Ретикулярна формація

Ретикулярна формація, або сітьоподібний утвір, являє собою сплетення нервових клітин різноманітної форми з численними синаптичними зв'язками. Описана вона напри­кінці-минулого століття В. М.-Бехтерєвим та Дейтерсом, однак всебічне її вивчення Рис. 143. Ілюстрація активуючих механізмів мозку:

1 — ретикулярна формація; 2 — шлях зорових нервів; 3 — шляхи активуючих імпульсів до кори головного мозку з ретикулярної формації; 4 - шляхи слу­хових імпульсів; 5 — висхідні чутливі шляхи спинного мозку

Розміщується ретикулярна формація у серединній Час-1, тині шийного відділу спинного мозку та стовбурній час­тині головного мозку, доходячи до зорових горбів та підгорбкової ділянки.

У процесі еволюції вона поступово зменшувалась. Те­пер у людини на неї припадає всього 9 % об'єму мозкового стовбура (у їжака 39 %).

Нейрони цієї формації відповідають на подразнення ек- стеро- та інтерорецепторів, хоча одні з них чутливіші до тактильних подразників, другі — до больових, треті — до температурних і т. д.

Ретикулярна формація характеризується незначним збудженням і тривалою післядією. Це зв'язано з тим, що .передня її частина, що приходить у стан збудження, виділяє адреналін і норадреналін, які і підтримують це Рис. 144. Виникнення люті у тварин при подразненні або руйнуванні деяких ділянок ретикулярної формації підгорбкової ділянки (за Кассілем):

1 — склепіння мозку: 2 — 3-й шлуночок; 3 — зоровий бугор; 4 — шлях від зорового бугра до підгорбкової ділянки (перерізка); 5 — внутрішня капсула мозку; 6 — ядро підгорбкової залози; 7 — зовнішнє ядро: 8 — внутрішнє ядро

У ретикулярній .формації розрізняють висхідні та низхідні шляхи. По висхідних шляхах у кору великих півкуль передаються імпульси збудження. Вони ніби за­ряджають, тонізують кору, підтримуючи її бадьорий стан (рис. 143).

Активуючий вплив сітьоподібної системи підтверджу­ється експериментально. Повне перерізування висхідних і низхідних шляхів призводить до коматозного стану і смер­ті, часткове — до сонливості.

Виявляючи адаптаційно-трофічний вплив на кору вели­ких півкуль, ретикулярна формація одночасно відчуває на собі постійний вплив кори та інших відділів головного моз­ку. Завдяки гальмуванню її певних ділянок частина друго­рядних імпульсів тут затримується, що призводить до ра­ціонального використання нервової енергії.

Через нейрони спинного мозку ретикулярна формація по низхідних шляхах посилає активуючі та гальмівні імпульси до скелетних м'язів. Особливо помітний гальмівний вплив тих ядер ретикулярної формації, які знаходяться у довгастому мозку (Мегун, Райнес, 1946). Ретикулярна формація проміжного та середнього мозку, навпаки, полег­шує рефлекторні реакції тварини.

Сітьоподібний утвір впливає на діяльність серця, ле­гень, печінки, нирок, залоз внутрішньої секреції та інших внутрішніх органів. При подразненні деяких пунктів ре-тикулярноироряації стовбурної частини головного мозку по­силюється виділення гонадотропних гормонів гіпофіза. Як­що зруйнувати ці пункти, у тварин на довгий час затриму­ється тічка.

Ретикулярна формація бере участь у появі емоцій та стресового стану. Подразнюючи за допомогою вживлених електродів певні ділянки цієї системи в гіпоталамусі, мож­на викликати у тварин страх, задоволення, гнів, почуття болю тощо (рис. 144).

Чутливість сітьоподібного утвору до гормонів, нарко­тичних і снотворних речовин підвищена. Наркотики, бло­куючи ретикулярну формацію, припиняють доступ до кори великих півкуль активізуючих імпульсів і викликають у тварини глибокий сон.

Л. А. Орбелі (1949) та П. К. Анохін (1959) установили участь ретикулярної формації в утворенні та виявленні умовних рефлексів.

Таким чином, ретикулярна формація є важливою скла­довою частиною центральної нервової системи, що бере участь у регуляції багатьох функцій організму.