2. Категорія виду, способи дієслівної дії

Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова, яка ґрунтується на протиставленні двох значень: 1) повністю реалізованої, результативної, завершеної, обмеженої граничним виявом цілісної процесуальної ознаки; 2) нповністю реалізованої, нерезультативної, незавершеної, не обмеженої граничним виявом, нецілісної процесуальної ознаки. Дієслова, які означають завершену дію й відповідають на питання що зробити?, називаються дієсловами доконаного виду (дати, зробити, написати, збудувати, просидіти, назбирати). Дієслова, що позначають незавершену дію і відповідають на питання що робити?, називаються дієсловами недоконаного виду (давати, робити, писати, будувати, збирати) Таким чином, аналізована морфологічна категорія реалізується у двох часткових категоріях доконаного і недоконаного виду, які відповідно до властивих їм категоріальних значень процесуальних ознак перебувають у корелятивно-опозиційному зв'язку і утворюють дієслівну видову пару.

Видова опозиція (або видова кореляція) ґрунтується, як і будь-яке інше протиставлення між мовними одиницями (пор., наприклад, протиставлення твердих  м'яких, дзвінких  глухих фонем), на наявності або відсутності якої-небудь однієї ознаки, У даному випадку йдеться про семантичну ознаку повної, цілісної  неповної, нецілісної реалізації процесуальної ознаки, типовими виявами якої бувають різноманітні дії і стани. Маркованим членом видової опозиції, тобто таким, що має позитивну ознаку, виступає доконаний вид, Специфічне значення дієслів доконаного виду (наприклад, переписати) розглядається як таке, що має індивідуальне лексичне значення дієслова недоконаного виду (наприклад, переписувати) плюс граматичне значення доконаного виду. (Исаченко А.В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении с словацким.  С. 130-131.)

У зв'язку з категорією виду, поза якою не залишається жодна дієслівна форма, зокрема дієвідмінювана, принципово важливе значення має з'ясування таких питань; 1) чи будь-які спільнокореневі дієслова, що розрізняються за ознакою доконаного  недоконаного виду, утворюють видову пару (наприклад, робити  зробити, робити  доробити, писати  написати, писати  дописати, шпетити  захищати, зберегти  зберігати тощо); 2) чи є членами видової дієслівної пари граматичні форми одного дієслова чи самостійні дієслова; 3) чи всі дієслова об'єднуються у видові пари, тобто протиставляються за ознакою доконаний  недоконаний вид.

Здатність утворювати видові пари властива тільки граничним, або лімітативним (від лат. limitare  обмежувати), дієсловам. До цієї семантичної групи належать дієслова, що позначають: 1) завершені, граничні процеси (пор. дієслова доконаного виду: зробити, написати, збудувати/побудувати); 2) спрямовані на досягнення завершеності, межі відповідного процесу (пор. дієслова недоконаного виду: робити, писати, будувати). Від неграничних дієслів, семантичну основу яких становить відсутність у процесуальній ознаці орієнтації на досягнення межі реалізації, результативного завершення, видові пари не утворюються (наприклад: стояти, сидіти, мати, існувати, хворіти, тремтіти, боятися, нервувати, животіти, бідувати тощо).

У складі видової пари об'єднуються дієслова, що відрізняються одне від одного тільки видовим значенням, тобто вказівкою на граничність  неграничність позначуваного ними процесу, наприклад: писати  написати (диктант), розв’язати  розв'язувати (задачу), будувати  збудувати (будинок), обговорити  обговорювати (план роботи), в'янути  зів'янути (від сонця), спуститися  спускатися (з гори). Лексичне значення таких дієслів не повинне змінюватись. Не утворюють видових пар спільнокореневі дієслова, які, крім граматичного значення виду, розрізняються своїми словотвірними, а отже, і лексичними значеннями. Так, префіксальні дієслова доконаного виду дописати, переписати, підписати, записати не утворюють видових пар з дієсловом писати, тому що кожне з них виступає як лексична одиниця з модифікованим, відмінним від мотивуючої основи значенням. Водночас дієслова входять до видових пар на підставі спільності лексичних значень, наприклад: дописати  дописувати, переписати  переписувати, підписати  підписувати, записати  записувати.

Існують різні погляди на лексико-граматичну природу дієслів, що належать до видової пари. Окремі дослідники слов'янських мов, для яких категорія виду є визначальною типологічною ознакою, схильні вважати, що у видових парах протиставляються різні дієслова з властивим їм складом парадигматичних форм. Згідно з таким розумінням сутності видової пари на перший план висувається відношення словотвірної мотивації між відповідними дієсловами, яке фактично заперечує статус членів видових пар як форм дієслова. Однак більшість граматистів вважають, що пари дієслів, між якими не існує ніяких інших значеннєвих відмінностей, крім власне видових, є формами одного й того самого слова, отже, належать до однієї дієслівної парадигми. В основі такого трактування членів корелятивної видової пари лежить насамперед семантичний критерій, згідно з яким члени дієслівної видової пари не розрізняються з номінативного погляду: вони називають одну й ту саму дію як результативну, завершену або ж як нерезультативну, незавершену, наприклад: Пташки щебетливі одлетіли у вирій (П. Мирний)  Журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко); Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив (П. Мирний)  В нас уже кілька комісій, котрі впорядковують термінологію всякого роду, витворюють і ухвалюють ті чи інші неологізми (В. Самійленко).

Склад дієслівної лексики української мови неоднорідний щодо реалізації категорії виду. Крім парновидових дієслів, що утворюють корелятивні форми доконаного  недоконаного виду, існують також: 1) двовидові дієслова; 2) непарновидові дієслова, тобто такі, що мають значення тільки доконаного або тільки недоконаного виду.

1. Двовидові дієслова мають значення як доконаного, так і недоконаного виду. Вони характеризуються відсутністю морфологічного вираження відповідної граматичної категорії. До них належить незначна кількість дієслів українського походження (розслідувати, мовити, веліти) і досить численна група дієслів іншомовного походження, наприклад: абсорбувати, абстрагувати, авансувати, автоматизувати, адресувати, акредитувати, амністувати, ампутувати, анексувати, атакувати, атестувати, інформувати, телеграфувати, стабілізувати, експропріювати тощо. Наведені дієслова мають значення як доконаного, так і недоконаного виду. Видові значення таких дієслів ідентифікуються у відповідних контекстах.

2. Непарновидові дієслова виступають тільки у формі доконаного виду. Як правило, це префіксальні дієслова на зразок заморгати, заблискати, затремтіти, покивати, поковзати, попрацювати, побідкатися, пропрацювати, протремтіти, просумніватися, відблискатися, відшуміти, відхвилюватися, попочитати, попотремтіти, попобідкатися, попосидіти, попожити, повибілювати, повиходити, повиносити, подоливати, порозливати, порозбігатися тощо. У складі дієслів зі значенням тільки доконаного виду виділяється група префіксально-постфіксальних похідних, представлених лексемами на зразок розбуятися, розговоритися, розкричатися, роздаруватися, розобіцятися, розпрацюватися, надуматися, намислитися, находитися, навозитися, наговоритися, наспіватися, наїстися, напитися, наслухатися тощо.

Тільки у формі недоконаного виду функціонують дієслова зі значенням негативного ставлення до об'єкта (гидувати, гордувати, грéбувати), різноспрямованого руху, переміщення (водити, бродити, ходити, літати, їздити), фізичного стану (морозити, лихоманити, трусити, трясти), мовлення (бесідувати, говорити, гомоніти, базікати, теревенити), підпорядкування об'єкта (командувати, диригувати, верховодити, управляти, завідувати, керувати), трудової діяльності (учителювати, кухарювати, мірошникувати, слюсарювати), залежності від об'єкта (акомпанувати, аплодувати, вторити).

Не мають парадигматичних відповідників доконаного виду дієслова з префіксом по-, об'єднані спільним значенням повторюваної неінтенсивної дії, наприклад: подумувати, покрикувати, пописувати, почитувати, пострілювати, поблискувати.

До важливих джерел формування підкласу непарновидових дієслів належить багатозначність дієслівних лексем. У багатьох випадках спостерігається протиставлення парновидових і непарно-видових лексико-семантичних варіантів дієслів. Це явище можна проілюструвати на прикладі парновидових і непарновидових дієслів зі значенням: 1) «набувати певного кольору»  «виділятися певним кольором» (багряніти, біліти, блакитніти, жовтіти, золотіти, синіти, сивіти), наприклад: ...його добрі карі очі раптом стали сивіти (В. Симоненко); Я бачив: за три дні у тата посивіла геть голова (В. Симоненко)  За озером, де починався степ, сивіла ковила на обрії (О. Ільченко); 2) «набувати певної форми чи рельєфної характеристики»  «виділятися певною формою чи рельєфною характеристикою» (гостріти, горбатіти, горбитися, кругліти, морщитися, щетинитися), наприклад: Старий дедалі все старів, горбатів (П. Мирний); Згорбатів у труді, посивів у скорботі... (Л. Костенко)  Під скатертиною в голові столу горбатіла хлібина та сіль у дерев'яній сільничці (В. Дрозд); 3) «набувати певної просторової характеристики»  «виділятися певною просторовою характеристикою» (глибиніти, даленіти, самотіти, порожніти), наприклад: Двір помалу спустів (М. Коцюбинський); Як він спустів, садок, де як колись Наваживсь вперше вимовити  Люба! (Є. Плужник)  Не всі зберемося разом. Могутні, дужі й дуже прості  Місця пустіють за столом: Не всі з шляхів приходять гості (М. Стельмах).

Творення видових пар дієслів

Використовуються два продуктивні способи творення видових пар дієслів  суфіксальний і префіксальний.

Суфіксальним способом від дієслів доконаного виду утворюються форми недоконаного виду. Такий процес називається імперфективацією (від лат. imperfectivus  незакінчений, недоконаний). Прийоми імперфективації становлять основну сферу власне граматичного видоутворення, тому що між вихідною і похідною видовими формами існує повна лексико-семантична єдність. Форми недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів: 1) -ува-(-юва-), -овува- (повторити  повторювати, розв'язати  розв'язувати, скоротити  скорочувати), суфікс -овува- використовується як засіб творення форми недоконаного виду від окремих двовидових дієслів на -ува-, наприклад: дезорганізувати  дезорганізовувати, ізолювати  ізольовувати, конфіскувати  конфісковувати, мобілізувати  мобілізовувати, організувати  організовувати; 2) -ва- (дати давати, стати  ставати, умити  умивати)', 3) -а- (лишити  лишати, лягти  лягати, сісти  сідати, зберегти  зберігати, замести  замітати, витерти  витирати, вибрати  вибирати). У науковій літературі висловлюється твердження, що власне суфіксальний спосіб творення форм недоконаного виду можливий лише тоді, коли показниками виступають морфеми -ува-(-юва-), -ва-. В інших же випадках відбувається чергування тематичних показників інфінітивних основ, а саме: -и-/-а- (кінчити  кінчати, скочити  скакати); -о-/-а- (витерти  витирати). Творення форми недоконаного виду супроводжується також такими морфонологічними явищами, як чергування приголосних (повторити  повторювати, скоротити  скорочувати, народити  народжувати, запросити  запрошувати, заялозити  заяложувати, вимостити  вимощувати, прославити  прославляти) і голосних (вибрати  вибирати, витерти  витирати, стерти  стирати, розтяти  розтинати, почати  починати, замести  замітати, зберегти  зберігати, витекти  витікати, загребти  загрібати, випекти  випікати, застерегти  застерігати).

Префіксальним способом від дієслів недоконаного виду утворюються форми доконаного виду. Відповідний процес називається перфективацією (від лат. perfectus  завершений). У переважній більшості випадків префіксальні дієслова, утворені від безпрефіксальних основ,  це слова з новими лексичними значеннями, які, отже, перебувають поза сферою творення видових пар. Тільки невелика частина префіксів, зокрема в-, з- (с-), за-, на-, по-, при-, про- не вносить до семантики похідних лексем додаткових відтінків, унаслідок чого формуються видові пари на зразок: білити  побілити, біліти  побіліти, в'язнути  зав'язнути, в'янути  зів'янути, ненавидіти  зненавидіти, жаліти  пожаліти, молити  вмолити, програмувати  запрограмувати, писати  написати, ректи проректи, ревнувати  приревнувати тощо. Характерною особливістю подібних дієслів доконаного виду є те, що вони не мають префіксальних відповідників недоконаного виду.

У сфері перфективації використовується також творення форм доконаного виду за допомогою суфікса -ну- (-ону-), наприклад: надихати  надихнути, присягати  присягнути, впливати  вплинути. Цей же суфікс виконує і власне семантичну функцію, утворюючи похідні дієслова зі значенням однократної, раптової дії, наприклад: стукати  стукнути, трусити  труснути (трусонути). Додатковий значеннєвий відтінок цих та подібних до них дієслів фактично виводить їх за межі корелятивного видового співвідношення з мотивуючими основами.

До непродуктивних способів творення видових дієслів належать: 1) зміна наголосу (склúкати  скликάти, розкúдати  розкидάти, винόсити  вúносити, розрізάти  розрίзати, викликάти  вúкликати, покúнути  покидάти); 2) використання суплетивних основ (брати  взяти, говорити  сказати, ловити  піймати). Взаємодія формотворення і словотворення має своїм безпосереднім результатом так звані видові ланцюжки дієслів, у складі яких поєднуються слова, з яких кожне наступне відрізняється видом від попереднього, наприклад: мести (недок. вид)  замести (док. вид)  замітати (недок. вид)  позамітати (док. вид).