1. Ринок поняття і ознаки, класифікація ринків за економічним призначенням

Поняття та економічний зміст ринку

 

Головні питання суспільного виробництва: що виробляти (які товари та послуги, та в якій кількості), як виробляти (за допомогою яких засобів виробництва) та для кого виробляти (хто їх споживатиме) в кожній економічній системі вирішуються по різному. Світовий досвід виділяє дві основні форми організації економіки: командна та ринкова.

В ринковій економіці, за висловом А. Сміта, “незрима рука” ринку об`єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам. Це обумовлює необхідність чіткого усвідомлення сутності категорії “ринок”, передумов та умов його формування та функціонування, механізму дії.

Розвиток суспільного поділу праці, економічна відокремленість суб`єктів господарювання в умовах різних форм власності, необхідність обміну продуктами праці стали об`єктивними причинами виникнення ринку.

Поняття “ринок” формувалось та змінювалось разом з розвитком суспільного виробництва. Спочатку це був базар, площа де відбувався обмін. Поглиблення поділу праці, розвиток товарного виробництва, приводять до ускладнення та розширення міжгосподарських зв`язків, формування самостійної сфери товарного обігу.

Ринок виступає як форма господарських зв`язків між товаровиробниками та споживачами через купівлю-продаж товарів. Здійснення цих актів пов`язано з певними організаційно-правовими та економічними відносинами.

Як економічна категорія ринок являє сукупність відносин, що виникають у сфері обігу в зв`язку з купівлею-продажем товарів.

Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, включають господарські зв`язки по доведенню товару до споживача (виробництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ринок-виробництво). Зворотній зв`язок характеризується як рухом грошових коштів, так і відповідної інформації про потреби та платоспроможний попит споживачів. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей, який відбувається на підставі вільної взаємовигідної угоди в умовах конкуренції. Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців) та відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).

Конституючими параметрами ринку виступають попит, пропозиція, ціна, кон`юнктура, рівновага.

Кон`юнктура (лат. conjunctura, від conjungo – з`єдную) – це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом та пропозицією, рухом цін та товарних запасів в кожний даний момент часу. Оптимальним станом кон`юнктури є рівновага, тобто такий стан кон`юнктури, при якому досягнута рівність між попитом і пропозицією по обсягу і структурі товарів, в межах яких виробник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі і тільки при такій рівноважній ціні.

Обов`язковими атрибутами ринку є конкуренція, монополія, олігополія.

Під конкуренцією розуміють змагальність між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів. Це та сила, що змушує виробництво і ринок рухатись до рівноваги. Взаємодія попиту, пропозиції та ціни в умовах конкуренції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання.

Рівень конкуренції залежить від кількості суб`єктів ринку: товаровиробників, продавців, покупців (споживачів).

Монополія означає стан ринку, на якому виступає один постачальник певних товарів і послуг.

Олігополія характеризується груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі виробництва займає невелика кількість великих фірм (підприємств), що ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.

Ринок виконує важливі економічні функції, до яких відносяться:

узгоджувальна узгоджує асортиментну структуру виробництва та споживання економічних ресурсів; балансує попит та пропозицію за обсягом та товарною структурою;

регулювальна – регулює пропорції між виробництвом та споживанням через встановлення цінових еквівалентів для обміну товарів;

оцінювальна виявляє цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі, порівнює витрати і результати;

стимулювальна – мотивація виробників до підвищення ефективності виробництва, створення товарів з найменшими витратами та отримання прибутку, реалізації у виробництві науково-технічних досягнень;

ощадна – забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.

Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру та обсяг пропозиції та попиту, врівноважує їх, забезпечує збалансованість економіки, “викидає” неконкурентоспроможні підприємства, морально застарілі вироби та виробництва.

Класифікаційні ознаки та види ринків

 

Сучасний ринок являє складну інтегровану систему для аналізу і характеристики, структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для більш глибокого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

Тому, виходячи з мети дослідження вибирають ті чи інші класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. Теорія маркетингу виділяє ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.

Інша класифікація використовується в політичній економії. Розширені класифікації дають проф. Войчак А.В., проф. Кардаш В.Я. Незважаючи на певні відмінності та розбіжності в існуючих класифікаціях, їх поєднує спільність найбільш істотних класифікаційних ознак: економічне призначення об`єктів ринку, географічне положення, суб`єкти ринку, характер співвідношення попиту і пропозиції, рівень розвитку конкуренції та інші (див. табл. 3.1.).

 

Таблиця 3.1 Класифікація ринків

 

№ п/п	Класифікаційна ознака	Види ринків
1.	Економічне призначення об`єктів ринку	Ринок товарів і послуг Ринок праці (робочої сили) Ринок капіталів
2.	Функціональне призначення об`єктів ринку	Ринок товарів виробничо-технічного призначення Ринок споживчих товарів Ринок нерухомості Ринок цінних паперів
3.	Галузева приналежність об`єктів ринку	Автомобільний ринок Комп`ютерний ринок Аграрний ринок і т.п.
4.	Фізико-хімічні та конструктивні особливості об`єктів ринку	Ринок металів Ринок зерна Ринок тканин, тощо
5.	Обсяги та методи продажу об`єктів ринку	Оптовий ринок Роздрібний ринок Біржовий ринок Аукціон, тощо
6.	Суб`єкти ринку	Ринок державних структур Ринок промислових підприємств Ринок посередників Ринок кінцевих споживачів
7.	Географічні межі ринку	Місцевий (локальний) ринок Регіональний ринок Національний ринок Світовий ринок
8.	Рівень впливу держави	Вільний Замкнутий (монополістичний) Регульований
9.	Відповідність законодавству	Легальний Тіньовий
10.	Характер співвідношення попиту та пропозиції	Ринок продавця Ринок покупця
11.	Рівень розвитку конкуренції	Ринок досконалої конкуренції Ринок недосконалої конкуренції

В таблиці 3.1 приведена класифікація ринків за найчастіше вживаними класифікаційними ознаками.

Більшість з названих ознак характеризує особливості об`єкту ринкових відносин.  Найбільш детально диференційовано ринок товарів та послуг (в подальшому – товарний ринок). Це обумовлено як значними обсягами цього ринку, так і його впливом на стан інших ринків. Адже саме на цьому ринку здійснюється обіг речовинних чинників виробництва, задовольняється попит людини в предметах споживання. Саме тут відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, цей ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найбільш привабливі галузі для залучення капіталів. Сприяє створенню нового або вдосконаленню існуючого виробництва. Разом з тим, його розвиток знаходиться під впливом інших ринків, перш за все ринку капіталів, робочої сили, тощо. Цей взаємозв`язок формує певну структуру  інтегрованої ринкової системи, порушення якої веде до зміни ситуації в загальній економічній системі.