її відношень, рис, якостей, поглядів, переко­нань, способів.

Освіта

Вона виступає як процес інтелектуальної підготовки до життя і праці, як процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, мови, уяви, пам'яті тощо), а також оволодіння уміннями й навичками прак­тичного застосування загальноосвітніх та професійних знань. Здійснюється освітній процес головним чином через навчання в навчальних закладах.

Термін "освіта" вживається для означення не тільки процесу ро­зумового виховання, а й результату цього процесу, а також характеру освіченості ( неповна середня освіта, середня освіта, вища, загальна чи професійна).

Поняття "освіта" може означати сукупність функціонування освітньо-виховних закладів різних типів і ступенів (початкові, середні та вищі школи, дошкільні і позашкільні заклади тощо). У даному разі це поняття виступає в значенні організації освіт­ньої справи а певними принципами і завданнями.

Саме такий смисл має термін "освіта" у формулюванні "система освіти”

Оскільки освіта є невід'ємною складовою частиною загального про­цесу виховання, всі риси і ознаки виховання як соціального явища характеризують і освіту.

Система, зміст, принципи освіти завжди зумовлюються існуючим суспільним ладом, державною політикою, рівнем розвитку економіки і куль­тури, науки і техніки.

Освіта - процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, одержаних в результаті навчання в навчальних закладах або шляхом самоосвіти.

Навчання.

Поняття навчання органічно пов'язане з поняттям освіти.

Навчання - головний шлях набуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду. Зв'язок між поняттями навчання і освіти настільки тісний, що їх іноді розглядають як ідентичні і вживають термін "навчання" в значенні "освіта" і навпаки.

В чому полягає суть навчання?

Навчання - це процес керівництва пізнавальною діяльністю учнів, засвоєння ними знань, умінь і навичок з метою подальшого викорис­тання на практиці.

Навчання має двосторонній характер, включає в себе і діяльність педагога - викладання, пояснення, показ і т.д., і діяльність учнів - учіння, засвоєння.

Учитель:

- викладає учням навчальний матеріал;

- спонукає їх до учіння;

- спрямовує і організовує їх пізнавальну діяльність;

- навчає способам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок;

- перевіряє, контролює і оцінює працю учнів. Учні (під керівництвом педагога):

- засвоюють (сприймають, осмислюють, запам'ятовують) знання;

- перетворюють узагальнений в науці досвід людства на особисте надбання;

- набувають навичок і умінь оперувати знаннями, використовувати їх на практиці.

Таким чином, навчання не є простим зовнішнім діянням вчителя, механічною передачею учням знань.

Навчання - спільна праця учителя і учнів у якій викладання і учіння перебувають в єдності і взаємодії. Провідна роль у процесі навчання належить вчителю, бо саме вій веде, повинен вести за собою учнів.

Самоосвіта - освіта набута поза навчальним закладом шляхом самостійної роботи.

Для цього існує широке коло масових і спеціальних бібліотек, видається різноманітна література.

Самоосвітою назвемо такий специфічний вид діяльності, в ході якої завдяки самостійному визначенню цілей особистість задовольняє власні пізнавальні потреби або вдосконалює свої здібності, якості та властивості особистості.

Самостійною навчальною діяльністю називають різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності, яка здійснюється на навчальних заняттях або поза ними.

Самовиховання - усвідомлена діяльність людини, спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення у себе позитивних навичок і подолання негативних.

Самовиховання виникає як наслідок певної системи виховної роботи в межах навчальних закладів, яка включає в себе систему поглядів на особистість.