2.Емоційно-забарвлені фразеологізми

До емоційно-забарвлених фразеологізмів належать 2 великі стилістичні групи:

- розмовна фразеологія

- книжна фразеологія

1. Розмовні ФО вживаються у побутовому спілкуванні у невимушеному усному мовленні їм притаманна доступна образність, іноді вони мають стилістично-знижену забарвленість.

Π.χ.:

του έστεψε η βίδα;

αυτός πέρα βρέχει;

φυτρώνει εκεί που δεν τον σπέρνουν;

μου ψήνει το ψάρι στα χείλη (με βασανίζει);

γυρεύει ψύλλους στα άχερα.

Розмовні ФО використовуються і в деяких стилях писемного мовлення, наприклад у публіцистиці, або в художній літературі, з метою надання описуваному певного відтінку.

2.Книжні ФО головним чином притаманні писемному мовленню та надають йому відтінку піднесеності та урочистості. Вони використовуються переважно у суспільно-політичному, белетричному та в офіційно-діловому мовленні. До цієї групи відносяться фразеологізми, які походять з біблейських текстів, давньогрецької міфології та літератури, які є цитатами грецьких та зарубіжних письменників чи історичних осіб, або є запозиченими з давньогрецької мови чи катаревуси.

Π.χ.: Δούρειος ίππος

αβρόχοις ποσί

Рамки виділених функціонально-стилістичних шарів не є замкнутими. Вони знаходяться у постійній взаємодії і в процесі розвитку мови ФО можуть змінювати свою стилістичну приналежність. Наприклад деякі книжні і розмовні фразеологізми поступово перетворюються на нейтральні, але не навпаки.

Велика кількість книжних ФО втрачає свою піднесеннісь і переходить у розмовне мовлення, де вживається вже іронічно, часто у протилежному значенні.

Необхідно також зазначити, що розмовні та стилістично-нейтральні ФО використовуються активніше ніж книжні.

Тема №6 Емотивність та оцінність у фразеології

1. Фразеологічні одиниці, як засіб відображення емоцій у мові

Емоції людини і механізм їхнього лінгвістичного забезпечення завжди були предметом надзвичайних досліджень. Це вивчають: психологія, фізіологія, соціологія, філософія, етика, медицина, біохімія, лінгвістика і літературознавство. З огляду на це ми вживаємо термін «емоції» і «почуття» як еквівалентні позначення психічних станів, переживань і відчуттів людини, що мають місце в дійсності.

Лінгвісти у першу чергу мають досліджувати мовні механізми, позначення і вираження емоцій у мові, тим більше, що дотепер вони досліджені недостатньо.

У новогрецькій мові існує емоційно-експресивне розмежування мовних одиниць на :

• лайливі – υβριστικές

• грубі – χυδαίες

• зневажливі –υποτιμητικές

• іронічні – ειρωνικές

• книжні – λόγιες

що розглядаються в рамках стилістики.

Базою єдиної моделі опису емотивних мовних одиниць є категорія емотивності. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоційність – це психологічна категорія, а емотивність - мовна.

Традиційно в лінгвістиці виділяють два компоненти семантики: конотацію і денотацію.

Денотація - це сфера значення орієнтована на відображення об’єктивної дійсності, тобто вона покриває логіко-предметну частину значення, утримуючи інформацію про різноманітні факти дійсності, у тому числі і про людські емоції.

Конотація - утримує інформацію про особливість мовця: його емоційний стан, ситуацію спілкування, ставлення до співрозмовника і предмета мови. Конототивний аспект є особливо важливим для фразеологічної семантики, що пояснюється двоплановістю семантичної структури фразеологічних одиниць побудованих на образному переосмисленні.

Конотація включає в себе: оцінний, експресивний, емоційний та функціонально-стилістичний компоненти.