- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
3. Чергування голосних фонем
До найдавніших чергувань голосних належать:
чергування /о/, /е/ з /і/;
чергування /е/, /о/ після шиплячих та /й/;
чергування /и/ з /о/ та /е/ у сполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/ та /ре/, /ле/ (після сонантів);
чергування /о/, /е/ з нулем фонеми.
а) чергування /о/, /е/ з /і/:
Властиве лише українській мові. Найбільше поширене в корені (стіл - столи, осінь - восени). /о/, /е/ вживаються у відкритому складі та змінюються на /і/ у закритому. Виключеннями є такі випадки:
у звукосполученнях /оро/, /оло/, /ере/, /еле/: мороз, молот, берег, шелест;
у звукосполученнях /ор/, /ов/, /ер/ між приголосними в корені слова: морква, вовк, верхній;
у словах, при зміні яких /о/, /е/ випадають: ставок (ставка), день (дня);
у суфіксах –очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-: сонечко, гілочка, доленька, голубонька, Дорошенко, буйнесенько;
у наголошених частинах слова воз, вод, нос, роб, ход: медоносний, хлібороб, водовоз;
у префіксі -воз та суфіксі -тель: возвеличити, мислитель;
у ряді слів книжного походження і похідних від них: закон, народ, словник, прапор, вирок;
у словах іншомовного походження: чек, пілот та ін.
б) чергування /е/, /о/ після шиплячих та /й/;
Серед даних слів можна виділити три групи:
Слова, які вживаються лише з /е/ після шиплячих та /й/ у таких випадках:
перед наступним м’яким приголосним (честь, щеня, шеляг);
перед складом з голосними /і/, /е/ (щеміти, женіть, шестеро, очерет);
перед складом з голосним /и/, якому в російській мові відповідає /и/ (пшениця, женити, єдиний);
за традицією (черговий, кочерга, щезнути, чепурний).
Слова, які завжди вживаються з /о/ після шиплячих та /й/:
перед твердим приголосним (жовч, шовк);
перед складом з голосним /а/, /о/, /у/ (щока, чому, чого, його, йому, нічого, жолудь);
перед складом з /и/, якому в російській мові відповідає /ы/ (чотири).
Слова, у яких відбувається чергування /е/ з /о/ після шиплячих: шестеро - шостий, женити - жонатий, вечеря - звечора, пшениця - пшоно.
в) чергування /и/ з /о/ та /е/ у сполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/ та /ре/, /ле/ (після сонантів):
відбувається в таких словах: чорнобривий - (чорні) брови, дрижати - дрож, кривавий - кров, глитати - глотка, бриніти - бренькіт.
г) чергування /о/, /е/ з нулем фонеми:
відбувається в корені слів (сон - сну, день - дня), а також в іменникових суфіксах (вінок - вінка, хлопець - хлопця). Відбувається також у словах на зразок вогонь – вогню, сосна – сосон, сестра – сестер, пісня – пісень. Дане чергування є порівняно новим.
4. Чергування приголосних фонем
а) чергування /г/ - /ж/, /к/ - /ч/, /х/ - /ш/:
досить поширене в сучасній українській літературній мові. Відбувається в таких словах: книга - книжечка, друг - дружити, рік - річний, наука - учити, сухий - сушити, горох - горошина. Зміна задньоязикових /к/, /х/ і гортанного /г/ на /ж/, /ч/, /ш/ перед голосними переднього ряду відома в мовознавстві під назвою перше перехідне пом’якшення приголосних, або перша палаталізація (лат. palatum - піднебіння).
б) чергування /г/ - /з’/, /к/ - /ц’/, /х/ - /с’/:
відбувається в іменниках перед закінченням -і, причому в іменниках жіночого роду - в давальному і місцевому відмінках однини, в іменниках чоловічого та середнього роду - у місцевому відмінку однини. Приклади:
книга - у книзі, берег - на березі, рука - у руці, бік - на боці, око - в оці, стріха - у стрісі, вухо - у вусі. Зміна /г/ - /з’/, /к/ - /ц’/, /х/ - /с’/ відома в мовознавстві під назвою друге перехідне пом’якшення приголосних, або друга палаталізація. Поширюється і на слова іншомовного походження: універмаг - в універмазі, студентка - студентці, психіка - психіці.
в) зміни приголосних під впливом давньої суфіксальної /й/:
зміна свистячих /з/, /с/ перед /й/ на шиплячі: лазити - лажу, возити - вожу, писати - пишу, носити - ношу, ноша;
зміна проривних /д/, /т/ перед /й/ на шиплячі африкати /дж/, /ч/: бродити - броджу, ходити - ходжу, твердити - тверджу, платити - плачу, світити - свічу, свіча.
г) чергування однієї приголосної фонеми із звукосполученням з двох приголосних:
/б/ -/бл’/, /п/ - /пл’/, /м/ - /мл’/, /в/ - /вл’/, /ф/ - /фл’/ (вабити - ваблю, зробити - зроблять, купити - куплю, поновити - поновлю, осоромити -осоромлю, розграфити - розграфлю);
/б/ -/бй/, /п/ - /пй/, /м/ - /мй/, /в/ - /вй/, /ф/ - /фй/ (бити - б’ю, пити - п’ю, вити - в’ю, імені - ім’я, сімей - сім’я, верф - верф’ю, слива - слив’янка, голуб - голуб’ята, хлопець - хлоп’ята, дерево - дерев’яний, солома - солом’яний, риба - риб’ячий);
чергування 1 приголосної фонеми зі сполученням двох таких самих фонем (знання - знань, заняття - занять, обличчя - облич, знаряддя - знарядь; ніч - ніччю, піч - піччю, повідь - повіддю, мазь - маззю, подорож - подорожю, сіль - сіллю, тінь - тінню, вісь - віссю, постать - постаттю, міць - міццю, суміш - сумішшю).