Моторика кишок.

Проявляється такими видами скорочень:

1. перистальтичні (за рахунок кільцевих м'язів);

2. маятникоподібні (за рахунок спіралеподібної мускулатури);

3. сегментоподібні (за рахунок перехватів на деяких ділянках кишок)

4. голодна періодика.

Гальмують моторику – симпатичні нерви, а блукаючі нерви – секреторні.

Диокренін, ентерокренін – синтезуються в тонкому кишечнику і стимулюють секрецію соків; холіцистохолін – синтезується в 12-палій кишці, стимулює скорочення жовчного міхура.

Шляхи всмоктування:

1. через пори шляхом осмосу і дифузії;

2. активна діяльність мембран;

3. через міжклітинні проміжки;

4. шляхом піноцитоза; таким шляхом білки проникають без змін.

На всмоктування впливають:

1. різниця концентрації поживних речовин крові і ШКТ;

2. різниця осмотичного тиску вмісту кишечника і крові;

3. гідростатичний тиск – при підвищенні гідростатичного тиску всмоктування підвищується.

В рубці відбувається всмоктування води, іонів мінеральних, органічних речовин, ЛЖК, аміаку, сечовини, водорозчинних вітамінів, газів.

В товстому кишечнику всмоктується вода і в набагато меншій ступені деякі поживні речовини.

Блукаючі нерви стимулюють всмоктування, гормони тироксин, інсулін, вілікінін – стимулюють рухи ворсинок, які сприяють всмоктуванню.

Тривалість перебування харчу в ШКТ: ВРХ – 12 діб, свині – 2-3 доби, коні – 4 доби.

Акт дефекації.

- це складно-рефлекторний процес, який починається подразненням очей ампулоподібного розширення прямої кишки.

Збудження проходить по нервових волокнах в складі тазового нерва до поперекового (крижового) відділу спинного мозку, де знаходиться центр дефекації. Звідти до довгастого мозку і гіпоталамусу. 3 останніх імпульси повертаються до внутрішнього анального сфінктера і до м'язів прямої кишки. Зовнішній анальний сфінктер знаходиться під контролем кори великих півкуль головного мозку, і коли цей сфінктер розкривається, то за рахунок перистальтичних рухів прямої кишки відбувається акт виведення калу.

Кал складається з сечовини, відторгнутого епітелію, мінеральних речовин, аміаку, сечової кислоти, екскретів, стеркобіліну, покростерин, 30% мікроорганізми і баластні речовини. За добу у ВРХ – до 20 кг калу, коней – до10 кг, свиней, ДРХ – до 5 кг калу.

Екскреторна функція шкт:

• виводиться білірубін;

• зайві мінеральні речовини;

• сечовина;

• індол;

• статол, а також деякі лікарські речовини.

Обмінна функція шкт.

Полягає в тому, що деякі речовини проникаючи через стінку ШКТ із крові в порожнину кишечника не залишають організм, а змінюються і всмоктуються в кров. Особливо ця функція відіграє важливу роль під час голодування: білки крові і м'язів надходять в ШКТ, там гідролізуються ферментами, і в оновленому вигляді всмоктуються і використовуються для життєдіяльності більш важливих органів і систем (нервової, ССС, розвитку плода).

Особливості травлення у домашньої птиці:

1. відсутність зубів;

2. наявність зоба у курей, індиків, а у гусей і качок – розширення стравоходу, де відбувається набухання, зволоження і починається розщеплення за рахунок бродильних процесів, ферментів мікробного походження.

3. морфологічне і функціональне розмежування на залозистий і м’язовий шлунок. В залозистому шлунку їжа затримується не дуже довго, тут відбувається секреція шлункового соку, а також жовчі, яка закидається з тонкого кишечнику, відбувається перетравлення поживних речовин. Кутикула м’язового шлунку дуже міцна і м’язовий шлунок містить різні тверді частинки і перетирає корм. При скороченні м'язів утворюється високий тиск4

4. дві сліпі кишки;

5. маса підшлункової залози і печінки у птахів більша у % до маси тіла, ніж у інших тварин.