3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови

За значенням і граматичними ознаками займенникові слова неоднотипні, вони поділяються на групи. За співвідношенням з іншими частинами мови розрізняють іменникові (узагальнено-предметні), прикметникові (узагальнено-якісні), числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-адвербіальні) займенники. Два останні традиційно розглядають як відповідні значеннєві розряди у складі числівника і прислівника.

Займенники, співвідносні з назвами предметів (іменникові)	Займенники, співвідносні з назвами ознак (прикметникові)	Займенники, співвідносні з назвами кількості (числівникові)
Я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-хто, казна-що, ніхто, ніщо.	Мій, твій, свій, наш , ваш, їхній, той, цей, такий, весь, кожний, сам, самий, інший, який, чий, якийсь, чийсь, абиякий, абичий, деякий, дечий, який-небудь, будь-який, будь-чий, казна-який, казна-чий, ніякий, нічий.	Скільки, стільки, котрий, котрийсь, котрий-небудь, нікотрий.

1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники

Виражають узагальнену вказівку на особу або предмет і характеризуються незалежними граматичними категоріями. Цей розряд об'єднує кількісно обмежену групу слів, заміщувально-вказівна функція яких орієнтована на вираження предметності в морфологічних категоріях числа (я – ми, ти – ви) і роду (він, вона, воно). Остання функція виражається непослідовно. Загальна категорія предметності іменникових займенників виявляється в поділі відповідних слів на дві підгрупи залежно від значення персональності (власне особові займенники я, ти, ми, ви, він (в особовому значенні), займенник хто і утворені від нього похідні) і значення власне предметності (займенник він у предметному значенні, займенник що і утворені від нього похідні).

За значенням іменникові займенники поділяються на особові (я, ти, ми, ви, він (вона, воно, вони), зворотний (себé), питально-відносні (хто, що), неозначені (хто-небудь, хтось, будь-хто, казна-хто, абихто, дехто, що-небудь, щось, будь-що, казна-що, абищо, дещо, що-будь), заперечні (ніхто, ніщо). Подібно до іменників вони мають самостійні відмінкові форми й засоби синтаксичного зв’язку з іншими словами, виконують у реченні функції підмета або додатка.

Іменникові займенники, крім він (вона, воно), не мають граматичної категорії роду. Вибір родової форми прикметника, дієприкметника, дієслівної форми минулого часу і умовного способу у відповідних синтаксичних контекстах мотивується статтю особи, на яку вказує займенник (Ти здібний учень; Ти змогла б виконати це завдання самостійно). Синтаксичне вираження категорії роду властиве також питально-відносним займенникам хто, що і похідним від них неозначеним і заперечним займенникам. Займенник хто функціонує як іменник чоловічого роду (Хто прийшов останній? Хто з дівчат вийшов з класу?), займенник що – як іменник середнього роду (Що з ним трапилось? Що там лежало на столі?). Морфологічна категорія роду властива займенникові він (вона, воно). Вона виражається за допомогою нульової флексії (чоловічий рід) і флексій -а, -о (відповідно жіночий і середній рід). Вживання родових форм зумовлюється двома чинниками: 1) статтю особи, на яку вказує займенник; 2) родом іменника, замість якого вживається займенник.

Займенники я і ти значення граматичного роду формально не виражають. Особові займенники я – ми, ти – ви протиставляються як форми однини і множини, але категорія числа в них не має словозмінного статусу подібно до іменників. У числовій парадигмі поєднуються два ряди форм різних слів з властивою їм специфічною семантикою, а саме: 1) форма першої особи множини ми не позначає звичайної сукупності мовців (я – ми, як, наприклад, стіл – столи), а вказує на множину різних осіб, до складу якої входить і мовець (я) (я і ще одна особа; ми вдвох; я і ще кілька осіб; ми всі разом); 2) форма другої особи множини ви вказує на певну множину осіб, до яких звертається мовець (ти і ще одна особа; ви удвох; ти і ще кілька осіб). Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальнено-особового значення, наприклад: Тільки-тільки що літо настало, не те пекуче, душне, що всього тебе потом обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (П.Мирний).

Займенникові він (вона, воно) властива категорія числа, за допомогою якої протиставляються значення одиничності / неодиничності осіб або предметів (вони), що є предметом повідомлення в комунікативній ситуації.

Зворотний займенник себé, а також питально-відносні і заперечні займенники не мають морфологічних категорій роду і числа.

Категорія відмінка властива всім іменниковим займенникам. Відповідні ряди словоформ, синтаксичне функціонування яких має іменникову природу, об'єднуються в парадигми з властивими їм відмінковими значеннями.