
- •1. Сучасна українська мова як предмет наукового вивчення та як навчальна дисципліна в педагогічних вузах. Основний зміст, обсяг і завдання курсу
- •2. Загальні відомості про мову: мова як суспільне явище, функції мови, мова і мовлення
- •3. Українська мова – національна мова українського народу. Різні концепції походження української мови. Мова і державність
- •4. Українська літературна мова як упорядкована форма загальнонародної мови
- •Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми
- •Інваріант і варіанти фонем
- •3. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристики приголосних фонем у їх головних виявах. Протиставлення приголосних фонем за твердістю – м’якістю
- •Шиплячі і свистячі приголосні звуки
- •4. Варіанти приголосних фонем. Подовжений приголосний звук як поєднання двох фонем. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові
- •5. Фонематична та фонетична транскрипції
- •Принципи та завдання точної фонетичної транскрипції
- •Діакритичні знаки вказують на такі особливості звуків:
- •Фонематична транскрипція
- •6. Закономірності сполучуваності звукових одиниць в українській мові. Позиційні зміни приголосних та голосних звуків. Асиміляція приголосних, її різновиди. Дисиміляція приголосних, її різновиди
- •Дисиміляція приголосних у потоці мовлення
- •Морфонологія
- •1. Поняття морфонології як галузі мовознавства
- •2. Чергування фонем. Історична основа чергувань
- •3. Чергування голосних фонем
- •4. Чергування приголосних фонем
- •Тема 7 лексикологія
- •1. Предмет і завдання лексикології української мови. Слово як основна одиниця лексичної системи. Поняття лексеми
- •2. Однозначні та багатозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Типи переносних значень
- •3. Омоніми та пароніми в сучасній українській літературній мові
- •4. Синоніми та антоніми
- •1. Поняття про фразеологізми і фразеологію
- •2. Будова фразеологізмів
- •1. Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова
- •3. Поняття твірної основи та зміни в морфемній будові слова
- •4. Словотвір як розділ науки про мову. Основні одиниці словотворчої системи
- •5. Способи словотворення в сучасній українській мові
- •Способи словотворення Морфологічні
- •Неморфологічні
- •Неморфологічні:
- •Граматика. Морфологія як граматичне вчення
- •Іменник як частина мови
- •Граматика. Морфологія.
- •1. Граматика української мови.
- •2. Лексичне та граматичне значення. Способи вираження граматичного значення слова в сучасній українській літературній мові.
- •3. Граматична форма слова. Синтетичні та аналітичні форми слова. Граматична категорія.
- •4. Морфологія як граматичне вчення про систему форм слова та засоби їх вираження.
- •5. Частини мови та принципи їх виділення.
- •6. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (службові) частини мови. Явища переходу слів з однієї частини мови в іншу.
- •Відмінювання іменників першої, другої, третьої та четвертої відмін
- •1. Загальне значення іменника і його граматичні ознаки.
- •2. Семантико-граматичні категорії іменника: конкретні і абстрактні іменники; розряди істот і неістот; власні і загальні назви; збірні та речовинні іменники.
- •3. Значення і граматичне вираження категорії роду. Іменники спільного роду. Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Рід невідмінюваних іменників. Іменники подвійного роду.
- •Групи іменників за наявністю форм числа
- •Іменники singularia tantum (однинні)
- •Іменники pluralia tantum (множинні)
- •Число невідмінюваних іменників
- •5. Поняття про категорію відмінків. Система відмінкових форм у сучасній українській мові. Основні значення відмінкових форм. Поняття про категорію відмінків.
- •Система відмінкових форм у сучасній українській мові
- •Основні значення відмінкових форм
- •Відмінювання іменників першої відміни
- •Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
- •Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни
- •Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни
- •Відмінювання іменників, що не мають форми однини
- •Невідмінювані іменники
- •1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.
- •2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.
- •3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
- •4. Присвійні прикметники
- •5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу
- •6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників
- •1. Числівник у системі частин мови.
- •Синтаксичні функції числівників
- •2. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •3. Структурні розряди числівників.
- •4. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •1. Займенник як частина мови. Значення займенників як слів, що виражають вказівку на предмет, властивості або кількості предметів.
- •2. Лексико-граматичні розряди займенників.
- •3. Розряди займенників за співвідношенням з іншими частинами мови
- •1) Іменникові (узагальнено-предметні, субстантивні) займенники
- •2) Прикметникові (узагальнено-якісні, атрибутивні) займенники
- •3) Числівникові (узагальнено-кількісні) і прислівникові (узагальнено-абвербіальні) займенники
- •4. Розряди займенників за морфологічним складом (за будовою)
- •5. Перехід займенників в інші частини мови
- •6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)
- •1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.
- •2. Категорія виду, способи дієслівної дії
- •3. Категорія стану. Зворотні дієслова
- •4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу
- •5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу
- •6. Категорія особи, числа і роду
- •7. Дієслова певної особової парадигми. Безособові дієслова
- •9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми
- •1. Дієприкметник як форма дієслова. Граматичне значення дієприкметника
- •2. Форми дієприкметників
- •3. Творення дієприкметників
- •4. Безособові дієслівні форми на –но, -то
- •1. Дієприслівник як форма дієслова. Граматичні ознаки дієприслівників
- •2. Вид, час, стан дієприслівників
- •3. Творення дієприслівників
- •1. Значення прислівника та його граматичні ознаки
- •2. Розряди прислівників за значенням
- •3. Морфологічний склад прислівників
- •2. Класифікація прийменників за походженням та морфологічною будовою.
- •3. Семантичні типи прийменників.
- •4. Поняття про сполучник як частину мови.
- •5. Групи сполучників за походженням (первинні, вторинні), морфологічною будовою (прості, складні й складені) та способом уживання (одиничні, повторювані й парні).
- •6. Синтаксичні функції сполучників.
- •1. Поняття про частки як частину мови.
- •3. Структурні різновиди часток.
- •Зв'язка як частка мови
- •1. Граматичне значення зв’язок
- •2. Типи зв’язок
- •Модальні слова
- •1. Поняття про модальні слова
- •2. Співвідносність модальних слів з іншими частинами мови
- •3. Розряди модальних слів за значенням
- •4. Лексико-граматична своєрідність модальних слів
- •4. Загальне поняття про вигук. Групи вигуків за походженням (первинні, вторинні) та значенням (емоційні, імперативні, етикетні, вокативні, звуконаслідування).
- •5. Інтер'єктивація.
3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників
Виділення цього розряду ґрунтується на значеннєвих і граматичних показниках, цілком протилежних тим, якими характеризуються якісні прикметники. Відносні прикметники називають ознаки предметів не прямо, безпосередньо, а через їх зв'язки, різного характеру відношення з іншими предметами, явищами, діями, наприклад: молочна каша – каша з молоком, космічний експеримент — експеримент у космосі, космічний політ — політ у космос, екзамен при вступі – вступний екзамен, нічний сон – сон уночі, студентський хор — хор студентів, батьків приїзд — приїзд батька, паперові квіти – квіти з паперу, зрошувальний канал — канал, який зрошує, залізна руда — руда, з якої добувають залізо, залізний посуд — посуд із заліза (виготовлений із заліза).
На відміну від якісних відносні прикметники не мають ступенів порівняння, експресивно-оцінних відтінків. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, але не мають ступенів порівняння. Від відносних прикметників не творяться похідні слова із суфіксами суб’єктивної оцінки, іменники абстрактного значення і прислівники на –о, -е. Іноді відносні прикметники починають вживатися у функції якісних, наприклад: драматичний театр — драматична розмова, нервове захворювання — нервова поведінка, кам'яний будинок — кам'яний характер, вишневий сад — вишневий костюм, медовий напίй — медова посмішка, театральний репертуар — театральний жест, материнський обов'язок — материнське піклування, сонячне затемнення — сонячне слово. За категоріальними ознаками тих лексичних одиниць, основи яких беруть безпосередню участь у відповідних словотвірних перетвореннях, відносні прикметники поділяються на відіменникові (вантаж — вантажний, ніч — нічний, пісня — пісенний, фізика — фізичний, село — сільський), віддієслівні (обчислювати — обчислювальний, читати — читальний, пересувати — пересувний, добувати — добувний), відприслівникові (сьогодні — сьогоднішній, учора — учорашній, щодня — щоденний, дома— домашній), відчислівникові (два — другий, п'ять — п'ятий, п'ятеро — п'ятірний), похідні, утворені від прийменниково-іменникових конструкцій (між містами — міжміський, при вокзалі — привокзальний, під землею — підземний, за кордоном — закордонний), похідні, утворені від дієслівно-іменникових словосполучень (міряти воду — водомірний, плавити мідь — мідеплавильний, переганяти нафту — нафтоперегінний).
За значенням відносні прикметники поділяються на тематичні групи, з-поміж яких найбільші кількісно такі:
1) назви ознак предметів за матеріалом: кам'яна статуя, глиняний посуд, дерев'яне ліжко, солом'яна стріха, ситцева сорочка, конопляне полотно, чавунне ядро;
2) назви ознак за відношеннями різних вимірів предметів; годинний відпочинок, кілометрова відстань, літрова пляшка, десятипроцентний розчин, повторне завдання, кількаразове нагадування, двокілограмова вага;
3) назви ознак предметів за призначенням та функціями: читальний зал, виховна година, спусковий механізм, копіювальний папір, сталепрокатний цех, звітна доповідь;
4) назви ознак предметів за належністю їх до установи, організації тощо: шкільне подвір'я, колективний сад, заводська площа, інститутський зал;
5) назви ознак предметів за просторовими відношеннями до інших предметів: приміська зона, польова бригада, зарічний лиман, навколоземний простір, прикордонний пост, північний край (у тому числі й відносні прикметники, утворювані від власних іменників-топонімів: Київ — київський, С ваш — сиваський, Запоріжжя — запорізький, Рига — ризький, Сміла — смілянський, Ялта — ялтинський.).
У значеннєвому поділі відносних прикметників першорядна роль належить типові твірних основ (іменникових, дієслівних, прислівникових тощо) і характерові того відношення між предметами, яке виступає джерелом формування ознаки. Розглянемо такі приклади: цементний завод — цементна підлога; річне відрядження — річний звіт. У першій парі словосполучень прикметник цементний (цемент-н-ий), утворений від іменника з матеріально-речовинним значенням, виражає ознаки за різними типами відношень між предметами: цементний завод — завод, на якому виготовляють цемент; цементна підлога — підлога, зроблена з цементу. Різнотипні відношення відображає і прикметник річний: річне відрядження — відрядження, яке триває протягом року; річний звіт — звіт про роботу, діяльність за рік.
Багатопланові зв'язки між предметами значною мірою ускладнюють виділення окремих значеннєвих груп відносних прикметників, зокрема відіменникових.
Найчисленнішу групу становлять прикметники зі значенням загальної відносності, утворені як від конкретних, так і абстрактних іменників. Вони виражають ознаку «такий, що має відношення до предмета, поняття або явища, названого мотивуючим іменником», наприклад: електричний струм, конкурсний іспит, обласна рада, колгоспне поле, граматичний аналіз, прозовий твір, смакове відчуття, відмінкова форма, армійський статут, гірничий інститут, слов'янська мова, юнацький розряд тощо.
Більш окреслену із семантичного погляду групу утворюють прикметники, які виражають ознаки за відношенням до матеріалу або речовини. Між відповідним значенням розряду іменників і згаданою групою відносних прикметників існують регулярні словотвірні зв'язки: залізо — залізний, дерево — дерев'яний, земля — земельний, земляний, вода — водний, водяний, графіт — графітовий, вуглець — вуглецевий, сірка — сірчаний, йод — йодний, йодовий, янтар — янтарний, янтаревий, сталь — сталевий, стальний тощо.
Віддієслівні відносні прикметники називають ознаки, що випливають з виконання предметом відповідної дії (будівельний загін — загін, який будує — загін будує), поширення відповідної дії на предмет (орна земля — земля, яку орють), виконання дії у певних обставинах (читальний зал — зал, у якому читають).
Ознаки за відношенням до місця і часу передаються відприслівниковими прикметниками: навколишнє середовище, домашнє завдання, завтрашній концерт, сьогоднішня газета, щоденні вісті, щомісячний журнал.
Окрему семантичну групу становлять відносні прикметники, що виражають ознаку за порядком розташування предметів у просторі, процесів і явищ у часі тощо, наприклад: Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні (Л. Костенко); — Перший! Другий! Третій! — голосно, рвучко стали вигукувати з правого флангу фронтовики. Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... дванадцятий... сотий... двохсотий (О.Гончар). Порядкові прикметники пов'язані регулярними словотвірними відношеннями з числівниками і традиційно кваліфікуються як їх окремий функціональний розряд — порядкові числівники. Однак властиві їм морфологічні, синтаксичні і лексико-семантичні ознаки створюють абсолютно достатні підстави для ідентифікації відповідних слів як прикметників, що виражають ознаки за типом семантичної мотивації відношення.