Основні значення відмінкових форм

Називний відмінок становить вихідну форму іменника і виконує власне номінативну функцію – функцію називання. Називний відмінок становить назву предмета. Іменник у називному відмінку в реченні може бути підметом, іменною частиною складеного присудка або прикладкою: Щиголь – хлопець гарний (Н. тв.).

Родовий відмінок означає належність особі чи предметові (батько Миколи, властивість цéмéнту); об’єкт дії (не дістав паперу); частину від цілого або його неповноту (налити води, привезти піску, цéнтнер пшениці); обставинні значення – дат (1999 року), просторові відношення (наблизились до річки), часові (протягом тижня) тощо.

Давальний відмінок означає особу або предмет, для яких або у зв’язку з якими відбувається дія (привіт другові), належність (пам’ятник Іванові Франку) та ін.

Знахідний відмінок вживається переважно при перехідних дієсловах і означає предмет, на який безпосередньо переходить дія: любити книгу, ловити рибу, варити кашу.

Орудний відмінок вживається переважно при дієсловах та іменниках. При дієсловах він означає предмет, що використовується як знаряддя дії (рубати сокирою, орати плугом, копати лопатою), засіб пересування (їхати електричкою, пливти човном); значення обставинної характеристики місця (їхати полем), чάсу (сидіти годинами), простору (летіти над селами), значення порівняння і перевтілення (триматися козаком, летіти стрілою, жити вдовою).

Місцевий відмінок вживається тільки з прийменниками: лежати на траві, блукати в лісі, прийти о сьомій годині. Місцевий відмінок може означати місце дії (ходити по березі). час дії (І дуб о тій ясній годині, як чорний меч на верховині, торкнувся білої зорі (Малишко), знаряддя дії (друкувати на машинці).

Кличний відмінок виражає звертання до особи чи істоти: мамо, брате, Миколо, Маріє, Галю, Сергійку, кицю, конику, лисичко, вовче, Галино Дмитрівно, Олексію Івановичу. У художній літературі, публіцистиці та в фольклорі це можуть бути іменники з предметним і абстрактним значенням: „Прощай, мій товаришу, мій вірний старий друже! – тихо промовляє він до ясена, мов до живої людини” (С.Колесник); „Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриє тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником” (І.Ф.Драч).

6. Основні ознаки поділу іменників на відміни. Відмінювання іменників першої відміни. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка. Особливості відмінкових закінчень іменників третьої відміни. Особливості відмінкових закінчень іменників четвертої відміни. Відмінювання множинних іменників. Незмінювані іменники.

Основні ознаки поділу іменників на відміни і групи

Переважна більшість іменників сучасної української літературної мови є словами змінними. Відмінювані іменники в сучасній українській літературній мові поділяються на чотири відміни, а саме: іменники першої, другої, третьої та четвертої відмін. В основу типів відмінювання іменників у сучасній українській мові покладено групування іменників за родами та особливості основ слів. Іменники жіночого роду на -а (-я) становлять першу відміну, сюди ж належать однотипні за формою іменники чоловічого роду (їх кількість обмежена). До першої відміни належать іменники чоловічого, жіночого і спільного роду з закінченням –а (Микол-а, рук-а, душ-а, Галин-а, плакс-а). Після кінцевого м’якого приголосного основи виступає орфографічний варіант закінчення -я: пісн-я [н-а], наді-я [й-а], статт-я [т:а], Ілл-я [л:а], у називному відмінку однини. До цієї ж парадигми входять аугументативні іменники (подвійного роду) на -е, при умові, що вони вживаються в жіночому роді (гадючище, борище).

Іменникам жіночого роду протистоять іменники чоловічого і середнього роду, що входять до другої відміни. У другій відміні об’єднані іменники чоловічого, середнього та подвійного роду з такими формальними показниками:

а) іменники чоловічого роду:

• з нульовим закінченням у називному відмінку однини (завод, робітник, стіл, дуб, кінь, гай, день, край, обрій);

• з закінченням –о (батьк-о, Дніпр-о, дядьк-о, парубійк-о, Петр-о, Іваненк-о);

б) іменники середнього роду з закінченням –о, -е, -а (орфографічно -я): вікн-о, пер-о, полотн-о, дн-о, пол-е, мор-е, віконц-е, житт-я [т:а], корінн-я [н:а], лист-я [т:а], підгір’-я [рй-а], які при відмінюванні не набувають суфіксів –ат, -ят, -ен;

в) іменники подвійного роду (чоловічо-середнього) з суфіксом –ищ (е): вовчище, носище.

Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в називному відмінку формально схожі на іменники чоловічого роду. До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини: тінь, кров, сіль, відстань, папороть, любов, верф, кіновар, ніч, далеч, гуаш, нехворощ та іменник мати, який у називному відмінку має закінчення –и, але в решті форм вживається з основою, ускладненою суфіксом –ер, і типовими для третьої відміни закінченнями.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду, що виявляють деяку специфіку у порівнянні з іменниками цього ж роду другої відміни. До четвертої відміни належать:

• іменники середнього роду на –а (після приголосних, крім шиплячих, виступає орфографічний варіант закінчення -я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси –ат (при закінченні –я виступає орфографічний варіант -ят): курч-а (курч-ат-и, курч-ат-і), хлоп’-я [пй-а] (хлоп’-ят-и, хлоп’-ят-і);

• кількісно обмежена група іменників середнього роду на –я (орфографічне вираження закінчення) з основами, ускладненими в непрямих відмінках суфіксом –ен: ім’-я [мй-а], ім-ен-і, ім-ен-а, ім-ен-ами тощо.

За системою відмінкових форм іменники першої і другої відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану:

а) до твердої групи належать іменники, що мають твердий приголосний у кінці основи (крім шиплячих) та закінчення –а: риб-а, хвилин-а, стріл-а, Микол-а, Оксан-а, сирот-а;

б) до м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи та закінченням –я: вол-я, зор-я, прац-я, історі-я, мрі-я, Ілл-я, Сон-я;

в) до мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий та закінченням –а: меж-а, груш-а, ірж-а, тиш-а, круч-а.