Розділ 1. Схема зовнішнього й внутрішнього електропостачання електричного транспорту

1.1. Загальна схема електропостачання

Переваги електричного транспорту – це не тільки екологічно чистий РС, але й спеціальна система електропостачання , що є складовою частиною ЕТ: це – тягові підстанції , тягова мережа , що підводять кабельні лінії та інші елементи системи електропостачання.

Електрифікований транспорт споживає в загальному балансі країни близько 10-12% усієї вироблюваної електричної енергії, а в самій системі електропостачання ЕТ витрачають близько 10% споживаної транспортом електричної енергії [3]. Тому важливо вміти правильно вибрати параметри системи електропостачання, щоб забезпечити мінімум втрат електроенергії в ній. Система електропостачання ЕТ як за вимогами до неї, так і за умовами роботи значно відрізняється від СЕП промислових підприємств.

	Система електропостачання ЕТ, як правило, є частиною енергосистеми. Енергосистема поєднує в собі електростанції, підстанції, електричну й теплову мережі, які зв'язані в одне ціле спільністю режиму, безперервністю процесу, виробництва й розподілу електричної і теплової енергії (рис.1.1). Завданням СЕП ЕТ є прийом, перетворення і розподіл
Рис. 1.1 – Загальна |спільна|схема електропостачання|: I – зовнішнє електропостачання|; II – внутрішнє електропостачання|

електричної енергії, яку споживає ЕРС.

Електростанція 1 виробляє трифазний струм, напругу якого на трансформаторі підстанції 2 підвищують до рівня, якій необхідний для передачі електроенергії на далекі відстані лініями електропередачі 3 енергосистеми рухомого складу.

Поблизу району споживання рівень напруги знижують на трансформаторі підстанції 4; потім кабельними лініями 5 енергію подають на тягову підстанцію 6. На електростанціях змінний трифазний струм виробляють напругою 3,15; 6,3; 10,5 кВ. Рівень напруги в ЛЕП звичайно складає 35; 110; (150); 220; 330; 500; 750 кВ.

Тягові підстанції одержують живлення трифазними кабельними чи повітряними лініями на напругах 6,3 кВ чи 10,5 кВ від підстанцій змінного струму різного призначення і знижують рівень напруги, випрямляють змінний струм, тому що ЕТ значно більше працює на постійному струмі – з рейковою мережею 10.

Електрорухомий склад 9 через рухомий контакт (струмоприймач) з'єднують з контактною мережею 8, а через колеса – з рейковою мережею.

Контактна мережа – це сукупність контактних, посилюючих, допоміжних проводів і несучих тросів.

Рейкова мережа, як струмопровідний пристрій, комплекс ходових рейок, міжрейкових, міжшляхових, стикових і обхідних з'єднань, що забезпечують необхідну подовжню провідність і рівномірний розподіл струму між рейковими нитками. Окрему галузь КМ з відповідною галуззю рейкової мережі називають контактною лінією. КМ з'єднують з позитивною шиною ТП живильною лінією 7. Рейкову мережу з'єднують з негативною шиною ТП кабельною лінією 11.

Живильні лінії, контактна і рейкова мережі утворюють тягову мережу.

У системі електропостачання ЕТ виділяють дві частини: зовнішнє (I) і внутрішнє (II) електропостачання (рис. 1.1) [3].

Зовнішнє електропостачання| включає всі пристрої|устрої| від електричної| станції до первинних шин тягової підстанції. Внутрішнє електропостачання| включає тягову підстанцію й тягову мережу|сіть| (рис. 1.2).

Рис. 1.2 – Схема електропостачання електричного транспорту