- •Поняття про організм, його зв’язок з навколишнім середовищем, гомеостаз.
- •Гомеостаз:
- •Нейрогуморальна регуляція функцій організму.
- •Методи і методики фізіологічних досліджень.
- •Лекція №3 – Нервово-м’язова фізіологія. Біоелектричні явища і збудження в тканинах.
- •Лекція №3 – Біоелектричні явища в тканинах.
- •Будова скелетних м’язів.
- •Хімізм м’язового скорочення.
- •Види скорочень м’язів.
- •Оптимальні умови для тренування та працездатності м’язів.
- •Втома м’язів.
- •Рефлекторний тонус м’язів.
- •Властивості гладеньких м’язів.
- •Закони проведення нервових імпульсів по нервовому волокну.
- •Вплив постійного струму на живі тканини. Полярний закон. Фізіологічний електрон.
- •Парабіоз нерва.
- •Лекція №4 – Травлення в ротовій порожнині і в шлунку.
- •Значення слини для с-г тварин.
- •Механізм секреції слини.
- •Секреція слини відбувається такими типами:
- •Регуляція слиновиділення.
- •Шлунковий сік, його склад.
- •Моторна функція шлунку.
- •Перехід вмісту шлунку в 12-палу кишку.
- •Секреторні зони шлунку.
- •Блювота, її механізм і значення.
- •Особливості травлення у шлунку коней та свиней.
- •Лекція №5. Травлення у шлунку жуйних. Травлення у передшлунках, мікрофлора передшлунків.
- •Перетравлення вуглеводів. Утворення лжк (летких жирних кислот)
- •Леткі жирні кислоти.
- •Перетравлювання білків в передшлунках.
- •Утворення газів та вітамінів.
- •Моторика передшлунків.
- •Жуйний процес.
- •Травлення в передшлунках ягнят та телят.
- •Лекція №6. Травлення в тонких та товстих кишках. Всмоктування. Підшлункова залоза. Склад та властивості. Значення.
- •Регуляція виділення соку підшлункової залози.
- •Значення жовчі. Жовчоутворення, жовчовиділення. Склад жовчі, значення в процесах травлення.
- •Значення кишкового соку. Порожнисте та пристінкове травлення.
- •Травлення в товстих кишках.
- •Моторика кишок.
- •Шляхи всмоктування:
- •На всмоктування впливають:
- •Акт дефекації.
- •Екскреторна функція шкт:
- •Обмінна функція шкт.
- •Особливості травлення у домашньої птиці:
- •Лекція №7. Склад та функції крові. Кров як внутрішнє середовище організму.
- •Функції крові:
- •Фізико-хімічні властивості крові.
- •Кількість крові у % відношенні до маси тіла:
- •Еритроцити, їх фізіологічне значення.
- •Кількість еритроцитів у різних видів тварин.
- •Регуляція складу крові.
- •Лекція №8. Захисні функції крові та групи крові. Лейкоцити, їх види і функції.
- •Тромбоцити та їх значення.
- •Процес зсідання крові.
- •Групи крові у людини і фактори крові у тварин.
- •Резус-фактор.
- •Цикл серцевої діяльності. Фази скорочення серця.
- •Динаміка руху крові по ссс.
- •Систолічний ти хвилинний об’єм серця.
- •Властивості серцевого м'яза.
- •Біоструми серця.
- •Методи дослідження серцевої системи:
- •Лекція №10. Регуляція серцевої діяльності і тиск крові. Нервова регуляція діяльності серця. Роботи Павлова про регуляцію серцевої діяльності.
- •Гуморальна регуляція роботи серця.
- •Рух крові по замкнутій системі.
- •Регуляція просвіту судин.
- •Артеріальний і венний пульс.
- •Тиск крові і фактори, що його зумовлюють.
- •Особливості кровообігу у різних органах.
- •Лекція №11. Легеневе та тканинне дихання.
- •Механізм дихання.
- •Обмін газів між альвеолярним повітрям та кров’ю.
- •Лекція №12. Регуляція дихання. Дихальний центр.
- •Транспорт газів кров’ю.
- •Тканинне дихання.
- •Рефлекторна регуляція дихання.
- •Гуморальна регуляція дихання.
- •Зміна дихання в умовах підвищеного і зниженого атмосферного тиску.
- •Особливості дихання у птахів.
Зміна дихання в умовах підвищеного і зниженого атмосферного тиску.
На висоті 5 тисяч метрів у зв’язку зі зниженим парціальним тиском кисню може виникнути гірська висотна хвороба, яка характеризується розладами дихання, системи кровообігу, нервової системи, запамороченнями, блювотою, тобто організм страждає гіпоксією (недостатність кількості кисню). Але на ряду з гіпоксію організм намагається поновити кількість кисню за рахунок збільшення частоти дихання. Від зниження концентрації Н2СО3 в крові теж страждає організм. Не відбувається стимуляція бульбарного центру дихання і дихання може зупинитись.
При опусканні під воду напруга газів підвищується, при цьому в крові і тканинах, особливо в нервовій, накопичується значна кількість СО2, О2 і азоту у фізично розчиненому вигляді. В умовах різкої декомпресії (різке підняття на поверхню) О2 і СО2 хімічно зв’язуються, а азот перетворюється у газові пухирці, які можуть закупорювати кровоносні судини, що може спричинити виникнення газової емболії (Кесонна хвороба).
Особливості дихання у птахів.
Загальний об’єм дихальної системи у птахів в 3 рази більший, ніж у тварин.
Відсутність діафрагми, замість якої – легенева і грудочеревна перетинка.
Відсутні реберні хрящі, їх функцію виконують грудні ребра, які рухомо з’єднуються хребетними ребрами.
Грудна кістка заходить далеко у черевну порожнину, що збільшує об’єм грудної порожнини.
Є Повітроносні мішки, які являють собою вип’ячування слизової оболонки ектобронхів (всього їх 9: 4 парні – передній грудний, задній грудний, черевний, між ключичний; та 1 непарний – грудо-шийний). Деякі мішки дають вип’ячування слизової ектобронхів в порожнини трубчастих кісток, хребців, грудних і тазових кісток. Бронхи в легенях розгалужуються на 2 ряди вторинних вентральних і дорсальних бронхів. Вторинні бронхи можуть виходити з легень і переходити у повітроносні мішки – ектобронхи, а деякі сліпо закінчуються в легенях – ендобронхи. Вторинні бронхи з’єднуються між собою легеневими трубками – парабронхами, їх стінки утворюють вирости – повітряні капіляри, а вони воронки, що складає основу дихальної паренхіми.
Легені птахів дорсальною поверхнею вдавлені між ребер і міцно з’єднані з ребрами. Нижня поверхня рівня і вкрита плеврою. Відносно невеликі, мало розтягуються і займають лише 7-9% всіх повітроносних шляхів. Розташовані від першого ребра до передніх нирок. Під час вдиху основна частина повітря йде крізь легені в задні мішки. В цей передні мішки не отримають вдихуваного повітря, але в них потрапляє повітря з легені. При видиху повітря з задніх мішків не виходить через головний бронх, а направляється в легені і при другому видиху з передніх мішків воно потрапляє назовні; таким чином, щоб порція повітря пройшла через всю дихальну систему необхідно 2 повних дихальних цикли. Така система забезпечує: а) рух повітря в легенях тільки в одному напрямку від задньої області до передньої; б) проходження повітря через легені при вдиху і видиху. Повітроносні мішки відіграють роль у терморегуляції, при тепловому навантаженні може підсилюватись потік повітря тільки через Повітроносні мішки не торкаючись легень (морфологічний шум).
Повітроносні мішки беруть участь в обміні води шляхом випаровування, сприяє газообміну при польоті (особливо при затримці дихання), відіграють роль тепло ізоляторів, сприяють амортизаційними подушками, зменшують відношення маси до об’єму (питома вага), що полегшує плавання.
Частота дихальних рухів за хв.
18-34 – курка, при t=200C
13-20 – індик
15-30 – качка
15-25 – гуска
25-46 – голуб
90-120 – канарейка.
