
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
1. Поняття про частки як частину мови.
Частками називаються неповнозначні незмінні слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам смислових, емоційно-експресивних та модальних відтінків. Наприклад: Чи ми ще зійдемося знову? (Шевч.); Полетіла б я до тебе, та крилець не маю (Н. п.); Хай же вічно красується доблестю наша земля (Довж.). У першому реченні частка чи вжита для підсилення питання. Частка б у другому реченні надає дієслову полетіла значення умови. Модально-вольова частка хай у третьому реченні використовується для утворення описової форми наказового способу, виражаючи побажання.
Частки не мають самостійно виявленого лексичного значення і не виступають засобами вираження синтаксичних відношень. Вони, як і всі інші службові слова, членами речення не виступають. Основна функція часток — видозмінювати значення окремих повнозначних слів, словосполучень та речень.
За місцем у реченні частки поділяються на три групи:
а) препозитивні (стоять перед тим словом, до якого вони відносяться): давай, хай, нехай, ну, не, ні, що за;
б) постпозитивні (стоять після того слова, до якого вони відносяться): ж, же, то, но, бо;
в) частки, які можуть стояти в будь-якій позиції: хіба, тільки, уже, лише, ось.
Частки останньої групи можуть надавати відповідного відтінку різним словам в одному реченні, наприклад: Тільки дід Дмитро хоче сторожувати на току. Дід Дмитро хоче тільки сторожувати на току. Дід Дмитро хоче сторожувати тільки на току.
Функціональний статус часток (формотворчі, словотворчі, модальні).
За виконуваними функціями розрізняють такі різновиди часток: 1) формотворчі; 2) словотворчі; 3) модальні.
Формотворчі частки хай (нехай), би (б), бодай беруть участь у творенні аналітичних форм наказового, бажального і умовного способів дієслова, наприклад: Нехай би мені хтось добренький прислав книжки і рукописи (Леся Українка); І хай вам буде все до речі, Нехай вас сонце не пече, і дощ буйненький ваші плечі Не полива і не січе (М. Зеров).
Словотворчі частки: а) аби-, будь-, -небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно служать для творення займенників і прислівників: абихто, абиякий, будь-хто, дехто, казна-хто, хтозна-який, де-небудь, абикуди; б) –би (-б), -же (-ж) утворюють сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. в) не-, ні, за допомогою яких утворилися заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде, нескладно.
Модальні частки становлять найважливіший функціональний різновид службових слів аналізованого класу, їм властивий широкий діапазон значень, пов'язаних із вираженням суб'єктивного ставлення до повідомлюваного, емоційних оцінок, безпосередніх реакцій мовця, спричинюваних відповідними ситуативно-комунікативними умовами. У складі модальних виділяються частки з наступним значенням:
1. Власне модальні, що вносять у висловлювання сумнів, припущення або впевненість щодо можливості повідомлюваного: мов, мовляв, ледве чи, наче, мовби, навряд чи, ой, ба, наприклад: Галя мов не чула.., як стояла коло грубки, так і стояла (П. М.).
2.Стверджувальні, які підтверджують висловлену думку, підсилюють її правильність: так, еге ж, атож, аякже, авжеж, наприклад: Так що я мав казати?.. Еге, про дівчину (Коц.); — Так, можна й починати,—сказав Цигуля (Гол.); — Чому ти, Чіпко, не одружишся? — Хіба воно краще?—Авжеж, краще (П. М.);
3.Заперечні: не, ні, ані, наприклад: На весіллі хтось чарку розбив, — не журіться, це щастя віщує! (Л. У.); Ні, я хочу крізь сльози сміятись (Л. У.); Сіяло сонце; в небесах ані хмариночки (Шевч.); Не шукай ніколи середини, друзям вір, а ворога пали! (Павл.).
4.Питальні: хіба, чи, невже, що за, наприклад: Хіба можна другом буть тоді, коли кинеш подругу в біді? (Нех.); Чи то ти все отак сидиш у лісі? (Л. У.); Невже тобі неволя не обридла? (Л. У.).
5. Модально-вольові, або спонукальні, які виражають спонукання, наказ, бажання: хай, нехай, би (б), ну давай, годі, би (б) — відтінку бажаної дії, наприклад: Хай колосяться урожаї і живлять людство трудове, хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Р.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати (Л. Гл.); Веселі хати! В селі здалека палати— бодай ви терном поросли! (Шевч.); «— Ну да, я винна, що хтось мені написав!» — вигукнула Тоня ображено (Гонч.). і
6. Емоційно-експресивні, які виражають емоційне ставлення мовця до висловленої думки (найчастіше захоплення): як, що, за, наприклад: Що за золота у вас дитина (Тесл.); Явдоха в плач. Як! В неї одна дочка, та й та покинїї на старості літ!.. (Коц.).