1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників

У дієприслівнику суміщаються граматичні властивості дієслова і прислівника. Сам термін «дієприслівник» досить ясно вказує на лексико-граматичну особливість цієї категорії слів. Виходячи з того, що дієприслівник має категоріальне синтаксичне значення обставини, його кваліфікують як дієслівно-прислівникове утворення.

Дієприслівник, як і інші дієслівні форми, виражає процес, але виявляє його як ознаку іншого процесу, наприклад: Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко); Запрягши сонце до теліги, назустріч виїду весні (Б.-І. Антонич).

Як незмінювані слова, що виконують у реченні функцію обставин, дієприслівники зближуються з прислівниками. Наприклад, у реченні Вони йшли навпростець, не розбираючи дороги, навмання, наче наосліп (Коц.) дієприслівник не розбираючи разом із залежним словом дороги (дієприслівниковий зворот) виконує таку саму функцію, що й паралельно вжиті прислівники навпростець, навмання, наосліп, утворюючи з ними ряд однорідних обставин.

Проте значно тісніше дієприслівники об'єднуються з дієсловами  і в лексико-семантичному плані, і в галузі словотвору, і за багатьма істотними граматичними ознаками. Так, дієприслівники утворюються тільки від дієслівних основ і мають спільні з твірним дієсловом лексичні значення: співати  співаючи, ловити  ловлячи, знати  знаючи, глянути  глянувши і т. д.

Потрібно зауважити, що власне морфологічними ознаками дієприслівника є незмінність форми, а також наявність морфологічних категорій виду, часу і стану.

З дієслівних граматичних ознак дієприслівникам властиві категорії виду, часу, стану, перехідності / неперехідності, здатність керувати залежним словом. Наприклад: брати  беручи (недоконаний вид); взяти  взявши (доконаний вид); читати лекцію  читаючи лекцію (пряме керування, перехідне значення, активний стан). Деякі з дієслівних ознак у дієприслівнику виявляють себе своєрідно, зокрема видо-часові відношення, категорія стану.

Дієприслівники пояснюють дієслово-присудок, виступаючи у функції різних обставин: а) часу, б) причини, в) умови, г) мети, д) способу дії, е) допустовості. Наприклад: а) Хлопець, увійшовши, привітався; б) Захворівши, Маринка пропустила заняття; в) Не знаючи броду, не лізь у воду (Н. тв.); г) На другий день уранці Тимко клепав косу, збираючись на жнива (Г. Тютюнник); д) Швидко вийшов, зачинивши за собою двері;3 е) Вловивши в моїм запитанні іронію, він [Заболотний], однак і далі розмірковує тоном серйозним (Гонч.).

Синтаксичні функції дієприслівника не обмежуються вираженням обставин. Пояснюючи інші дієслова, дієприслівники часто виступають у ролі другорядного присудка, тобто позначають дію супровідну, додаткову до основної, вираженої особовою формою дієслова. Наприклад: Рибальські хлопчаки заволоділи водами лиману: купаючись при місяці, пустують, виграють, як молоді дельфіни (О. Гончар). Це речення можна перебудувати, замінивши дієприслівник особовими дієсловами-присудками: Рибальські хлопчаки заволоділи водами лиману: купаються при місяці, пустують, виграють, як молоді дельфіни. Речення, в якому дієприслівник виступає в ролі якоїсь конкретної обставини, подібним способом перебудувати не можна: Перше, що почув Рустем, прочитавши листа, був гнів (Коц.)  тут можлива заміна всього дієприслівникового звороту підрядним часу (коли прочитав листа).

Таким чином, дієприслівником називається невідмінювана дієслівна форма, яка означає додаткову дію, що супроводить іншу дію, або стан як ознаку іншої дії або стану, має морфологічні ознаки дієслова (категорії виду і часу) і, пояснюючи інші дієслівні форми, виступає в реченні в ролі обставини або другорядного присудка.