
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
Модальні слова
1. Поняття про модальні слова
Модальними називається розряд слів, за допомогою яких той, хто говорить, оцінює своє висловлення або окремі частини його з точки зору відношення до об’єктивної дійсності. Наприклад: Всяк, певно, запам’ятав на все життя свій перший заробіток (Збанацький); Було мені тоді, мабуть, років із вісім (Васильченко). У першому реченні модальне слово певно виражає припущення, що висловлення мовця реальне. У другому реченні модальне слово мабуть виражає невпевненість мовця в реальності висловленого ним. У реченні З-під обніжка, певне, перелякавшись його голосу, зірвався нічний ширококрилий птах і полетів низько над землею, скорбно стогнучи (Скляренко) модальне слово певне виражає ставлення мовця не до всього висловлення, а лише до частини його (певне, перелякавшись його голосу).
Пор. з реченням Разом з першою зміною, а може, ще навіть раніше, до школи прийшли восьми- та семикласники (Збанацький), у якому модальне слово може відноситься до слів ще навіть раніше.
2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
Модальні слова співвідносні з різними частинами мови, а саме:
а) з іменниками: правда, факт, словом та ін.;
б) з прислівниками прикметникового походження: очевидно, безумовно, безперечно, дійсно, звичайно, ймовірно, певно, безспірно;
в) з безособово-предикативними словами (словами категорії стану): видно, чутно;
г) з різними дієслівними формами: здається, кажуть, може, знати, розуміється, може бути.
3. Розряди модальних слів за значенням
За своїм значенням модальні слова поділяються на дві групи:
а) модальні слова, що виражають модально-логічну оцінку висловлювання з погляду його реальності, ймовірності, прямого ствердження: безумовно, безперечно, дійсно, зрозуміло, звичайно, справді, правда, розуміється, факт та ін. Наприклад: Чехова я змалечку дуже любив. Та вибрала саме ці ролі, звичайно, не моя любов (Смолич);
б) модальні слова, що виражають значення можливості, впевненості, невпевненості, припущення, ймовірності, достовірності: можливо, видно, здається, ймовірно, може, мабуть, певно, напевно та інші. Наприклад: Кожний, видно, по-своєму розуміє, що таке щастя (Збанацький); Я, мабуть, слухав опівночі не раз пісні її дівочі (Нагнибіда).
4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
Модальні слова відрізняються від повнозначних, з якими вони пов’язані своїм походженням, тим, що не мають номінативної функції. Вони не є назвами предметів, ознак, дій, станів.
Модальні слова не мають граматичного зв’язку з іншими словами в реченні, не виступають у ролі членів речення і не пояснюють інших членів речення. Ізоляція модальних слів у реченні призводить до того, що вони перетворюються на незмінювані, морфологічно неподільні мовні одиниці.
Проте модальні слова виконують різні синтаксичні функції, а саме:
а) вживаються (переважно в діалогічній мові) в значенні слова-речення, наприклад:
– А ви знаєте, що таке справжні ласощі?
– Звичайно (Загребельний);
б) у ролі вставних слів, які підкреслюють модальність речення, до складу якого вони входять: Кузьма, мабуть, пішов сам, і Василькові залишилося тільки повернутися назад у полк (П.Панч);
в) надають відтінку модальності присудкові: В дорозі він, Пронька Сокіл, безумовно, буде дуже корисний Павликові (Донченко).
У багатьох випадках буває важко відмежувати модальні слова від прислівників і часток. До модальних слів не належать:
а) вставні слова, що виражають емоційне ставлення до фактів і явищ дійсності: на жаль, на щастя: На жаль, цей день такий уже видався: в ньому збилося подій на добрий місяць (Ю. Яновський);
б) слова і словосполучення, які вказують на послідовність викладу думок, їх зв’язок, слова і словосполучення із значенням обмеження, уточнення, пояснення: по-перше, по-друге, по-третє, крім того, зокрема, таким чином: Ось, нарешті, й зарості осоки, сіролисту, куги, що розрослася на мілині, під берегом (Копиленко);
в) слова, які виражають модальність лексично, але своєю синтаксичною функцією не відрізняються від тих частин мови, до яких вони належать: можна, повинен, потрібно, треба, необхідно: І ти пішов, чи мимоволі повинен був до виру йти (Грабовський).
У групу модальних слів входять лише ті слова, які в зв’язку з своєю новою функцією відмежувалися від інших співвідносних частин мови і перейшли в особливий клас слів.
У праці «Сучасна українська літературна мова. Морфологія» модальні слова розглядаються в розділі «Прислівник» (Див.: підрозділ «Модальні прислівники», с. 443—444).