Зміна дихання в умовах підвищеного і зниженого атмосферного тиску.

На висоті 5 тисяч метрів у зв’язку зі зниженим парціальним тиском кисню може виникнути гірська висотна хвороба, яка характеризується розладами дихання, системи кровообігу, нервової системи, запамороченнями, блювотою, тобто організм страждає гіпоксією (недостатність кількості кисню). Але на ряду з гіпоксію організм намагається поновити кількість кисню за рахунок збільшення частоти дихання. Від зниження концентрації Н₂СО₃ в крові теж страждає організм. Не відбувається стимуляція бульбарного центру дихання і дихання може зупинитись.

При опусканні під воду напруга газів підвищується, при цьому в крові і тканинах, особливо в нервовій, накопичується значна кількість СО₂, О₂ і азоту у фізично розчиненому вигляді. В умовах різкої декомпресії (різке підняття на поверхню) О₂ і СО₂ хімічно зв’язуються, а азот перетворюється у газові пухирці, які можуть закупорювати кровоносні судини, що може спричинити виникнення газової емболії (Кесонна хвороба).

Особливості дихання у птахів.

1. Загальний об’єм дихальної системи у птахів в 3 рази більший, ніж у тварин.

2. Відсутність діафрагми, замість якої – легенева і грудочеревна перетинка.

3. Відсутні реберні хрящі, їх функцію виконують грудні ребра, які рухомо з’єднуються хребетними ребрами.

4. Грудна кістка заходить далеко у черевну порожнину, що збільшує об’єм грудної порожнини.

5. Є Повітроносні мішки, які являють собою вип’ячування слизової оболонки ектобронхів (всього їх 9: 4 парні – передній грудний, задній грудний, черевний, між ключичний; та 1 непарний – грудо-шийний). Деякі мішки дають вип’ячування слизової ектобронхів в порожнини трубчастих кісток, хребців, грудних і тазових кісток. Бронхи в легенях розгалужуються на 2 ряди вторинних вентральних і дорсальних бронхів. Вторинні бронхи можуть виходити з легень і переходити у повітроносні мішки – ектобронхи, а деякі сліпо закінчуються в легенях – ендобронхи. Вторинні бронхи з’єднуються між собою легеневими трубками – парабронхами, їх стінки утворюють вирости – повітряні капіляри, а вони воронки, що складає основу дихальної паренхіми.

6. Легені птахів дорсальною поверхнею вдавлені між ребер і міцно з’єднані з ребрами. Нижня поверхня рівня і вкрита плеврою. Відносно невеликі, мало розтягуються і займають лише 7-9% всіх повітроносних шляхів. Розташовані від першого ребра до передніх нирок. Під час вдиху основна частина повітря йде крізь легені в задні мішки. В цей передні мішки не отримають вдихуваного повітря, але в них потрапляє повітря з легені. При видиху повітря з задніх мішків не виходить через головний бронх, а направляється в легені і при другому видиху з передніх мішків воно потрапляє назовні; таким чином, щоб порція повітря пройшла через всю дихальну систему необхідно 2 повних дихальних цикли. Така система забезпечує: а) рух повітря в легенях тільки в одному напрямку від задньої області до передньої; б) проходження повітря через легені при вдиху і видиху. Повітроносні мішки відіграють роль у терморегуляції, при тепловому навантаженні може підсилюватись потік повітря тільки через Повітроносні мішки не торкаючись легень (морфологічний шум).

Повітроносні мішки беруть участь в обміні води шляхом випаровування, сприяє газообміну при польоті (особливо при затримці дихання), відіграють роль тепло ізоляторів, сприяють амортизаційними подушками, зменшують відношення маси до об’єму (питома вага), що полегшує плавання.

Частота дихальних рухів за хв.

18-34 – курка, при t=20⁰C

13-20 – індик

15-30 – качка

15-25 – гуска

25-46 – голуб

90-120 – канарейка.