9.4. Фінансове вирівнювання місцевих бюджетів

Ф і н а н с о в е в и р і в н ю в а н н я–перерозподіл фінансових ресурсів на користь економічно слабших органів самоврядування. Механізм ФВ є складовою механізму міжбюджетних відносин і , в свою чергу, бюджетного механізму, який є складової фінансового механізму, а останній входить до складу системного механізму державного регулювання економіки.

Основним джерелом розподілу доходів між територіями є державний бюджет, проте держава здійснює фінансове вирівнювання, що передбачає регулювання доходів і видатків органів місцевого самоврядування.

М і ж б ю д ж е т н і в і д н о с и н и – відносини між державою, АРК та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання їх функцій.

Б ю д ж е т н е р е г у л ю в а н н я – надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування.

Механізм фінансово вирівнювання–сукупність спеціально розроблених організаційно-впорядкованих і нормативно-врегульованих засобів, зменшення диспропорцій у бюджетному забезпечені окремих територій.

Нормативно-правову складу фінансового вирівнювання становлять Конституція, БКУ, щорічні заноки по державний бюджет, основі напрями бюджетної політики на відповідний рік, постанови КМУ, накази МФУ та ДКУ, а також рішення місцевих рад.

Важливе місце в забезпечені функціонування механізму фінансового вирівнювання займає організаційна структура, яка включає сукупність органів управління, які взаємодіють між собою при здійснені фінансового вирівнювання на різних стадіях бюджетного процесу(прогнозування та планування, виконання, звітування, контроль). Організаційну структуру складають:

1. Вищі органи державної влади(ВРУ, Президент, КМУ);

2. Центральні органи виконавчої влади та їх місцеві органи(МФУ, ДКУ)

3. Місцеві державні адміністрації

4. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи;

9.5. Інструменти фінансового вирівнювання

Основні терміни і поняття

Ф і н а н с о в и й н о р м а т и в б ю д ж е т н о ї з а б е з п е ч е н о с т і–гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

С у б в е н ц і ї – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

М і ж б ю д ж е т н і т р а н с ф е р т и – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

К о е ф і ц і є н т в и р і в н ю в а н н я–показник, який використовується для розрахунку обсягу коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою стимулювання нарощування доходів місцевих бюджетів у процесі бюджетного планування.

Кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів – доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам.

К о ш и к д о х о д і в м і с ц е в и х б ю д ж е т і в – доходи загального фонду, закріплені цим Кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Д о т а ц і я в и р і в н ю в а н н я – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

М і ж б ю д ж е т н і в і д н о с и н и – відносини між державою, АРК та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України .

Мета регулювання міжбюджетних відносин – ­забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами

1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група–видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до споживачів;

2) друга група–видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних гарантованих послуг для всіх громадян України ;

3) третя група–видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України .

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України , належать видатки на:

1) державне управління:

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння НТП державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;

7) освіту:

8) охорону здоров'я:

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

10) культуру і мистецтво:

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти);

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Види міжбюджетних трансфертів:

1. дотацію вирівнювання;

2. субвенції;

3. кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4. додаткові дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетами міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського АРК та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;

2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4-1) субвенція на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах;

5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);

6) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються КМУ.

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України , затверджуються КМУ не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених КМУ.

3. У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання, субвенцій, а також коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

4. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом АРК та обласними бюджетами затверджується законом про Державний бюджет України .

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом АРК, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків–для бюджету АРК, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків – для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.

Питання для самоконтролю:

1. Які бувають видатки залежно від їхніх завдань?

2. Як класифікуються доходи місцевих органів влади?

3. Який основний спосіб формування доходів?

4. Що таке місцеві фінанси?

5. З яких фондів складається місцевий бюджет?