4.6. Саморегулівні організації оцінювачів

Саморегулівними організаціями оцінювачів, як зазначається у ст. 26 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», є всеукраїнські громадські організації, що об'єднують фізичних осіб, які визнані оцінювачами в порядку, встановленому цим Законом, отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону та здійснюють повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності.

Саморегулівні організації оцінювачів є юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку.

Всеукраїнські громадські організації фізичних осіб, які претендують на визнання їх статусу саморегулівної організації оцінювачів, повинні відповідати таким критеріям:

- кількісний склад повинен налічувати не менше 250 оцінювачів;

- 90 відсотків членів її загального кількісного складу повинні здійснювати оціночну діяльність у будь-якій формі, визначеній статтею 4 цього Закону, у складі суб'єктів оціночної діяльності;

- наявність встановленої процедури внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться ними.

Порядок визнання статусу саморегулівної організації оцінювачів ФДМ України встановлюється КМ України.

Саморегулівні організації оцінювачів здійснюють громадське регулювання оціночної діяльності, зокрема, контролюють виконання положень (національних стандартів) оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечують належну якість оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - її членами, здійснюють рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів, приймають участь у розробленні нормативно-правових актів з оцінки майна та у професійній підготовці оцінювачів тощо.

Також саморегулівні організації оцінювачів беруть участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

1 Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

2 ВВР України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

3 ВВР України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

4 ВВР України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

5 Однак режим незалежної професійної діяльності є більш вільним у порівнянні із правовим режимом підприємництва. Наприклад, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

6 Олександр Друшляк. Чи може бухгалтер бути само зайнятою особою? // Бухгалтерія. - № 29 (106). – 16 липня 2012. – С. 12-14.

7 Матеріал про істотні юридичні ознаки суб’єктів господарювання викладений у п. 1.4.1 § 1 теми 5.

8 Звертає на себе увагу те, що особи, які претендують на статус адвоката, проходять стажування після складання кваліфікаційного іспиту (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а претенденти на посаду нотаріуса – після проходження стажування (ч. 4 ст. 10 Закону України «Про нотаріат»). Другий підхід є більш обгрунтованиим.

9 У зв’язку із набуттям чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно до Указу Президента України від 31 жовтня 2012 р. № 620/2012 втратили чинність декілька указів Президента України, що регулювали діяльність адвокатури, включаючи Указ Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» від 30 вересня 1999 р. № 1240/99, який сприяв реалізації професійних прав адвокатів.

10Повноваження цих органів визначалися відповідними положеннями, що були затверджені Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93, однак останній був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президента України від 31 жовтня 2012 р. № 620/2012 у зв’язку із набуттям чинності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

11 Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

12 З 1 січня 2013 р. відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і обтяжень» нотаріуси наділені окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, що виникають у результаті вчинення нотаріальних дій. Також доцільно вказати, що існує законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», відповідно до якого нотаріуси набудуть права вчиняти не тільки нотаріальні дії, але й надавати послуги правового та інформаційно-технічного характеру.

13 ВВР України. – 1993. – № 13. – Ст. 113.

14 Тетяна Куреза. Зміст послуг, які можуть надавати аудитори й аудиторські фірми при здійсненні аудиторської діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 10. – С. 109 - 112.

15 ВВР України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

16 Крім цього, відповідно до положень ПК України аудитори із статусом фізичної особи – підприємця не мають можливості сплачувати єдиний податок при наданні аудиторських послуг (підпункт 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 ПК України).

17 Станом на початок 2012 р. з 1862 суб’єктів аудиторської діяльності 520 осіб діяли як фізичні особи – підприємці, а решта – як аудиторські фірми // «Аудит – задоволення дороге й відповідальне, тож не може коштувати дешево». Інтерв’ю заступника Аудиторської палати України Олексія Гачківського – Урядовий кур’єр. – 2012 - № 239 – С. 6.

18 Дохід Аудиторської палати України утворюється із внесків суб’єктів аудиторської діяльності за внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, оплати за контрольне тестування при щорічному обов’язковому підвищенні кваліфікації, оплати за тестування на право отримання сертифіката аудитора. Розмір платежів є однаковим для всіх суб’єктів аудиторської діяльності безвідносно до обсягів їх обороту, що не відповідає європейській практиці, де відрахування визначаються залежно від обігу таких суб’єктів (від 0.25% до 1%) .

19 Аудиторська палата України рішенням від 29 вересня 2011 р. № 239/8 виклала у новій редакції «Програму підготовки до складання кваліфікаційного іспиту на одержання сертифіката аудитора України».

20 ВВР України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

24