9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми

У творенні дієслівних форм беруть участь два різновиди основ  основа інфінітива і основа теперішнього часу.

Основа інфінітива визначається відокремленням суфікса -ти (-ть), наприклад: пис-а-ти, говор-и-ти, буд-ува-ти, терп-і-ти, в 'яз-ну-ти, ку-ва-ти, біг-ф-ти. У переважній більшості випадків основа інфінітива закінчується класифікаційним, або тематичним, суфіксом. У наведених дієсловах виділяються тематичні суфікси -а, -и, -ува, -і-, -ну-, -ва-, -0-. Крім того, існує невелика група атематичних (безсуфіксних) дієслів, до якої належать дати, їсти, вісти (розповісти, доповісти). Від основи інфінітива творяться такі дієслівні форми: минулий час (говорив, терпів, будував, в'язнув), умовний спосіб (говорив би, терпів би, будував би). Для визначення дієслівної основи може бути використана також і форма минулого часу: пис-а-в, грим-і-в, буд-ува-в, стук-ну-в тощо.

Основа теперішнього часу визначається відокремленням закінчення третьої особи множини: пиш-уть, володіj-уть, малюj-уть, ход-ять, крич-ать, нос-ять, пj-уть, бj-уть. У цьому разі слід зауважити, що форма третьої особи множини має лише два закінчення: -уть і -ать. Орфографічне вони передаються також як -ють і -ять, але в першому випадку звук [j] належить до основи (малюj-уть), а в другому  кінцевий приголосний основи м'який (сид'-ать, спл'-ать). Від основи теперішнього часу твориться ряд дієслівних форм, а саме: особові форми теперішнього часу (жив-у, жив-еш, жив-е, жив-емо, жив-ете, жив-уть), особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду (прожив-у, прожив-еш, прожив-е, прожив-емо, прожив-ете, прожив-уть), форми наказового способу (жив-и, жив-імо, жив-іть), дієприкметники теперішнього часу (працюючий, виконуючий, спалимий, невдержимий), дієприслівники теперішнього часу (живучи, ходячи, ведучи).

В окремих випадках помітні розходження у фонетичному оформленні кореневих морфем основи інфінітива і теперішнього часу, наприклад: вес-ти  вед-уть, бра-ти —бер-уть, жи-ти  жив-уть, почина-ти  почн-уть, їха-ти  їд-уть, і-ти  ід-уть.

Парадигматичні особливості дієслова, зокрема різновиди особових закінчень, визначаються співвідношенням між основами інфінітива і теперішнього часу, які взаємодіють за певними послідовно відтворюваними закономірностями. Ця взаємодія знаходить свій вияв у відповідностях між суфіксами основи інфінітива, з одного боку, і варіантами основи, властивими першій особі однини і третій особі множини,  з іншого.

Таким чином, основи інфінітива і теперішнього (майбутнього простого) часу здебільшого не збігаються, порівняйте, наприклад: пи-са(ти) і пиш(уть), носи(ти) і нос(ять), малюва(ти) і малюj(уть).

За співвідношенням основ інфінітива і теперішнього (майбутнього простого) часу всі дієслова поділяють на структурні класи, які виділяються за такими показниками:

Клас	Суфікси основи інфінітива	Суфікси основи теперішнього часу	Приклади		Дієвідміна
			інфінітив	теперішній час
І	-ува- (-юва-), -ва-	-уj-, -юj-	будувати, працювати, давати, купувати, танцювати	будуєш, працюєш, даєш, купують, танцюють	І
ІІ	-ва-	-ваj-	бувати	буваєш	І
ІІІ	-а- (-я-)	-аj- (-яj-)	пускати, рівняти, бажати	пускаєш, рівняєш, бажаєш	І
IV	-і-	-іj-	сивіти, біліти, чорніти	сивієш, білієш, чорнієш	І
V	-а- (-я-)	-0-	казати, сміятися, брати	кажеш, смієшся, береш	І
VI	-і-	-0-	ревіти, хотіти	ревеш, хочеш	І
VII	-ну, -ону-	-н-, -он-	крикнути, трусонути, гукнути	крикнеш, трусонеш, гукнеш	І
VIII	-0-	-0-	нести, пливти, вести, мести	несеш, пливеш, ведеш, метеш	І
IX	-0-	-j-	рити, крити, вити, бити, пити	риєш, криєш, виєш, б’єш, п’єш	І
X	-и- (-і-)	-0-	водити, поїти	водиш, поїш	ІІ
XI	-а-	-0-	кричати, мовчати	кричиш, мовчиш	ІІ
XII	-і-	-0-	горіти, летіти	гориш, летиш	ІІ
XIII	-0-	-0-	бігти	біжиш	ІІ

Класи дієслів неоднакові щодо кількості охоплюваних ними лексичних одиниць, тобто розрізняються з погляду продуктивності. Ступінь продуктивності дієслівного класу може коливатися від такої кількості лексичних одиниць, яка практично не підлягає вимірам, до компактних, репрезентованих кількома основами груп. Так, велика, практично необмежена кількість дієслів входить до І класу, якому властивий суфікс основи інфінітива -ува-, тоді як дієслова II класу (основа інфінітива з суфіксом -ва-) (бувати, дівати, позивати, тривати, співчувати, стрівати, уболівати) утворюють кількісно обмежену, непродуктивну групу лексичних одиниць. До продуктивних належать III (основа інфінітива з суфіксом -а-) і X (основа інфінітива з суфіксом -и-) класи. Значною продуктивністю характеризується VII клас, показником якого виступає інфінітивний суфікс -ну- зі значенням моментальної, однократної дії. В окрему підгрупу в межах VII класу виділяються кількісно обмежені дієслова на зразок бліднути, блякнути, квітнути, плинути, горнути, грузнути, тягнути, тиснути. Обмежена кількість дієслів об'єднується у VIII, IX і XI класах. XII клас дієслівних основ охоплює близько 200 лексичних одиниць, але не належить до продуктивних. До XIII класу входить тільки дієслово бігти.

За суфіксами основ дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу дієвідміну складають І-IХ класи дієслів, а другу  X  XII класи.

Структурні класи дієслів характеризуються неоднаковим ступенем продуктивності. Одні з них охоплюють велику кількість дієслів і поповнюються новими словами і в наш час (І, III, IV, V, X класи); інші  являють собою замкнені, семантичне обмежені ряди слів (II, IV, VIII, XІ класи) або представлені одним дієсловом (XIIІ клас).

У межах структурних класів дієслів діють певні закономірності морфонологічних чергувань і наголошення тієї чи іншої морфеми. Так, наприклад, у частині дієслів V класу відбуваються морфонологічні зміни в корені: з'являється вставний звук [е] (брати — беру, прати — перу); звук [г] переходить у [ж] (гнати — жену), а [с]  у [ш] (слати  шлю); у дієслові їхати в основі теперішнього часу замість [х] з'являється звук [д] (їду, їдеш, їдемо).

Морфонологічні зміни спостерігаються у VIII структурному класі: 1) у дієсловах дути, жати (тиснути), йняти (і всіх похідних від нього) при творенні форм теперішнього часу та наказового способу кореневий голосний зникає, з'являється кореневий звук [м]: дму, дмеш, дми; жму, жмеш, жми; прийму, приймай; 2) у дієсловах жати (зжинати серпом),м'яти, почати при творенні форм теперішнього (майбутнього простого) часу і наказового способу голосний кореня зникає, а на його місці з'являється кореневий приголосний [н]: жну, жнеш, жни; мну, мнеш, мни; почну, почнеш, почни; 3) у дієсловах бити, пити, лити, вити у формах теперішнього часу перед суфіксом -j- голосний [и] випадає: б'ю [бjу], п'ю [пjу], ллю [л':у], в'ю [вjу].

Тема: ДІЄПРИКМЕТНИК ЯК ФОРМА ДІЄСЛОВА

План

1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника.

2. Форми дієприкметників.

3. Творення дієприкметників.

4. Безособові дієслівні форми на -но, -то.

Література

1. Виноградов В.В. Русский язык.  С. 272.

2. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.  К., 1988.  С. 180.

3. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис / О.Т. Волох, М.Т. Чемерисов, Є.І. Чернов.  2-ге вид., перероб. І доп.  К.: Вища шк. Головне вид-во, 1989.  334 с.

4. Гнатюк Г.М. Дієприкметник в сучасній українській літературній мові.  К., 1982.  С. 33-37.

5. Кучеренко І.К. Граматична характеристика дієприкметника і його місце в системі частин мови // Мовознавство.  1967.  № 4.  С. 12-20.

6. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П. Грищенка.  3-тє вид., допов.  К.: Вища шк., 2002.  439 с.

7. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови.  С. 318.