Відмінювання іменників, що не мають форми однини

До групи множинних іменників поряд з назвами типу окуляри, сани, ворота, Чернівці, Карпати належать і такі, як люди, діти, кури, гордощі, радощі, хитрощі та інші іменники, що мають форми однини, але від інших основ. Множинним іменникам властиві ті самі форми відмінювання, що й іменникам першої, другої і третьої відмін.

У називному відмінку іменники цієї групи мають закінчення -и, -і(-ї), -а, -я. Закінчення -и виступає в іменниках гуси, люди, найми, сани, сходи, посиденьки, Афіни, Прилуки, Черкаси; закінчення -і (-ї)  в іменниках граблі, пахощі, кучері, ласощі, Чернівці, помиї, Гімалаї, Піренеї; закінчення -а (-я)  в іменниках вила, ворота, дрова, ясла, вінця.

У родовому відмінку множинні іменники мають закінчення -ей, -ів (-їв) і нульову флексію (чисту основу), наприклад: закінчення -ей: дітей, гусей, людей, саней, дверей, грошей; закінчення -ів (-їв): сходів, окулярів, кучерів, гордощів, хитрощів, помиїв, Гімалаїв, Піренеїв. Нульова флексія виступає в таких іменниках, як ножиць, вил, воріт, конопель, Черкас, Карпат.

У давальному відмінку іменники закінчуються на -ом (після м'яких приголосних орфографічне -ям): ночвам, обценькам, вилам, Карпатам, дверям, вінцям, Чернівцям.

В орудному відмінку виступають закінчення -оми, -ями, -ми. Закінчення -ами мають іменники з основою на твердий приголосний: дровами, сходами, радощами, пахощами, Прилуками, Карпатами; після м'яких приголосних основ орфографічне -ями: граблями, манівцями; закінчення -ми виступає в частині іменників незалежно від характеру кінцевого приголосного основи: саньми, дітьми, людьми, курмú. Іменники двері і гроші мають паралельні форми: дверми і дверима, грίшми і грошúма.

У місцевому відмінку множинні іменники мають закінчення -ах (після м'яких приголосних орфографічне -ях): на сходах, у яслах, на дверях, у сінях, на цимбалах, в окулярах, на грудях, на воротах (і на воротях), на штанах (і на штанях).

Форма кличного відмінка збігається з формою називного: люди, діти.

Невідмінювані іменники

Окрему групу становлять іменники, які не можна віднести до жодної з чотирьох відмін, оскільки вони не мають відмінкових закінчень, тобто не змінюються за відмінками і числами й виступають завжди в одній незмінній словоформі. Однак термін «невідмінювані» щодо іменників не зовсім вдалий. Адже у таких словосполученнях, як залізничне депо, залізничні депо, біля депо, піти в депо, залізничному депо, над залізничним депо, працювати в депо незмінне слово депо має значення роду, числа і відмінка. На це вказують узгоджувані з ними залежні прикметники або прийменники. Тому в деяких посібниках цей клас слів у системі іменника називають іменниками нульового типу відмінювання з повною омонімією словоформ. До цього типу належать:

• іменники, що закінчуються на -а з попереднім голосним: амплуа, боа, Нікарагуа;

• деякі іменники (власні назви), що закінчуються на -а з попереднім приголосним: Дюма, Алма-Ата;

• іменники, що закінчуються на -е (турне, Беранже, кофе, Туапсе), на -і (таксі, парі, Капрі, Голсуорсі), на -ї (Віньї, Шантільї), на -о (бюро, депо, метро, радіо, але іменник пальто відмінюється), на -у (рагу, кенгуру, Баку), на -ю(-у) або -у з попереднім м'яким приголосним (меню, інтерв'ю).

Відмінок незмінного іменника визначається за його синтаксичними зв'язками з іншими словами в реченні. Абревіатури, утворені з початкового звукосполучення прикметника (чи кількох) і повної форми іменника, відмінюються як самостійні іменники, що входять до їх складу як другі компоненти складноскороченого слова: хімзавод, педрада, літгазета, запчастини, сільгоспінвентар, Укрсільмаштрест.

Як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи відмінюються абревіатури, утворені з початкових звукосполучень двох або кількох слів: колгосп, раймаг, лісгосп, рибгосп, медсанбат, сільвиконком. Так само відмінюються ініціально-звукові абревіатури: дзот, загс.

До невідмінюваних абревіатур належать:

• утворення, в яких другим (останнім) компонентом є іменник у формі непрямого відмінка: комроти, завфермою, завкафедри, комполку;

• скорочено-складні слова, утворені з початкового звукосполучення одного слова і початкових звуків або літер інших слів: райвно; ініціальні та ініціально-звукові абревіатури: СРСР, УРСР, КПРС, ТАРС, РАТАУ.

Тема: ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

1. Поняття про прикметник. Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметників.

2. Семантико-граматичні групи прикметників. Специфічні особливості якісних прикметників.

3. Відносні прикметники. Категорії відносних прикметників.

4. Присвійні прикметники.

5. Перехід прикметників з однієї семантичної групи в іншу.

6. Словозміна прикметників. Повні і короткі прикметники. Поділ прикметників на групи. Відмінкові закінчення прикметників.

Література:

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

3. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. Грищенка. – К., 1997.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова / За ред. О. Пономарева. – К., 1997.

6. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Літера, 2000.