2. Вид, час, стан дієприслівників

Значення категорії виду у дієприслівників співвідносне із значенням цієї категорії в особових формах дієслова. Дієприслівники доконаного виду утворюються від дієслів доконаного виду, а дієприслівники недоконаного виду  відповідно від дієслів недоконаного виду. Вид дієприслівників минулого часу визначається відповідною граматичною категорією співвідносного дієслова: нести  нісши (недоконаний вид), принести  принісши (доконаний вид), терпіти — терпівши (недоконаний вид), витерпіти  витерпівши (доконаний вид). Дієприслівники відрізняються від особових дієслів тим, що видове значення в них виражається не дієслівною основою, а власне дієприслівниковим афіксом: показником недоконаного виду виступає суфікс -чи (знаючи), а доконаного виду  суфікс -ши (-вши) (розбивши). Нечисленні форми дієприслівників недоконаного виду на -ши (-вши) типу нісши, писавши, пивши в літературній мові витісняються формами з -чи.

Категорія часу дієприслівників має інші значення, ніж в особових дієсловах. Дієприслівники виражають такі дії або стани, якими супроводжується виконання основних дій або станів, позначуваних дієслівними формами теперішнього, минулого або майбутнього часу. Дієприслівники теперішнього і минулого часу виражають часове значення не по відношенню до моменту мовлення. Вони приймають часове значення особової форми дієслова або інфінітива, з якими вони пов'язуються в реченні.

Типове значення дієприслівників теперішнього часу полягає у вираженні додаткової дії, що відбувається одночасно з основною. У таких випадках основна дія виражається дієсловом недоконаного виду. При поєднанні з дієсловом майбутнього часу доконаного виду дієприслівник теперішнього часу вказує на дію або стан з додатковим значенням постійного тривання, наприклад: Він любить рибу, звірину і птицю,  і, люблячи, без жалю підведе Свою холодну і тверду рушницю (М. Рильський). Якщо дієприслівники теперішнього часу відносяться до дієслів недоконаного виду, вони мають значення одночасності, тобто означають дію, яка відбувається одночасно з дією пояснюваного дієслова: Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі; Вже багрянилися осики, поволі міняючи свої зелені сукні на яскраве пурпурове вбрання (І. Ц.); Одна пісня лилася за другою, гучно розносячись по високій фабриці (І. Нечуй-Левицький). Дієприслівники теперішнього часу, які відносяться до дієслів доконаного виду, передають дію, тривалість якої більша від тривалості дії, вираженої дієсловами: Вона заплаче, ідучи у яр по воду до криниці, тихесенько (Шевч.); Ось дві машини доїхали до перехрестя і теж стишили хід, повертаючи в ліс (М. Стельмах).

Дієприслівники минулого часу, як правило, беруть участь у вираженні послідовності дій. Дієприслівники минулого часу доконаного виду, крім одночасності, виражають значення попередності (означають дію, яка випереджає основну, виражену дієсловом) або наступності (означають дію, яка відбувається після дії, вираженої дієсловом). Вони найчастіше позначають додаткові дії, які за часом свого перебігу передують основним: Помітивши, що Остап не рушиться з місця, вона вхопила його під руку і сливе поволокла за собою (М. Коцюбинський); Василина мовчала, спустивши очі на стіл (І. Нечуй-Левицький); Обійшовши півхати, він опинився в дворі (В. Малик).

Всі дієприслівники виражають значення активного стану. Вони не утворюються ні від дієслів пасивного стану, ні від пасивних дієприкметників.

Умови синтаксичного вживання дієприслівників у ролі обставин призводять до зневиразнення дієслівних рис, унаслідок чого відбувається перехід їх до лексико-граматичного класу прислівників. Адвербіалізації найбільшою мірою підлягають дієприслівники теперішнього часу. Основним показником адвербіалізованого дієприслівника є відсутність керованих ним залежних слів, наприклад: ...Він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи, і він не знав, що так умирають в легендах (Ю. Яновський); Раділи люди встаючи (Т. Шевченко).