3. Структурні розряди числівників.

За будовою розрізняють три розряди числівників: прості, складні і складені.

Прості числівники об'єднують у своєму складі непохідні (первинні) й похідні слова з однією основою (коренем), а саме:

1) назви чисел першого десятка (один  десять);

2) назви чисел другого десятка (одинадцять  дев'ятнадцять) (хоча М.Я. Плющ відносить їх до складних);

3) три назви десятків (двадцять, тридцять, сорок);

4) числівники сто, мільйогн, тисяча, мільярд, більйон, трильйон, нуль;

5) збірні числівники обоє, двоє  десятеро та похідні від них двійко, трійко тощо;

6) неозначено-кількісні числівники, крім кількадесят, кількадесятеро;

7) дробові числівники півтора, півтори. Компоненти -надцять і -дцять, що входять до складу назв другого десятка, десятків (двадцять, тридцять) і неозначено-кількісних числівників (кільканадцять, стонадцять) набули структурно-функціонального значення суфіксальних морфем унаслідок фонетичних і морфемних перетворень у складних числівниках.

8) порядкові числівники, похідні від простих кількісних (перший  десятий).

Суфікс -(на)дцять сформувався на ґрунті відповідних форм числівника десять, що первісно виступав як окрема основа з прийменником на або без нього у структурі назв другого десятка і десятків (двадцять, тридцять).

Складні числівники мають похідну основу. Розряд складних числівників становлять:

1) назви десятків у межах п'ятдесят  дев'яносто;

2) назви сотень (двісті  дев'ятсот);

3) дробовий числівник півтораста;

4) неозначено-кількісні числівники кількадесят, кількадесятеро, кількасот, стонадцять;

4) збірні числівники одидва, обидві;

5) порядкові числівники, похідні від складних кількісних (п’ятдесятий, шестисотий).

У складних числівниках другу основу становлять числівники десять і сто у відповідних формах.

Складені числівники  це аналітичні найменування, утворені з кількох простих і складних числівників: двадцять шість, триста сімдесят чотири, дві тисячі п'ятсот сорок три, мільйон триста вісімдесят сім тисяч сто дев'яносто шість. До складених належать також дробові числівники: три четвертих, сім цілих одна десята, десять цілих двадцять чотири сотих.

4. Сполучуваність числівників з іменниками.

Власне кількісні числівники виражають категорію істот/неістот: пов’язуючись з іменниками чоловічого роду, назвами істот, у знахідному відмінку мають форму, спільну з родовим відмінком (бачив одногό тигра, двох слонів, трьох зебр, чотирьох ведмедів, але п’ятьох слонів і п’ять слонів, одинадцятьох ведмедів і одинадцять ведмедів).

За відсутності категорії числа, крім специфічного вияву її в один, у функціонуванні числівників виявляються відповідні зако­номірності сполучуваності їх з формами числа іменників, а саме:

• числівник один (одна, одно (-е)) узгоджується з іменниками в роді, числі й відмінку (один день, один студент, одна хвилина, одна річка, одно вікно, одно ребро, одні двері, одні вила, одного дня, одним роком, однієї хвилини, одних дверей, в одну ніч);

• числівники два, дві, обидва, обидві, три, чотири, а також складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири в називному й тотожному з ним знахідному відмінках підпорядковують іменники, які стоять при них, у формі називного відмінка множини але зберігається наголос форм однини (два студенти, обидва студенти, два брάти, дві яблуні, дві рукú, три кілометри, три профéсори, чотири сестрú, чотири завдання, тридцять два метри, сорок чотири гектари); у непрямих відмінках згадані числівники узгоджуються з формами іменників (двох студентів, двома студентами, трьом кілометрам);

• числівники п'ять  десять, одинадцять  дев'ятнадцять, двадцять – дев'яносто, сто, двісті ґ дев'ятсот, двоє, обоє, троє, четверо, п'ятеро (і далі) в називному і знахідному відмінках керують іменниками у формі родового відмінка множини (п'ять зошитів, робітників; шість книг, сім кімнат, казок; сто гектарів, вісім корів, шестеро вікон, семеро одеситів); у непрямих відмінках згадані числівники узгоджуються з формами іменників (п'яти зошитів, п'ятьма зошитами, сімома кімнатами, трьом хлоп'ятам, до двох учителів, трьом співакам, чотирма засобами, у п’яти листах, на семи машинах);

• неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, стонадцять, кількадесят поєднуються з іменниками за такими ж принципами, як кількісні, починаючи з п'ять, і збірні числівники; числівники багато, небагато, мало, немало, чимало мають при собі: а) іменники на позначення обчислювальних предметів і понять у формі родового відмінка множини (багато студентів, листків; мало зошитів, квасолин; чимало засідань); б) іменники на позначення необчислювальних предметів і понять у формі родового відмінка однини (мало досвіду, багато піску);

• невідмінювані числівники півтора, півтори вимагають форми родового відмінка однини іменників (півтора гектара, півтори години, півтора відра); у синтаксичних позиціях непрямих відмінків іменники виступають у властивих їм формах множини (на півтора гектарах поля, обмежитися півтори годинами занять, без півтора відер води тощо);

• при складених числівниказ іменники вживаються у формі, яка підпорядковуються останньому компонентові числівника: тридцять чотири студенти; двісті сорок шість учнів;

• у сполученнях зі збірними числівниками іменники вживаються у формі родового відмінка множини: двоє дітей, семеро поросят;

• при числівниках одидва, обидві іменники виступають у формі називного відмінка множини: обидва музиканти, обидві лінії.

У лексикографічній практиці невідмінювані іменники, утворені за допомогою пів- (півозера, пів'яблука, піввідра, півгодини, півкілометра, піваркуша), описуються як слова із значенням «Половина названого іменниковою основою». Отже, пів- фактично ототожнюється за функцією з префіксальними морфемами. Компонент пів-, ізольовано вживаний у конструкціях на позначення часу (зустрітися о пів на шосту вечора), кваліфікується також як числівник, що вимагає після себе форми родового відмінка однини іменників. Числівникова функція пів- найвиразніше виявляється у випадках поєднання з власними назвами (пів-Києва, пів-Європи, пів-Азії тощо).

Якщо до складу конструкцій числівник два, три, чотири (або складений числівник на зразок двадцять два (-і), п'ятдесят три, сорок чотири тощо) + іменник у формі називного/знахідного відмінка множини входить прикметник, дієприкметник або займенник прикметникової парадигми у функції означення, то відповідний атрибутивний компонент узгоджується з іменником і виступає також у формі називного (знахідного) множини або ж вживається у формі родового множини, наприклад: Було видно на лисім шпилі три темні постаті (М. Івченко); Тенор переплітається з сопрано, неначе дві срібні нитки (І. Нечуй-Левицький); Дві людських руки вкупі  се кільце, за яке, ухопившися, можна зрушити землю (Ю. Яновський); На правій руці у мене аж три срібних персні (П. Мирний). Варіювання форм прикметників, дієприкметників і займенників не має чіткої мотивації.

Тема: ЗАЙМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.

Лексико-граматичні розряди займенників.

Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови.

Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою).

Перехід займенників в інші частини мови.

Явище прономіналізації.

Відмінювання займенників.

Література:

Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993.

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

Сучасна українська літературна мова / За ред. А.Грищенка. – К., 1997.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994.

Сучасна українська літературна мова / За ред. О.Пономарева. – К., 1997.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.:Літера, 2000.