
- •Поняття про організм, його зв’язок з навколишнім середовищем, гомеостаз.
- •Гомеостаз:
- •Нейрогуморальна регуляція функцій організму.
- •Методи і методики фізіологічних досліджень.
- •Лекція №3 – Нервово-м’язова фізіологія. Біоелектричні явища і збудження в тканинах.
- •Лекція №3 – Біоелектричні явища в тканинах.
- •Будова скелетних м’язів.
- •Хімізм м’язового скорочення.
- •Види скорочень м’язів.
- •Оптимальні умови для тренування та працездатності м’язів.
- •Втома м’язів.
- •Рефлекторний тонус м’язів.
- •Властивості гладеньких м’язів.
- •Закони проведення нервових імпульсів по нервовому волокну.
- •Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електрон.
- •Парабіоз нерва.
- •Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.
- •Значення слини для с-г тварин.
- •Механізм секреції слини.
- •Секреція слини відбувається такими типами:
- •Регуляція слиновиділення.
- •Шлунковий сік, його склад.
- •Моторна функція шлунку.
- •Перехід вмісту шлунку в 12-палу кишку.
- •Секреторні зони шлунку.
- •Блювота, її механізм і значення.
- •Особливості травлення у шлунку коней та свиней.
- •Лекція №5. Травлення у шлунку жуйних. Травлення у передшлунках, мікрофлора передшлунків.
- •Перетравлення вуглеводів. Утворення лжк (летких жирних кислот)
- •Леткі жирні кислоти.
- •Перетравлювання білків в передшлунках.
- •Утворення газів та вітамінів.
- •Моторика передшлунків.
- •Жуйний процес.
- •Травлення в передшлунках ягнят та телят.
- •Лекція №6. Травлення в тонких та товстих кишках. Всмоктування. Підшлункова залоза. Склад та властивості. Значення.
- •Регуляція виділення соку підшлункової залози.
- •Значення жовчі. Жовчоутворення, жовчовиділення. Склад жовчі, значення в процесах травлення.
- •Значення кишкового соку. Порожнисте та пристінкове травлення.
- •Травлення в товстих кишках.
- •Моторика кишок.
- •Шляхи всмоктування:
- •На всмоктування впливають:
- •Акт дефекації.
- •Екскреторна функція шкт:
- •Обмінна функція шкт.
- •Особливості травлення у домашньої птиці:
- •Лекція №7. Склад та функції крові. Кров як внутрішнє середовище організму.
- •Функції крові:
- •Фізико-хімічні властивості крові.
- •Кількість крові у % відношенні до маси тіла:
- •Еритроцити, їх фізіологічне значення.
- •Кількість еритроцитів у різних видів тварин.
- •Регуляція складу крові.
- •Лекція №8. Захисні функції крові та групи крові. Лейкоцити, їх види і функції.
- •Тромбоцити та їх значення.
- •Процес зсідання крові.
- •Групи крові у людини і фактори крові у тварин.
- •Резус-фактор.
- •Цикл серцевої діяльності. Фази скорочення серця.
- •Динаміка руху крові по ссс.
- •Систолічний ти хвилинний об’єм серця.
- •Властивості серцевого м'яза.
- •Біоструми серця.
- •Методи дослідження серцевої системи:
- •Лекція №10. Регуляція серцевої діяльності і тиск крові. Нервова регуляція діяльності серця. Роботи Павлова про регуляцію серцевої діяльності.
- •Гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по замкнутій системі.
- •Регуляція просвіту судин.
- •Артеріальний і венний пульс.
- •Тиск крові і фактори, що його зумовлюють.
- •Особливості кровообігу у різних органах.
- •Лекція №11. Легеневе та тканинне дихання.
- •Механізм дихання.
- •Обмін газів між альвеолярним повітрям та кров’ю.
- •Лекція №12. Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •Транспорт газів кров’ю.
- •Тканинне дихання.
- •Рефлекторна регуляція дихання.
- •Гуморальна регуляція дихання.
- •Зміна дихання в умовах підвищеного і зниженого атмосферного тиску.
- •Особливості дихання у птахів.
Оптимальні умови для тренування та працездатності м’язів.
На працездатність впливають:
навантаження (закон середніх навантажень).
амплітуда скорочення (якщо м’яз буде скорочуватись максимально, то швидко втомиться).
чергування роботи і відпочинку
знаряддя праці
загальний стан організму (ЦНС)
тренування м’язів – систематична напружена робота м’яза, яка веде до робочої гіпертрофії, до збільшення його фізіологічного поперечника.
Втома м’язів.
Ергографія – це метод визначення стомленості м’язів; це крива, що відображає амплітуду скорочень м’язів.
Втома м’язів локалізується в синапсах – утворах, які передають збудження з одного нервового волокна на інше або на м’язове.
Теорії втоми м’язів.
теорія виснаження, коли м’язам не вистачає поживних речовин.
теорія отруєння – накопичення молочної та інших кислот.
біохімічна теорія – знижений ре синтез АТФ.
кисневий голод клітини або тканини.
Рефлекторний тонус м’язів.
М’язи навіть в стані спокою перебувають в незначному напруженні – тонусі. Цей тонус забезпечується непреривними нервовими імпульсами, які надходять з нервових центрів. Нервові центри, в свою чергу, також перебувають в незначному напруженні – тонусі, який забезпечується імпульсами, що надходять від м’язів, суглобів, проріорецепторів до нервових центрів. Спостерігаємо замкнене коло.
Властивості гладеньких м’язів.
гладенькі м’язи значно пластичніші ніж скелетні.
вони володіють функціональним синтицієм, тобто збудження з одного волокна може передаватися на інші.
електрична активність значно нижча
проведення збудження значно повільніше
володіють автоматизмом (можуть скорочуватись без нервових імпульсів).
Закони проведення нервових імпульсів по нервовому волокну.
закон фізіологічної непреривності – будь яке пошкодження нервового волокна порушує проходження імпульсів.
закон подвійного проведення збудження.
закон ізольованого проведення збудження.
закон проведення збудження з неоднаковою швидкістю.
струм дії по безм'якотним волокнам поширюється у вигляді кругових потоків, а по м'якотним – скачкоподібно.
обмін речовин в нервовому волокні проходить дуже повільно, тому нервове волокно володіє високою працездатністю.
Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електрон.
Полярний закон свідчить про час і місце виникнення збудження під замикання і розмикання постійного струму. Збудження виникає в тканині біля катода при замиканні і біля анода при розмиканні кола постійного струму. Фізіологічний електрон свідчить про зміну збудливості і провідності тканини під дією постійного струму. Збудливість тканини підвищується і провідність покращується на катоді при розмиканні. Але в цей час на аноді збудливість зменшується, а провідність погіршується. При розмиканні кола постійного струму навпаки – на катоді збудливість тканини зменшується, а на аноді збудливість збільшується і провідність покращується.
Кат електрон – це зміна збудливості тканини на катоді.
Анелектрон – це зміна збудливості і провідності на аноді.