Алгоритми до теми №14

№

Завдання

Вказівки

Примітки

1.

Оволодіти методикою обстеження хворого із різними формами нагнійних запальних процесів китиці.

Виконувати у такій послідовності:

1. Розпитати скарги хворого і анамнез захворювання.

2. Обстежити місце захворювання і діагностувати вид панарицію:

огляд: колір шкіри, набряк;

пальпація: температура, біль, симптом “флюктуації”.

3. Дослідження головчатим зондом точки найбільшої болючості.

Звернути увагу на термін появи запального процесу.

Обережно! При обстеженні місця захворювання можливе посилення болю, погіршення загального стану.

2.

Провести курацію хворого із панарицієм.

При курації встановити:

1. Локалізацію і вид панарицію.

2. Стадію запалення.

3. Ускладнення (якщо є).

3.

Призначити додаткові методи обстеження.

Призначають такі додаткові методи обстеження:

1. Лабораторні дослідження крові.

2. Рентгенографія.

Звернути увагу на стадію запалення і локалізацію.

4.

Призначити лікування хворому із тендовагінітом.

Призначають таке лікування: 1. На початковій стадії:

- напівспиртовий компрес;

- УВЧ.

2. Стадія гнійного розплавлення:

• оперативне лікування, яке виконують у такій послідовності:

а) місцеве знеболення по Оберсту-Лукашевичу;

б) розріз шкіри по долонно-бокових поверхнях пальця;

в) евакуація гнійного ексудату;

г) дренування резиновими полосками і накладання пов’язки з антисептичним середником:

- консервативне:

а) антибіотикотерапія;

б) сульфаніламідні препарати;

в) вітамінотерапія.

Обережно!

Проконтролювати стан хворого і звернути увагу на стадію розвитку тендовагініту.

При потребі розрізи проводити на всіх фалангах пальця.

№

Завдання

Вказівки

Примітки

1.

Вміти інтерпретувати рентгенологічні дані для діагностики остеомієліту.

При аналізі рентгенограми слід звернути увагу на наявність періостальної реакції, що являє собою смужку потовщення: відшарування періосту.

Слід врахувати, що періостальна реакція з’являється на 10-14 день.

2.

Вміти інтерпретувати дані пункції кісткового каналу.

Діагностика пункції проводиться спеціальною голкою в області відповідного метафіза. Якщо при аспірації в шприці з’являється рідкий гній чи мутна рідина з фібринозними нашаруваннями, то діагноз остеомієліту підтверджується.

Якщо отримуємо незмінену кров – діагноз не підтверджується.

3.

Вміти застосовувати методи консервативного лікування.

Консервативне лікування включає наступні напрямки:

1. антибіотикотерапія (слід проводити остеотропними антибіотиками);

2. імунотерапія (препарати пасивної імунізації);

3. фізіотерапевтичні (місцеві) процедури (УЗ-терапія, електрофорез)

Слід провести посів збудника з вогнища запалення і визначити антибіотико-чутливість

4.

Вміти застосовувати методи оперативного лікування.

Основні принципи оперативного лікування наступні:

1. рання декомпресія кістки;

2. дренування шляхом нанесення фрезійних отворів в області вогнища остеомієліту;

3. через перфораційні канали вводять дренажі;

4. здійснюють активну санацію;

5. дренування проводять протягом не менше як 7-10 діб.

Широка трепанація кістки при гострому гематогенному остеомієліті не рекомендується через ризик генералізації гнійного процесу