3. Нефразеологічний переклад

Цей переклад ми застосовуємо тільки при відсутності еквівалентів чи аналогів. При цьому можливі такі варіанти:

а) лексичний - словом чи вільним словосполученням. Застосовується у тих випадках, коли дане поняття позначене в одній мові фразеологізмом, а в іншій словом.

Наприклад фразеологізм «співати Лазаря», що має значення жебрачити, скаржитися на життя, на новогрецьку мову ми перекладемо за допомогою дієслів ζητιανεύω, επαιτώ, παραπονιέμαι.

При лексичному перекладі фразеологізм втрачає свої образно-асоціативні властивості, тому треба намагатися застосовувати його як найрідше, тільки якщо іншого виходу немає.

б) калькування – застосовується в тих випадках, коли не можливо інакше передати цілісність семантико-стилістичного і експресивно-емоційного значення фразеологізму, або коли треба довести до читача образну основу.

Π.χ.: Κεφάλι της Μέδουσας – голова Горгони медузи

Характеристика чогось із чим страшно зустрітися. В інших мовах немає еквіваленту, але міф про Горгону Медузу знають усі, тому ми маємо усі підстави перекласти даний фразеологізм за допомогою калькування.

в) описовий переклад є по-суті не перекладом фразеологізму, а його тлумаченням за допомогою пояснення, порівняння, описання, а також будь-якими іншими засобами, що чітко передають зміст фразеологізму.

Π.χ.: Άφησε το γάμο και πάει για πουρνάρια (δηλ. Παραμέλησε τα σοβαρά θέματα και ασχολείται με ασήμαντα και περιττά πράγματα )

Τον έδεσε το γάιδαρο του (δηλ. Έχει λύσει τα προβλήματα του και αδιαφορεί για τους άλλους)

Література

1. Αικατερίνη Θ. Μυτούλα Η νεοελληνική παροιμία. Συγχρονική και διαχρονική προσέγγιση, Θεσσαλονίκη, 2006. – σ.131 – 134.

2. Ε. Δεμίρη – Προδρομίδου – Δ. Νικολαίδου – Νέστορα – Ν. Τρύφωνα – Αντωνοπούλου. Η γλώσσα των ιδιωτισμών και των εκφράσεων, Θεσσαλονίκη, 1983. – 140 σ.

3. Ηλίας Ν.Μιχάλος. Ανθολογία Γνωμικών και Επιγραμματικών φράσεων, ΑΘΗΝΑ, 1997. – 197

4. Μπαμπινιώτης Γ. Από την τέχνη στην τέχνη του λόγου, Αθήνα, 1984.

5. Νάκας Θ. Διαφήμιση και λογοτεχνία, «Η λέξη», τευχ. 1990. – 99-100, 795-814.

6. Νατσούλης Τ. Λέξεις και φράσεις παροιμιώδεις, Αθήνα, 1996.

7. Παπαζαφείρη Ιωάννα. Ρήσεις. Γνωμικά, φράσεις από τις Γραφές, Αθήνα, 1995.

8. Χαράλαμπος Π. Συμεωνίδης, Εισαγωγή στην ελληνική φρασεολογία. – Θεσσαλονίκη: Εκδώσεις ΚΩΔΙΚΑΣ, 2000. – 122 σ.

Словники

1. Білоноженко В. М., Винник В. О., Гнатюк І. С. та ін. Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1999 – 528 с.

2. Клименко Н.Д., Пономарів О.Д., Чернухін Є.К. Новогрецько-український словник. – К.: Українська енциклопедія, 2005. – 428 с.

3. Олійник І.С., М.М.Сидоренко. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. – Харків: Прапор, 1997 – 462 с.

4. Хориков И. П. Новогреческо-русский словарь. – Москва: Культура и традиции, 1993. – 854 с.

5. Αναγνώστος Α. Ελληνικό Λεξικό ΜΕΙΖΟΝ / Εκδόσεις Αρμονία Α. Ε., 1999. – 1496 σ.

6. Ανδριώτης Ν.Π. Ετυμολογικό Λεξικό της Κοινής Νεοελληνικής. Τρίτη έκδοση με διορθώσεις και προσθήκες του συγγραφέα. Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης. Ινστιτούτο Νεοελληνικών Σπουδών (Ίδρυμα Μανόλη Τριανταφυλλίδη). Θεσσαλονίκη, 1995. – 357 σ.

7. Ίδρυμα Μανόλη Τριανταφυλλίδη. Λεξικό της Κοινής Νεοελληνικής / Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης, 1998. – 1534 σ.

8. Πατρουνόβα Ο. Β. Σύντομο Ελληνο-Ρωσσικό Λεξικό Ιδιωματικών Εκφράσεων. – Αθήνα: ΕΠΤΑΛΟΦΟΣ Α. Β. Ε. Ε. – 366 σ.

51