2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.

За значенням і граматичними особливостями, а саме за здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до інших, прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Є також проміжні розряди: відносно-якісні, присвійно-відносні, присвійно-якісні.

Головним критерієм значеннєвого поділу на такі розряди є характер ознак.

До розряду якісних належать прикметники, що позначають безпосередні, прямі, закладені в самій сутності предметів ознаки, здатні, як правило, виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: Листатий чауш, або «волове око», як його в них звуть, буйно розрісся цієї весни, зав'язь на ньому багата, віщує добрі кетяги, великі грона, а зараз від них ще тільки бубки дрібні, зелені (О. Гончар).

Відносні прикметники виражають незмінні, сталі щодо міри вияву ознаки предметів обов'язково через відношення їх до інших предметів або дій: Військові команди потужною технікою розчищають у горах автобусні траси від завалів. Тисячотонні кучугурища гірських порід посунуло на полотно доріг, перегородило, позабивало туристські маршрути (О. Гончар).

В окремий розряд виділяють присвійні прикметники, які виражають ознаку за відношенням присвійності: батькова хата, лисяча голова.

Граматичний критерій розмежування якісних, відносних та присвійних прикметників полягає в тому, що першим з них властиві спеціальні морфологічні засоби вираження міри ознаки — вищий і найвищий ступені порівняння.

Якісні прикметники.

Виражають ознаки предметів безпосередньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, бадьора пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, далека путь, глухий тупіт, приємний вигляд. До ознак, що характеризують якісні прикметники як окремий семантико-граматичний розряд, належать наступні.

У їх складі виділяється найдавніша з погляду походження група первинних, тобто непохідних у сучасному розумінні, лексичних одиниць, наприклад: добрий, мудрий, живий, новий, лівий, правий, нічний, скупий, німий, прямий, чорний, зелений, кислий, голий, дорогий, довгий, лихий, тихий, лисий, босий, дикий. Первинні якісні прикметники — це двокомпонентні одиниці, утворювані кореневими морфемами і закінченнями.

Однак основну масу лексичного фонду якісних прикметників становлять похідні (суфіксальні, суфіксально-префіксальні і префіксальні) одиниці, утворені відповідно до словотвірних закономірностей української мови від іменникових (голосний, брудний, жалібний, помилковий, чудовий, лобатий, стеблястий, сучкуватий, пінявий, сніжистий), дієслівних (стійкий, ламкий, розливчастий, вертлявий, чарівливий, рішучий, тямущий), прикметникових (білий, цілесенький, білявий, білуватий, довжелезний, широченний) та інших основ. У зв'язку з цим слід підкреслити, що похідні якісні прикметники, зокрема відіменникові й віддієслівні, підлягають процесам абстрагування і переосмислення, внаслідок чого зв'язок з предметами, поняттями й діями, позначуваними мотивуючими іменниковими й дієслівними основами, стає джерелом прямих, безпосередніх ознак.

У значеннєвому плані похідних якісних прикметників виділяються два різновиди ознак — нейтральні, позбавлені додаткових вказівок на міру або інтенсивність, і спеціалізовані, доповнювані різними експресивно-оцінними відтінками значень.

Так, у словосполученнях холодний день, головний напрям, смішний вчинок, уважний вихователь, якісний матеріал, елементарний приклад, ініціативний працівник, сенсаційний виступ, задовільний стан, згубний вплив, хриплий голос відповідні прикметники називають різні ознаки безвідносно до їх кількісного вияву або інтенсивності. Кожна з таких ознак становить нейтральну якісну характеристику предмета.

Цілком протилежне явище спостерігається в таких випадках: лобатий чоловік, мускулястий спортсмен, стеблистий льон, сміхотливий вчинок, сніговитий січень, ламкий лід, пронизливий погляд, рухливий учень, рвучкий вітер, худющий кінь. Наведені прикметники не лише називають ознаки, а й вказують на те, що вони виявляються у відповідних предметах інтенсивно, великою мірою.

В сучасній українській літературній мові якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

1) ознаки кольору, розміру, ваги, і зовнішніх особливостей предметів, що сприймаються органом зору: чорний, ясний, великий, широкий, важкий, косий, круглий;

2) ознаки предметів за смаковими якостями і властивостями, що сприймаються органом смаку: кислий, гіркий, смачний;

3) ознаки предметів за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теплий, твердий, дзвінкий, пахучий;

4) фізичні якості людини та інших істот: здоровий, худий, меткий, сліпий, лисий, стрункий;

5) психічні вдастивості, особливості характеру та інші ознаки людини: сердитий, лагідний, сумний, добрий, розумний, рішучий, настирливий, тихий.

Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості, що відрізняють їх від інших розрядів:

1. До своєрідних характеристик якісних прикметників належать внутрішні словотвірні зв'язки, втілювані за загальною схемою мотивуюча одиниця — якісний прикметник — похідна одиниця — якісний прикметник: новий — новесенький / новісінький; зелений / зеленуватий / зеленавий;старий – старенький / старесенький/ старуватий / старезний; малий – маленький / малесенький / маленечкий / манюсенький / малюсюнечкий / манюсінький / малюсінький / манісінький / манюній тощо. Відприкметникові якісні прикметники становлять важливе джерело експресивно-оцінних характеристик предметів, вираження позитивного або негативного ставлення до них. Наведені й подібні до них прикметники нерідко кваліфікуються як здрібніло-пестливі, але вони використовуються також і з метою вираження міри вияву ознаки. Пор. такі приклади: Хвилі щохвилини зростали і з ревінням налітали на вузенький пляж біля підніжжя скель (З.Тулуб); Смужка на заході враз поблякла, звузилась, стала така вузюсінька, що, мабуть, через неї й не протиснувся б (Ю.Збанацький). Зіставляючи ряд прикметників вузький — вузенький — вузюсінький, можна зробити висновок, що вони засвідчують зміну ознаки від нейтральної до максимальної міри вияву.

2. Крім словотвірних, існують аналітичні засоби кількісної модифікації ознак. Якісні прикметники сполучаються з кількісно-означальними прислівниками на зразок дуже, надзвичайно, занадто, майже, трохи, злегка: дуже цікавий, мало рухливий, надзвичайно вдалий, надто гордий, занадто категоричний, майже зелений, трохи гіркий, трохи великуватий, дещо різкуватий тощо.

3. Заслуговують на увагу також сполуки якісних прикметників білий-білий, далекий-далекий, цікавий-прецікавий тощо, функція яких полягає також у вираженні інтенсивних, збільшених щодо кількісного вияву ознак повторенням відповідного слова.

4. Здатність вступати в антонімічні відношення (багатий – бідний, гарячий – холодний, гострий – тупий, веселий – сумний, близький — далекий, низький — високий, молодий — старий).

5. Здатність вступати в синонімічні відно­шення з іншими прикметниками (добрий — приязний, чуйний, привітний, ласкавий, щирий, прихильний, співчутливий; злий — лихий, поганий, злобний, злісний, сердитий, лютий, жорстокий, нещадний).

6. Від якісних прикметників можна творити якісно-означальні прислівники на -о, -е (кмітливий – кмітливо, повільний – повільно, чуйний — чуйно, щедрий — щедро, гарячий — гάрячé, солодкий - солодко) та іменники з абстрактним значенням (на позначення абстраговано-опредмечених ознак і властивостей: молодий — молодість, глибокий — глибина, глибінь, білий — білизна, крутий — крутизна, чорний— чорнота, сміливий – сміливість, злий – злість, добрий – доброта, синій – синява, широкий – широчінь). Але такі форми утворюються не від усіх якісних прикметників (зубатий, бурий, карий).

7. Невелика група якісних прикметників може мати коротку форму, наприклад: зелений – зелен, ясний – ясен, вартий – варт, дрібний – дрібен, радий – рад, повний – повен, певний – певен.

Якісні прикметники мають складну значеннєву природу, зумовлену насамперед тим, що відповідні лексичні одиниці (первинні й похідні) називають ознаки і властивості: 1) об'єктивно притаманні істотам, предметам та явищам і безпосередньо сприймані органами відчуттів (червоний, синій, солодкий, кислий, гіркий, голий, лисий, живий, мертвий, сліпий, глухий, кривий, круглий, прямий, повний, порожній, цілий); 2) приписувані предметам і явищам за результатами оцінки їх, кваліфікації, здійснюваної мовцем і висловлюваної у відповідному повідомленні (гарний, хороший, добрий, поганий, молодий, старий, розумний, хитрий, важливий, шкідливий, щедрий, скупий, довгий, короткий, твердий, м'який, новий). Така природа ознак і властивостей дає змогу поділити якісні прикметники на дві основні значеннєві групи: 1) дескриптивні (описові) — прикметники, що називають так звані абсолютні ознаки без суб'єктивної оцінки; 2) кваліфікативні (оцінні) — прикметники, що називають ознаки, виділювані в істотах, предметах і явищах внаслідок оцінки, залежно від суб'єктивного погляду мовця на них.

8. Найістотніша граматична ознака якісних прикметників - ступені порівняння. Якісні прикметники можуть характеризувати якість предмета безвідносно до інших предметів і в порівняльних зв’язках щодо інтенсивності вияву ознаки. Для вираження мтупеня вияву ознаки вживаються дві форми прикметника: вищого і найвищого ступенів порівняння. За допомогою цих форм передаються ознаки, які в різних предметах виявляються неоднаковою мірою. Вони творяться з потреби вираження міри ознаки, причому не безвідносної, а такої, що виникає в результаті зіставлення, порівняння кількох предметів, явищ або дій.

Вищий ступінь порівняння

Вищий ступінь порівняння вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів якість виражена більшою або меншою мірою, ніж в іншому (інших), напр.: Колодязі доводилось копати на двадцять метрів і глибші (Ян.). Форма вищого ступеня твориться додаванням до основи якісного прикметника суфіксів - ш (-ч-), -іш-. Форми на -ш- (-ч-) не належать до поширених в українській літературній мові: швидкий — швид-ш-ий, дешевий — дешев-ш-ий, багатий — багат-ш-ий, старий — стар-ш-ий.

У зв'язку з використанням суфікса -ш- виникає ряд морфонологічних змін, які виявляються у спрощенні прикметникової твірної основи і асимілятивно-дисимілятивному чергуванні приголосних, а саме: а) суфікси -ок-, -ек-, -к-, як правило, випадають при творенні вищого ступеня (глибокий — глиб-ш-ий, далекий — даль-ш-ий); б) кінцеві приголосні основи /г/, /ж/, /з/ у сполученні з суфіксом -ш- перетворюються на звукосполучення [жч] (дорогий — дорог-ш-ий — дорож-ч-ий, низький — низ-ш-ий — ниж-ч-ий, дужий — дуж-ш-ий — дуж-ч-ий); в) поєднання кінцевого /с/ із суфіксом дає звукосполучення [шч] (орфографічне щ): високий — вис-ш-ий — виш-ш-ий — виш-ч-ий — вищий. Більш продуктивний суфікс -іш- не викликає подібних змін: відомий — відом-іш-ий, активний — активн-іш-ий, стрункий — струнк-іш-ий, могутній — могутн-іш-ий, рухливий —рухлив-іш-ий тощо.

Прикметникам української мови в окремих випадках властиві паралельні форми вищого ступеня на -ш- та -іш-: багатий — багатший / багатіший; старий — старший /старіший; товстий — товщий / товстіший. Деякі з них (пор. старший / старіший) мають значеннєві відмінності.

Якщо форми вищого ступеня вживаються у сталих словосполученнях, які виражають цілісну назву і фактично збігаються у функціональному плані з одиничними лексемами, то вони втрачають значення вищої міри ознаки. Десемантизовані форми вищого ступеня ілюструють такі приклади: старший інженер, старший лейтенант, вище технічне училище, старший викладач, нижчий тип тварин тощо.

Найвищий ступінь порівняння

Найвищий ступінь порівняння утворюється додаванням префікса най- до прикметника у формі вищого ступеня: дорожчий — найдорожчий, цікавіший — найцікавіший, дотепніший — найдотепніший.

Своєрідними модифікаціями, які вказують на посилений, збільшений вияв ознаки в межах найвищого ступеня, є форми, ускладнені частками що-, як-: щонайтепліший / якнайтепліший, щонайцікавіший / якнайцікавіший, щонайактивніший / якнайактивніший та ін.

Крім синтетичних форм ступенів порівняння вищу і найвищу міру ознаки якісних прикметників можуть передавати так звані аналітичні форми, реалізовані у вигляді сполучення прислівників більш, менш + якісний прикметник, найбільш, найменш + якісний прикметник: більш вагомий, менш активний — найбільш вагомий, найменш активний.

Не всі якісні прикметники можуть мати ступені порівняння.

• До них належать насамперед прикметники, що виражають так звані абсолютні (абсолютного порогу інтенсивності), не порівнювані щодо міри вияву ознаки, наприклад: сліпий, кривий, лисий, німий, босий, голий, хворий, мертвий, живий, порожній, готовий, сивий, русий.

• Творення ступенів порівняння не властиве також прикметникам, у яких інтенсивність вияву ознаки має словотворче вираження за допомогою суфіксів або префіксів (словотвірних засобів), наприклад: білявий, чорнуватий, величезний, здоровенний, худющий, злющий, синенький, синюватий, синесенький, синісінький; ріднесенький, премудрий, предобрий, завеликий, світло-рожевий, безмежний, надзвичайний, архіскладний, ультрамодний тощо.

• Якісні прикметники, що позначають ознаки предметів на основі кльорової подібності до інших предметів, не утворюють ступенів порівняння, наприклад: кремовий, шоколадний, брунатний, лимонний, бузковий, так само назви мастей: буланий, карий, гнідий, муругий, перістий. Вони можуть означатися словами густо, темно і творити з ними складні слова.

• Не утворюють ступенів порівняння прикметники, які переходять у розряд якісних, наприклад: батьківський (-а любов), ворожий (погляд) та складні якісні приметники, наприклад: червонобокий, світло-зелений, яскраво-червоний.