§2. Особливості правового регулювання адвокатської та нотаріальної діяльності як напрямків незалежної професійної діяльності

2.1. Особливості правового регулювання адвокатської діяльності

2.1.1. Поняття та види адвокатської діяльності

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (яким є фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність).

Слово «адвокат» походить від латинського кореня «advocate», «advocatus» («закликати», «запрошений»). У Римській державі адвокат професійно забезпечував захист прав свобод громадян, представляв законні інтереси громадян у судах, консультував клієнтів зі складних правових питань. Слово «клієнт», до речі, походить від латинського слова  «cliens», що означало вільного громадянина, який добровільно віддавався під заступництво патрона (впливової особи). Патрон усіляко сприяв своїм клієнтам, які, в свою чергу, під час виборів чи в інших ситуаціях повинні були підтримувати кандидатуру свого патрона або його партнера. Саме латинське слово «cliens» походить від більш раннього «cluens» (той, що слухає) в сенсі людини, яка завжди готова діяти у напрямку реалізації інтересів свого патрона.

Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Здійснення захисту забезпечує гарантовані законом права, свободи та інтереси особи, яка вчинила кримінальне та/або аміністративне правопорушення, при здійсненні відповідного юрисдикційного (судового чи адміністративного) провадження.

Представництво як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, у процесі представництва як виду адвокатської діяльності переважно забезпечується реалізація прав та обов'язків клієнта як суб'єкта правомірних цивільних та інших галузевих правовідносин, а також реалізація прав та обов'язків клієнта як особи, що потерпіла внаслідок скоєння адміністративного чи кримінального правопорушення.

В якості інших видів правової допомоги можливо вказати:

- надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;

- правовий супровід діяльності клієнта;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Більш конкретно види адвокатської діяльності деталізуються у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокатська діяльність є оплатною. Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (термін походить від латинського слова «honorarium» - винагорода за послугу). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначається, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.