6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників

Повні і короткі прикметники

У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикметники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі; доброго, доброї, добрих і т. д. Коротких прикметників у сучасній українській мові дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів (-їв), -ин (-їн).

Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що витворилися на основі злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників. наприклад: добра-(я)  добра; добро-(je) — добре, добр-jего  добрааго  добраго  доброго.

Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягнена: добрий.

У поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні вживаються також нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного множини, наприклад: Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Л. У.): А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую... (Т. Ш.); І ти, моя єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Ш.).

Тверда і м’яка групи прикметників

Повні прикметники стягненої форми змінюються за родами, числами і відмінками. Залежно від кінцевого приголосного (твердого чи м'якого) основи й закінчення прикметники поділяються на дві групи: тверду (річковий, річкова, річкові) і м’яку (мужній, мужня, мужнє).

До твердої групи належать більшість прикметників, що мають у називному відмінку однини твердий кінцевий приголосний основи і закінчення –ий, -а, -е, . перед якими кінцевий приголосний основи вимовляється твердо: сонячний, довгий; сонячна, довга; сонячне, довге; народний, народна, народне.

До твердої групи також належать усі присвійні прикметники (батьків, братів, Маріїн).

Прикметники м'якої групи в називному відмінку однини мають фонетичні варіанти флексії -їй, -я, -є, що позначають м'якість кінцевого приголосного основи; середній, торішній; середня, торішня; середнє, торішнє.

Більшість прикметників у сучасній українській мові належить до твердої групи, і невелика кількість належить до м'якої, а саме:

1) якісні і відносні прикметники з основою на м'який н, перед яким стоїть ще один приголосний: верхній, вечірній, всесвітній, давній, дорожній, досвітній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній, могутній, мужній, обідній, освітній, осінній, останній, передній, пізній, порожній, присутній, путній, ранній, середній, сторонній, суботній, сусідній, хатній, художній та похідні від них і невелика частина менш уживаних, наприклад: зимній; злагодній, іногородній; також синій (звук [н] після голосного);

2) відносні прикметники прислівникового походження на -жній, -шній, наприклад: справжній, внутрішній, вчорашній, домашній, сьогоднішній та ін.;

3) кілька присвійно-відносних прикметників на -жній, похідних від іменників: дружній (дружня рука (рука друга), але дружний сміх (одностайний сміх)  якісний прикметник), мужній (мужня жона (жона свого мужа)  застаріле слово), а також матерній (частіше  материн), орлій;

4) прикметники з кінцевим приголосним основи на –й (безкраїй, безкрая, безкрає) довговіїй;

Складні прикметники з другою частиною -лиций мають в однині м'яку основу (крім називного й орудного відмінків), а в множині  тверду (крім називного відмінка).

Тема: Числівник як частина мови.

1. Числівник у системі частин мови.

2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.

3. Групи числівників за будовою.

4. Сполучуваність числівників з іменниками.

5. Словозміна числівників. Відмінювання кількісних і порядкових числівників. Особливості наголошування числівників при словозміні. (На самостійне опрацювання.)

Література:

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

3. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. Грищенка. – К., 1997.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова / За ред. О. Пономарева. – К., 1997.

6. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Літера, 2000.