Нервові центри та їх властивості

Нервовим центром називають сукупність нейронів центральної нервової системи, що беруть участь у здійсненні певних рефлексів. Прикладом може бути центр слинови­ділення, ковтання, дихання, кровообігу, потовиділення тощо. У виявленні деяких рефлекторних актів беруть участь нейрони, що розміщені в різних відділах центральної нер­вової системи. Так, центр дихання являє собою нагромад­ження нейронів у вентральних рогах спинного мозку, дов­гастому, варолієвому мостах та в корі великих півкуль (Асратян Є. О., 1938).

Отже, нервовий центр є поняттям більш фізіологічним, ніж анатомічним.

1. ___________________________________. у центральній нер­вовій системі, на відміну від нервового волокна, йде в од­ному напрямі: від аферентного нейрона до проміжного і далі до еферентного. При подразненні дорсальних корінців спинного мозку струм дії реєструється у вентральних ко­рінцях. Якщо ж подразнювати вентральні корінці, хвиля збудження у дорсальних корінцях не виникає. Ця особли­вість, що забезпечує координацію рефлекторних реакцій, пов'язана з властивостями синапсів.

2. Іррядіяпія-збуджвння — поширення нервових ій-пульсів від одного нервового центра до іншого і на­віть на всю нервову систему. Іррадіацію збудження можна виразно спостерігати на спинальній жабі. У відповідь на слабке здавлювання пальців задньої лапки виникає незнач­не її згинання. При сильнішому здавлюванні скорочення лапки збільшується. А при сильному здавлюванні, коли збудження поширюється на багато нейронів, спостерігаємо рухову реакцію всієї скелетної мускулатури.

3. Збудження у- нервових центрах проводиться д упо_______________ Швидкість поширення хвилі збудження у синаптичних утвореннях майже у 200 разів нижча від швид­кості проведення хвилі збудження у нервовому волокні. Чим більша кількість нейронів бере участь у рефлекторно­му акті, тим довший його латентний період.

4. Нервові центри мають здатність трансформувати, змінювати силу і ритм "збудження, що надходить до них. ТГавпгь на поодинокий стимул'центральна нервова система відповідає ритмом збуджень з частотою 50—200 імпульсів на секунду. Цим і пояснюється тетанічний характер м'язо­вих скорочень в організмі.

5. Післядія. Рефлекторні акти часто перевищують час дії подразника. Явище, при якому реакція на подраз­нення триває довше, ніж саме подразнення, одержало наз­ву післядії. Воно пов'язане з одержанням імпульсів ефе­рентними нейронами після припинення подразнення від багатьох проміжних нейронів. Особливо яскраво післядія виявляється при сильних і тривалих подразненнях.

6. Сумація збуджедь, Цю особливість нервових центр Гв "впер таг- опйсавГ І. М. Сєченов (1863). Поодинокі подразнення допорогової сили не викликають, відповідної реакції організму. На такі ж подразнення, що застосовува­лись з частотою 20—ЗО раз на секунду, центральна нерво­ва система відповідає збудженням, у результаті якого на­стає відповідний рефлекторний акт.

Явище сумації пояснюється здатністю нейронів нагро­маджувати, підсумовувати нервові імпульси, перетворю­ючи місцеве непоширюване збудження в поширюване.

7. ___________________ називають властивість нервових центрів переходити в стан підвищеного збудження після попередніх подразнень. Новий імпульс, що надходить у мо­мент підвищеної збудливості, викликає більший ефект. На цьому базується розминка коней перед початком спортив­них змагань.

8. _______________________ — здатність одного нервового центра підвищувати збудливість інших центрів. Виявляється воно у зниженні порога подразнення і посиленні рефлекторної діяльності. В основі проторення лежать процеси сумації та іррадіації збудження. Ілюстрацією до цієї властивості мо­же бути такий дослід. Собаці на шкіру наносять слаб­ке механічне подразнення, що не викликає відповідної реакції.

Якщо одночасно з подразненням шкіри голосно свисну­ти або ударити в барабан, тобто нанести сильне звукове подразнення, у собаки виникає почісувальний рефлекс.

9. Нервові центри характеризуються високим рівнем обміну речовин та підвищеною стомлюваністю. Центральна нервова система споживає кисню в 10—22 рази більше порівняно з іншими тканинами (на одиницю маси).

Інтенсивний обмін речовин у нервових центрах призво­дить до порівняно швидкого їх стомлювання. За даними М. Є. Введенського аферентні нейрони стомлюються швид­ше від еферентних.

10. Тонус — постійне незначне збудження нервових центрі'в~яке підтримується імпульсами, що надходять до них з периферії. Про тонус можна судити за наявністю невеликого скорочення скелетних м'язів. Моторні нейрони, посилаючи до м'язів від 3 до 20 імпульсів за секунду, під­тримують у них стан постійного напруження. Перерізуван­ня доцентрових або відцентрових волокон завжди викли­кає втрату м'язового тонусу.

11. Домінанта. О. О. Ухтомський випадково виявив, що подразнення" доцентрового нерва, що викликає згинання кінцівки кішки, у досліді на тій же тварині з переповнени їли кишками супроводжується не звичайним рефлексом, а дефекацією.

.Аналіз цього та інших спеціальних дослідів дозво­лив вченому сформулювати основний примцип діяль­ності нервових центрів.

Згідно з цим принципом у центральній нервювій системі за певних умов виникає вогнище підвищеного збудження, яке не тільки гальмує інші рефлекси, а й шосилює своє збудження за рахунок будь-яких імпульсів, щю надходять до центральної нервової системи. Воно ніби іпритягує до себе ці імпульси. Таку тимчасову перевагу одного нервово­го центра над іншими названо домінантою (лат. dotni-nans—панівний),

Яскравим прикладом домінанти є рефлекс обнімання у самців жаби. Навесні, у період статевого збудження, са­мець міцно обіймає передніми кінцівками самк:у, утримую­чи її в такому положенні до 10 днів, поки триває ікроме­тання. Пояснюється це підвищеним збудженням відповід­них нервових центрів спинного мозку під впліивом гормо­нальних факторів. Якщо під час обнімального рефлексу ущипнути пінцетом задню лапку самця, то твварина її не відсмикує, а ще сильніше -напружує флексори шередніх кін­цівок.

Домінанта, дозволяє вибірково реагувати іна зовнішні впливи, що мають для організму суттєве значення. Інші, менш важливі в даний момент діяльності органіізму факто­ри, загальмовуються. У цьому й полягає біологіічне значен­ня домінанти.

12. Зміна функції нервових центрів у процесі життя на­зивається пластичністю. Мінливість нервових щентрів від­бувається у випадку^заміни робочого органа, з яким даний центр зв'язаний. Про це явище свідчать результати дослі­дів з перерізуванням і перехресним зшиваннями двох нер­вів різного функціонального значення. П. К. Днохін зши­вав у собаки центральний відрізок блукаючого нерва з пе­риферичною частиною променевого нерва. Піїсля віднов­лення рухової функції протягом кількох місяців почісуван­ня шкіри оперованої кінцівки викликало кашеіль та блю­вання — рефлекторні реакції, властиві центру блукаючого нерва. З часом, під впливом аферентних імпульсів, що над­ходили з периферії, настала перебудова роботти центра і подразнення шкіри передньої кінцівки стало викликати звичайні рухи.

Відновлення порушених функцій відбувається під конт­ролем кори великих півкуль (Асратян Є. А.).

13. Інертність — властивість нервових центрів довгий час зберігати в собі сліди попередніх збуджень. Згідно з висловлюванням І. П. Павлова, інертністю володіють ней­рони вищих відділів центральної нервової системи. По­дразнюючи слабким електричним струмом окремі ділянки кори великих півкуль, можна примусити людину згадати події давніх років.

“Якби у нервових клітин не було інертності... у нас не було б ніякої пам'яті, не було б ніякої виучки, не існувало б ніяких звичок”, — писав І. П. Павлов.