Головний мозок

Головний мозок складається з мозкового стовбура та великих півкуль (рис. 137). Мозковий стовбур включає':

задній мозок (довгастий мозок, вароліїв міст та мозочок);

середній мозок (чотиригорбкове тіло та ніжки мозку) і проміжний мозок (зорові горби, підгорбкова область та епіталамус). Підкіркові вузли, нюхові цибулини і кора моз­ку складають великі півкулі, або передній мозок.

Середня маса головного мозку горили 400 г, бика — 500, коня — 650, кита — 2800 і слона — 4000 г.' У дорос­лої людини маса головного мозку дорівнює в середньому 1360г.

Рис. 137. Головний мозок (сагітальний розріз):

1 — спинний мозок; 2 — довгастий мозок; 3 — вароліїв міст; 4 — мозочок;

в — порожнина четвертого шлуночка мозку; 6 — середній мозок; 7 — чоти-ригорбикове тіло середнього мозку; 8 — проміжний мозок; 9 — епіфіз; 10— гіпофіз; 11 — зоровий нерв; 12 — півкулі головного мозку; 13 — цибулина нюхова

Задній мозок

Довгастий мозок. Основна біологічна роль довгасто­го мозку полягає у виконанні рефлекторної та провіднико­вої функцій. Тут закладені життєво важливі центри — ди­хання, просвіту судин, а також центри ссання, жування,

. слиновиділення, ковтання, виділення травних соків, блю­вання, моргання, сльозовиділення, чхання, кашлю, по­товиділення тощо. Пошкодження довгастого мозку смер­тельне. '

Через довгастий мозок проходять всі нервові імпульси, що йдуть із спинного мозку в головний та з головного у спинний. Деякі волокна тут перехрещуються і перери­ваються.

Від довгастого мозку і варолієвого моста відходять ві­сім пар черепномозкових нервів: трійчастий, відвідний, лицевий, слуховий, язиковоглотковий, блукаючий, додатко­вий і під'язиковий.

У довгастому мозку є центри, що регулюють м'язовий тонус. Найважливіші з них ядра Бехтерєва і Дейтерса.

Для збереження нормальної пози під час пересування або стояння тварина повинна безперервно перемагати си­лу земного тяжіння. Досягається це за рахунок тонічних рефлексів — напруження скелетних м'язів. Особливо помітно виявлення тонусу в розгиначах кінцівок при стоя­чому положенні і в м'язах, що піднімають голову.

Якщо довгастий мозок відділити від середнього, тобто провести децеребрацію, у тварин розвивається сильне на­пруження м'язів, особливо розгиначів, що одержало назву децеребраційної ригідності. При цьому витягу­ються кінцівки, відкидається назад голова та піднімаєть­ся хвіст.

Якщо довгастий мозок відділити від спинного, ригідність зникає. Таким чином, децеребраційна ригідність — наслі­док діяльності ядер Бехтерєва і Дейтерса. імпульси яких викликають надзвичайне скорочення розгиначів. При ці­лості зв'язку між довгастим мозком і червоним ядром ри­гідність не виникає. Отже, червоне ядро регулює актив­ність центрів довгастого мозку, що здійснюють тонічні реф­лекси. Збудження цих центрів підтримується імпульсами, які надходять від пропріорецепторів екстензорів і лабірин­тів внутрішнього вуха.

Крім червоного ядра, на центри м'язового тонусу дов­гастого мозку стримувальне діють мозочок та великі пів­кулі.

З довгастим мозком зв'язані і установочні реф-л е к с й, вперше вивчені голандським ученим Р. Магнусом. Установочні рефлекси, або рефлекси пози, зумовлені пе­рерозподілом тонусу м'язів кінцівок у момент зміни поло­ження голови. При її підніманні доверху тонус розгиначів передніх кінцівок зростає і вони розгинаються. У цей час тонус розгиначів задніх кінцівок знижується і вони згина­ються. При опусканні голови спостерігається зворотна картина: передні кінцівки^ згинаються, а задні випрямля­ються.

Рефлекторні дуги названих рефлексів -починаються в переддвер'ї внутрішнього вуха, де є отоліти — мікроскопіч­ні ікришталики арагоніту. Із зміною положення голови

змінюється й положення отолітів, що поздразнюють нев-роепітелій. Збудження від нервових клітин передається в довгастий мозок, а звідти до м'язів кінцівок. Такі рефлек­си можуть викликатися і подразненням рецепторів м'язів та зв'язок шиї.

Вароліїв міст. Вароліїв міст складається в основ­ному з висхідних і низхідних шляхів. Сіра речовина в ньо­му представлена власними нейронами і поширеними сюди ядрами довгастого мозку.

У середній та нижній частинах мосту є ділянка дихаль­ного центра, який викликає судорожні рідкі вдихи.

Мозочок — виріст задньої частини мозкового стовбу­ра. Вперше він з'явився у круглоротих (нижчих риб). Най­більшого розвитку досяг у ссавців. Із допомогою трьох пар ніжок мозочок з'єднаний з довгастим мозком, вароліє-вим мостом та чотиригорбиковим тілом. Крім того, він має зв'язок із спинним мозком (пучки Говерса і Флексіга), з лабіринтом, проміжним мозком, підкірковими вузлами та корою великих півкуль. ^

Функції мозочка вивчались шляхом часткової або пов­ної екстирпації (видалення). Вперше видалення мозочка ;г у ссавців провів Л. Лучіані (1893). Першим симптомом повної екстирпації мозочка є а т о-н і я — втрата м'язового тонусу. Оперовані тварини не мо­жуть ні стояти, ні ходити. Згодом, через 12—14 діб, м'я­зовий тонус нормалізується. Другий симптом видалення мозочка — атаксія. Виявляється вона в порушенні ко-ї ординації рухів, відсутності узгодження між характером рухів та силою скорочення м'язів. Під час руху тварина то високо піднімає кінцівки' і з силою б'є ними об землю, то тягне їх, розкидаючи в різні боки. Третій симптом — ^астазія, тобто безперервні коливальні рухи голови й тулуба. Четвертий симптом — астенія — виявляється у швидкому стомленні) тварини.

Названі порушення з часом поступово вирівнюються, координація рухів частково відновлюється за рахунок регулюючої діяльності кори великих півкуль головного ^мозку.

Видалення половини мозочка викликає рухові розла­ди на оперованому боці. Це зумовлено подвійним перехре­щуванням шляхів, що йдуть від мозочка до м'язів. :• Аналіз розладу рухових функцій у тварин, які не мають |мозочка, дозволяє зробити висновок, що основним його призначенням є координація рухів.

При видаленні мозочка припиняється контроль над без-ерервним потоком імпульсів, які йдуть від рецепторів м'язів та сухожилків вестибулярного апарата, кори великих півкуль та інших відділів центральної нервової системи. У результаті такої “безконтрольності” порушується взаємо­дія багатьох м'язів і рухи тварини втрачають координова-ність та пластичність.

Мозочок не тільки координує рух, а й впливає на веге­тативні процеси. Подразнення відповідних ділянок мозочка викликає прискорення серцебиття, підвищення кров'яного тиску, сприяє швидкому відновленню працездатності втом­лених м'язів. Після екстирпації мозочка перистальтика кишечника сповільнюється, пригнічується секреція шлун­кового та кишкового соків, витрата енергії в організмі значно збільшується. Внаслідок порушення обмінних про­цесів розвивається атрофія м'язів (Орбелі Л. А.).