2. Омонімія (ταυτότητα ονόματος)

Омонімія – явище, що розповсюджене як в українській, так і в новогрецькій мовах. Слова омоніми: замок – замок. Ομώνυμες λέξεις – που προφέρονται όμοια, όμως έχουν διαφορετική σημασία: κλήμα – виноградна лоза, κλίμα -клімат.

Як і в галузі лексики, дослідник семантичної системності в сфері фразеологічних одиниць повинен розрізняти полісемію і омонімію.

Омонімічними вважають фразеологічні одиниці, які у вихідній формі збігаються за структурою і не мають нічого спільного в значенні.

Питання про фразеологічну омонімію і в теорії фразеології і у фразеографії не можна вважати розв'язаним: не існує чітких критеріїв відокремлення омонімів, в наслідок чого, семантичні зв'язки тієї самої фразеологічної одиниці кваліфікуються одними дослідниками як полісемічні, іншими – як омонімічні, не визначено їх кількісного складу тощо. Фразеологізмів-омонімів незрівнянно менше, ніж слів. Це зумовлюється як особливостями семантики фразеологічних одиниць, так і своєрідністю їх структури. Цілком очевидно, що компетентність складу як основна граматико-структурна риса фразеологічних одиниць обмежує виникнення омонімічних зв'язків: повний збіг звукової оболонки не одного, а декількох слів, що становлять єдине ціле, трапляється відносно рідко.

Шляхи виникнення омонімії.

Доведено, що одним із шляхів виникнення фразеологічних омонімів є розпад тотожності полісемічної одиниці. У цьому випадку взаємозв'язок полісемії і омонімії зображають так:

залежний зв'язок значень — рівноправний — слабий — семантичний розрив (пов'язаний із втратою внутрішньої форми слова).

Спробуймо простежити за можливою схемою розриву семантицки двох фразеологізмів:

Закривати, закрити очі - κλείνω τα μάτια

І ) 1) Помирати

2) Бути присутнім при чиїйсь смерті: «без нього чужі люди закрили очі матері, а він в цей час носився по безмежних просторах країни»

(Ю. Збанацький)

ІІ На кого, що – навмисно не помічати чогось (ρίχνω στάχτη στα μάτια)

Отже, помітно, що перші з наведених значень мають певні контакти, можуть навіть бути послідовно виведені одне з одного, а інші (позначені II – незалежні, не мають точок зіткнення, характеризуються іншим внутрішнім образом; зв'язок їх з попередніми значеннями – омонімічний.

Другий шлях виникнення омонімії – різні процеси фразеологізації того самого вільного сполучення. Саме так виникла згадувана багатьма дослідниками омонімія фразеологізмів зелена вулиця (алея):

І. Вид кари в дореволюційній Росії: звинуваченого проганяли між двома рядами солдатів, які били його лозинами.

ІІ Шлях без затримок. Це значення виникло незалежно від попереднього за асоціаціями, підказаними залізничним спортом — вільний проїзд визначається зеленим сигналом лофорів.

Вважається, що омонімічними найчастіше бувають фразеологізми типу словосполучень (переважно дієслівні), та конструкції з прийменниками. Омонімія властива здебільшого тим фразеологічним одиницям, компоненти яких мають вільний лексичний вжиток.

π.χ.: το παίρνω επάνω μου:

1) επωμίζομαι την ευθύνη (брати на себе відповідальність, братися за щось);

2) επαίρομαι, υπερηφανεύομαι (загордувати, хвастати).

Загальномовні тлумачні і перекладні словники, як правило не вирізняють фразеологічних омонімів (вони потрапляють в окремі рубрики полісемічної одиниці). Тому потрібно передбачати їх фіксацію, що сприятиме глибшому вивченню цього цікавого явища в теоретичному аспекті.