3. Морфологічний склад прислівників

До складу прислівників входять корені іменникового, прикметникового, займенникового, числівникового та дієслівного походження, що забезпечує їм співвідносність з відповідними розрядами слів.

Прислівники, утворені від іменників, зберігають прозорість морфологічної будови, але кінцева морфема змінила своє попереднє значення  вона виступає суфіксом.

Творення прислівників від форми іменників буває прийменникове або безприйменникове. Прислівники творяться:

а) від форми родового відмінка однини з прийменниками-префіксами до-, з- (с-), за-, що-: довкола, додому, доволі, зверху; ззаду, спочатку; завтра, загодя, завчасу; зранку, щохвилини, щотижня: Кінець війні. Додому (Довж.);

б) від форми знахідного відмінка однини з прийменниками-префіксами в- (у-), за-, на-, з двома прийменниками: вперед, впоперек, усмак, вволю; заздалегідь, залюбки; навідріз, напам'ять, наперекір; навпростець, навхрест; Взад і вперед снуються чорні фігури (Коц.);

в) від форми орудного відмінка з прийменниками з-, під-: згодом, зрештою, підтюпцем;

г) від форми місцевого відмінка з прийменниками в-, на-, по- і від місцевого відмінка множини з двома прийменниками: вночі, вгорі, вкупі; надворі; повесні; навколішках, навшпиньках.

Багато прислівників утворилося від форм орудного відмінка іменників без прийменника: боком, галопом, дибом, мигцем, миттю.

Прислівники прикметникового походження

Найбільша група прислівників прикметникового походження утворилася на основі форм називного відмінка нечленних прикметників. Прислівниковий суфікс -о історично є флексією називного відмінка однини якісних прикметників середнього роду нечленної форми: весело, спокійно, гордо, мудро, ясно, розумно, розгонисто.

Рідше зустрічаються прислівники на -е, співвідносні з членними прикметниками середнього роду називного відмінка однини: байдуже, боляче, рішуче.

Багато прислівників твориться від сполучення прийменника з непрямими відмінками, зокрема:

а) від форм родового відмінка однини давніх нечленних прикметників з прийменниками: завидна, згорда, згарячу, стиха, замолоду, досита, допізна, зліва, наприклад: Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» (Л. У.);

б) від форм давального відмінка нечленних прикметників з прийменниками: помалу, потроху, потиху;

в) від форм знахідного відмінка: вправо, вліво; вручну, нашвидку;

г) від форм давального відмінка відносних прикметників на -ськ (ий), -цьк(ий) з прийменником по- та суфіксом -ому-; по-батьківському, по-парубоцькому, по-богатирському (паралельні форми з суфіксом -и: по-батьківськи, по-парубоцьки, по-богатирськи).

Прислівники числівникового походження

Прислівників, утворених від числівників, у сучасній українській мові небагато. Вони утворилися:

а) від збірних числівників у формі знахідного відмінка з прийменником у- (в-) або на-: удвоє, втроє, вчетверо..., удесятеро; надвоє, натроє;

б) від порядкових числівників у формі знахідного відмінка з прийменником у- (в-) або по-: вперше, вдруге, втретє..., увосьме, вдев'яте, вдесяте, по-перше, по-друге, по-третє..., по-дев'яте, по-десяте;

в) від кількісних числівників у формі місцевого відмінка і прийменника у- (в-): удвох, утрьох, учотирьох, уп'ятьох, ушістьох, усімох, увісьмох, удев'ятьох, удесятьох.

Прислівники двічі, тричі утворилися від кількісних числівників дві і три і суфікса -чі, прислівник заодно  від кількісного числівника одно і займенника за.

Прислівники займенникового походження

Прислівники, утворені від колиніх займенникових форм, сприймаються в сучасній українській мові як непохідні, первинні.

Відзайменникові прислівники виникли в результаті злиття давніх займенників къ, тъ, съ з різними суфіксами, з прийменниками або шляхом стягнення і скорочення самих займенникових форм: там, тут, так, коли, інколи, туди, куди, сюди, тоді, доки, звідки, доти, досі та ін. Від форми знахідного відмінка множини займенників на -о утворилися прислівники стільки, скільки.

Від давніх прислівників за допомогою часток, прийменників або через поєднання цих прислівників між собою виникли такі прислівники, як деколи, деінде, де-де, де-не-де, коли-не-коли, так-сяк, туди-сюди, абикуди, абиколи, абиде, нікуди, ніколи, ніде, десь, колись, кудись, якось, де-небудь, будь-де, відколи, відтак, повсюди, подекуди. Від сучасних займенникових форм у сполученні з прийменниками утворилися прислівники по-моєму, по-своєму, по-нашому, по-вашому, нащо, зовсім, внічию.

Прислівники дієслівного походження

Віддієслівних прислівників в українській мові мало. Вони утворилися різними способами:

а) від дієслівних основ (переважно префіксованих) за допомогою суфікса -ки: потайки, напомацки, навпомацки, навстоячки, навсидячки, навпочіпки, навприсідки, навприсядки, наприклад: Біля столу Максим хвацько вдарив навприсядки (Стельм.);

б) від префіксованих дієслівних основ без суфіксів: потай, навстроч, всупереч;

в) від дієслівних основ у сполученні з суфіксом –ма (-ома): лігма, сидьма, жартома, крадькома, ридма;

г) від колишніх нечленних активних дієприкметників теперішнього часу жіночого роду: сидячи одягався, стоячи спав, лежачи читав, нехотячи йшов;

д) від колишніх дієприкметників чоловічого  середнього роду: нехотя, перегодя, загодя.

Багато прислівників утворилося від сполучення самих прислівників з прийменниками та частками: набіло, наглухо, назавжди, забагато, замало, затихо, занадто, позавчора, відтепер, понині, анітрохи, аніяк, відтак, допоки та ін.

У результаті злиття компонентів прийменникових словосполучень в одну ціліснооформлену лексичну одиницю утворилися прислівники споконвіку, нашвидкуруч, втридорога, повсякчас та ін.

Складні прислівники можуть утворюватися повторенням цілого слова або його основи (далеко-далеко, мало-помалу, сухо-насухо, повік-віки); сполученням синонімічних або антонімічних слів (гидко-бридко, любо-дорого, тишком-нишком, часто-густо, більш-менш).

Лекція 23.

Тема: Службові частини мови. Прийменник. Сполучник.

Загальна характеристика прийменника як частини мови.

Класифікація прийменників за походженням (первинні, вторинні) та морфологічною будовою (прості, складні та складені).

Семантичні типи прийменників.

Поняття про сполучник як частину мови.

Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).

Синтаксичні функції сполучників.

Література:

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. -К.: Либідь, 1993.

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища шк., 1986.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. - К., 1997.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. - К.: Вища шк., 1994.

Сучасна українська літературна мова / За ред. О.Пономарева. - К., 1997.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. -К.: Літера, 2000.

Загальна характеристика прийменника як частини мови.

Прийменником називаєть­ся службова частина мови, яка слу­жить для вираження різних відно­шень іменників, субстантивованих прикметників, а також деяких числівників і займенників до інших слів (дієслів, прикметників, іменників).

Наприклад: Під кладкою скинулась риба, в лугах озвався деркач, у полях прогуркотіла підвода, і зовсім недалеко стрепенулася дівоча пісня (Стельм.); Молодший дужий був, широкоплечий, до штук вигадливий і гострий на язик (М. Р.).

Прийменники виражають синтаксичні зв'язки між пов­нозначними словами, вони не мають самостійної семантики, а тому членами речення не виступають. Це стосується і прийменників прислівникового та іменникового походжен­ня, які частково зберігають своє первісне лексичне значен­ня (назустріч, протягом, наприкінці, внаслідок).

Не маючи самостійної семантики, прийменники, проте, виражають різноманітні відношення відмінкових форм з дієсловами та іншими словами в реченні, а саме:

а) просторові відношення: По діброві вітер виє... Край дороги гне тополю До самого долу (Шевч.); Ідуть полки на захід (Сос.);

б) часові відношення: Тут вони товпляться з ранку до вечора (Ю. Ян.); ...Неблискуча намерзла колія за ніч наволохатилась помороззю, і її чітко прорізали сліди копаниць (Стельм.); Було п'ять хвилин після дев'ятої години (Смол.); Люди сиділи з напівзаплющеними очима, здригаючись в хвилини наростання баса (Збан.);

в) супровідні (комутативні) відношення: Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема Зерна неправди за собою (Т. Ш.);

г) зіставлення і порівняння: Це буде мій твір, може кращий за ті, які читали люди (Коц.); Кожна хвилина Вдавалася за цілі роки (Коц.);

д) причинові відношення: Від неприродних денних присмерків робилося моторошно всьому живому (Гонч.); Хитнулись од вибухів гори, з вершин познімались орли (Нагн.);

е) відношення мети: Ми жертвували своїм життям заради інших життів (Мушк.); Були ми дружбою міцною в бригади з'єднані для бою (Нагн.);

є) відношення наслідкові: Внаслідок обговорення справи в комісії виникло кілька конкретних пропозицій (Елл.);

ж) о б 'є к т н і відношення: Про мудрий голос Руставелі і про зазивний звук зурни, про виноград на сірій скелі, мов розпис давньої стіни, товариші мої писали (М. Р.).