1. Полісемія фразеологізмів

Ще донедавна в наукових працях подекуди траплялися твердження, що фразеологізм тим і відрізняється від слова, що йому не властива багатозначність. А тим часом практика опрацювання фразеологізмів у словниках давала яскраві приклади еволюції семантики фразеологічних одиниць, зокрема тих, що функціонально співвідносяться із словом.

Полісемія фразеологізмів знайшла відображення як в усному, так і у писемному мовленні. Подвійний семантичний план - прямий та образно-переносний, у прислів'ях і приказках часто відтіняють як українські письменники, так і грецькі.

Наприклад: укр. помазати... Не помажеш - не поїдеш. Буквально про віз, а образово про всяку протекцію.

Новогр. Βάζω νερό στο κρασί μου:

1) κυριολεκτική κατά λέξη σημασία (буквальнее значення)

2) υποχωρώ, μετριάζω τις απαιτήσεις μου (відступити, пом’якшувати вимоги)

Ξεχείλισε το ποτήρι:

1) κυριολεκτική κατά λέξη σημασία

2) δεν μπορώ να ανεχθώ πια μια κατάσταση

Увага до полісемії у сфері фразеології, що лише намічалася у лексикографічних працях XIX — початку XX ст., стала одним із наукових принципів сучасної лексикографії. Фіксування полісемії фразеологізмів передбачається інструкціями та проспектами для укладання загальномовних і спеціальних фразеологічних словників перекладного і тлумачного типів.

Розвиток семантики фразеологічних одиниць може відбуватися різними шляхами. Один із них розкрито в працях Ю.Д.Апресяна. На його думку нове значення ФО може виникнути на базі вільного словосполучення, внаслідок його переносного вживання (виникає так зване первинно-образне значення фразеологічної одиниці). Наступне значення породжується вже на основі повторного переосмислення значення фразеологічної одиниці і має назву вторинно-образного значення.

Прикладом такого послідовно-залежного розвитку значення ФО в українській мові може бути, семантична еволюція вислову віддати кінці.

Донедавна цей термін, що має значення «відв'язувати канати, коли судно відшвартовується», уживався переважно в середовищі моряків. Підхоплений розмовною мовою, цей вислів став уживатися переносно і щодо людей – «йти чи від'їжджати звідкись» (переважно швидко, тікаючи).

Пізніше це первинно-образне значення могло зазнати подальшого переосмислення. Відокремлення від берега, а далі – взагалі від когось чи чогось, стало сприйматися як повний розрив із середовищем: «іти з життя, помирати».

У новогрецькій мові подібним прикладом може бути вислів Βγαίνω δρόμο:

1) διαμαρτύρομαι σε πορεία

2) πορνεύομαι

За такої можливої ієрархічної послідовності розвитку значень у смисловій структурі фразеологізму «одна семема відноситься до іншої як елемент нижчого порядку до елемента вищого», «одна з них твірна, інша похідна».

Порівняємо:

піднімати, підняти руку:

1) намагатися ударити когось

2) вступати в боротьбу з кимсь

παίζω το κεφάλι μου

1) διακινδυνεύω τη ζωή μου – ризикувати життям

2) στοιχηματίζω – битися об заклад, давати голову на відсік, держати парі.

Вторинні семеми є елементами вищого порядку, оскільки їх зміст є абстрактнішим, ніж у твірних. Такий процес витворення значень вважають специфічним саме для полісемії фразеологізмів: збагачення фразеології відбувається на базі наявної уже фразеології за рахунок чисто фразеологічних ресурсів мови.

Розвиток багатозначності фразеологічних одиниць може виникати не обов'язково при вторинному переосмисленні фразеологічної одиниці.

Іноді джерелом декількох значень може бути первинне переосмислення яке виникає внаслідок різних асоціацій при метафоризації омонімічного вільного словосполучення.

На думку В.П. Жукова, окремі значення полісемічного фразеологізму виникають щоразу на основі переосмислення, викликаного актом метафоризації того самого змінного словосполучення. Внаслідок цього смислова структура багатозначного фразеологізму характеризується певною однорідністю, рівноцінністю своїх окремих значень, тому в більшості випадків важко або зовсім неможливо визначити, яке значення є основним, а яке похідним.

Так, вислів роззявляти, роззявити рота, крім прямого значення, має таке розгалуження семантики:

1) говорити, сказати;

2) дивуватися, здивуватися;

3) гаятися; задивлятися на щось.

Цілком очевидно, що друге значення не могло виникнути з першого, третє з другого і навпаки. Навіть слова, за допомогою яких пояснюються ці значення (казати – дивуватися - гаятися), виражають різні поняття, мають різну предметно-логічну віднесеність. Тут об'єктом метафоризації стали різні ознаки того самого явища.

Полісемію деяких фразеологізмів зумовлюють різні значення слів, що входять до їх складу. Саме це, наприклад, визначає семантичний обсяг фразеологізму βάζω χέρι. Відповідно до прямого і переносного значень цей фразеологізм має значення: 1)χειροδικώ 2)παίρνω κρυφά 3)κάνω άσεμνες χειρονομίες.

Як видно з вищенаведеного, полісемія притаманна багатьом семантико-структурним типам фразеологізмів як в українській, так і в новогрецькій мовах.

Основна маса полісемічних фразеологізмів у новогрецькій мові має по дві семантичні рубрики, значно менше — по три. Лише поодинокі випадки фіксації чотиризначних та п’ятизначних фразеологічних одиниць:

Π.χ.: Δυο σημασίες: απλώνω χέρι:

1) χειροδικώ

2) ζητιανεύω

Τρεις σημασίες: βάζω χέρι:

1)χειροδικώ

2)παίρνω κρυφά

3)κάνω άσεμνες χειρονομίες.

Τέσσερεις σημασίες: είναι καθαρός:

1) καλός, αγαθός

2) αθώος, μη ένοχος (δικαστήριο)

3) απαλλαγμένος από καταδίκες (ποινικό μητρώο)

4) μη εξαρτημένος (οινόπνευμα, ναρκωτικά)

Πέντε σημασίες: δίνω αέρα

1) δίνω υπερβολικό θάρρος , κακοσυνηθίζω κάποιον

2) πληρώνω για την εκχώρηση δικαιωμάτων ακινήτου (για νέον εκμισθωτή μαγαζιού)

3) εκχωρώ το δικαίωμα ανέγερσης (π.χ.: πρόσθετου ορόφου οικοδομής)

4) αφήνω κενό ανάμεσα στα δύο αντικείμενα, κτίσματα κλπ.

5) υποκρίνομαι ότι παραχωρώ κάτι (π.χ. για τη δουλειά που του έκανε, του έδωσε τελικά αέρα)

Дослідники полісемії фразеологічних одиниць, не раз уже констатували, що це явище у сфері фразеології порівняно з лексичним має значно менше поширення.

Виявляється, що із 4000 фразеологізмів української мови 575 двозначні, 85 — тризначні, 17 — чотиризначні, 3 — п'яти значні. Отже — лише 17% полісемічних. Подібних підрахунків у фразеології новогрецької мови зроблено не було.

Слабший розвиток полісемії у фразеологічному складі мови викликаний рядом причин, основними з яких є специфічність природи значення фразеологізму (його метафоричність, високий ступінь абстракції, що перешкоджає другому переносу (наступне значення має бути образнішим й абстрактнішим), та обмеженість уживання фразеологізмів у мовленні переважно у функції образно-експресивних характеристик предметів чи дій, через що вони менш значимі в комунікативній функції мови. Тому вони використовуються значно рідше, ніж слова і, отже, мають менше підстав для семантичного збагачення. Те, що фразеологічна полісемія поступається перед лексичною, не викликає заперечень, але безсумнівним є і те, що це явище на матеріалі як новогрецької, так і української фразеології ще недостатньо виявлене і лексикографічно засвідчене. Справді об'єктивну картину полісемії у сфері фразеології може дати укладений за спеціальною картотекою тлумачний фразеологічний словник академічного типу.