
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні, вони поділяються на групи. За співвідношенням з іншими частинами мови розрізняють іменникові (узагальнено-предметні), прикметникові (узагальнено-якісні), числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-адвербіальні) займенники. Два останні традиційно розглядають як відповідні значеннєві розряди у складі числівника і прислівника.
Займенники, співвідносні з назвами предметів (іменникові) |
Займенники, співвідносні з назвами ознак (прикметникові) |
Займенники, співвідносні з назвами кількості (числівникові) |
Я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-хто, казна-що, ніхто, ніщо. |
Мій, твій, свій, наш , ваш, їхній, той, цей, такий, весь, кожний, сам, самий, інший, який, чий, якийсь, чийсь, абиякий, абичий, деякий, дечий, який-небудь, будь-який, будь-чий, казна-який, казна-чий, ніякий, нічий. |
Скільки, стільки, котрий, котрийсь, котрий-небудь, нікотрий. |
1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
Виражають узагальнену вказівку на особу або предмет і характеризуються незалежними граматичними категоріями. Цей розряд об'єднує кількісно обмежену групу слів, заміщувально-вказівна функція яких орієнтована на вираження предметності в морфологічних категоріях числа (я – ми, ти – ви) і роду (він, вона, воно). Остання функція виражається непослідовно. Загальна категорія предметності іменникових займенників виявляється в поділі відповідних слів на дві підгрупи залежно від значення персональності (власне особові займенники я, ти, ми, ви, він (в особовому значенні), займенник хто і утворені від нього похідні) і значення власне предметності (займенник він у предметному значенні, займенник що і утворені від нього похідні).
За значенням іменникові займенники поділяються на особові (я, ти, ми, ви, він (вона, воно, вони), зворотний (себé), питально-відносні (хто, що), неозначені (хто-небудь, хтось, будь-хто, казна-хто, абихто, дехто, що-небудь, щось, будь-що, казна-що, абищо, дещо, що-будь), заперечні (ніхто, ніщо). Подібно до іменників вони мають самостійні відмінкові форми й засоби синтаксичного зв’язку з іншими словами, виконують у реченні функції підмета або додатка.
Іменникові займенники, крім він (вона, воно), не мають граматичної категорії роду. Вибір родової форми прикметника, дієприкметника, дієслівної форми минулого часу і умовного способу у відповідних синтаксичних контекстах мотивується статтю особи, на яку вказує займенник (Ти здібний учень; Ти змогла б виконати це завдання самостійно). Синтаксичне вираження категорії роду властиве також питально-відносним займенникам хто, що і похідним від них неозначеним і заперечним займенникам. Займенник хто функціонує як іменник чоловічого роду (Хто прийшов останній? Хто з дівчат вийшов з класу?), займенник що – як іменник середнього роду (Що з ним трапилось? Що там лежало на столі?). Морфологічна категорія роду властива займенникові він (вона, воно). Вона виражається за допомогою нульової флексії (чоловічий рід) і флексій -а, -о (відповідно жіночий і середній рід). Вживання родових форм зумовлюється двома чинниками: 1) статтю особи, на яку вказує займенник; 2) родом іменника, замість якого вживається займенник.
Займенники я і ти значення граматичного роду формально не виражають. Особові займенники я – ми, ти – ви протиставляються як форми однини і множини, але категорія числа в них не має словозмінного статусу подібно до іменників. У числовій парадигмі поєднуються два ряди форм різних слів з властивою їм специфічною семантикою, а саме: 1) форма першої особи множини ми не позначає звичайної сукупності мовців (я – ми, як, наприклад, стіл – столи), а вказує на множину різних осіб, до складу якої входить і мовець (я) (я і ще одна особа; ми вдвох; я і ще кілька осіб; ми всі разом); 2) форма другої особи множини ви вказує на певну множину осіб, до яких звертається мовець (ти і ще одна особа; ви удвох; ти і ще кілька осіб). Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальнено-особового значення, наприклад: Тільки-тільки що літо настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (П.Мирний).
Займенникові він (вона, воно) властива категорія числа, за допомогою якої протиставляються значення одиничності / неодиничності осіб або предметів (вони), що є предметом повідомлення в комунікативній ситуації.
Зворотний займенник себé, а також питально-відносні і заперечні займенники не мають морфологічних категорій роду і числа.
Категорія відмінка властива всім іменниковим займенникам. Відповідні ряди словоформ, синтаксичне функціонування яких має іменникову природу, об'єднуються в парадигми з властивими їм відмінковими значеннями.